19 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/4716/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Єгоров В.С. - на підставі довіреності від 12.12.2024 №135;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ, (вх.№356 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24 (суддя Лавренюк Т.А., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 07.02.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до відповідача: Харківського квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків,
про стягнення 2625329,29грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення основного боргу в розмірі 2160991,12грн., інфляційні в розмірі 123980,71грн., 3% річних в розмірі 43562,02грн., пеню в розмірі 296795,44грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №19-4133/23-БО-Т постачання природного газу від 28.09.2023 в частині здійснення своєчасної оплати за природний газ.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 14.01.2025 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Харківське КЕВ м. Харків є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, а отже, всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.
За наведених обставин, в діях відповідача щодо виниклої тимчасової заборгованості не має вини (умислу або необережності), а лише обставини - затримка бюджетного фінансування через повномасштабну військову агресію рф проти України.
Оскільки, на думку відповідача, є доведеним факт відсутності його вини в затримці оплати за постачання природного газу, останній просив суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних на 100% та в задоволенні позову відмовити.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24 позов задоволено частково; стягнуто з Харківського квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - 2160991,12грн. основного боргу, 43562,02грн. 3% річних, 123980,71грн. інфляційних, 148397,72грн. пені, 31503,95грн. судового збору; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 148397,72грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 629, 633, 634, 638, 714 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідачем не було надано доказів погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений на підставі договору у вказаній вище сумі, у зв'язку із чим, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних у визначених позивачем розмірах є правомірним.
Місцевий господарський суд також оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, зменшення її розмір на 50% та відповідно стягнення пені в розмірі 148397,72грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 148397,72грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству і умовам договору, тому заявлена правомірно.
Посилаючись на пункт 7.2 договору скаржник наголошує, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Отже, за наведених обставин, на думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції порушив приписи статей 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 19.03.2025 об 11:00 годині.
24.02.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2453), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.03.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 148397,72грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що представник позивача (апелянта) з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - постачальник) та Харківським квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 19-4133/23-БО-Т (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2023 по 31 грудня 2023 (включно), в кількості 332,0тис.куб.м.
Підписанням цього договору, за умовами пункту 2.3. договору, відповідач дає згоду позивачу на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що перегляд та коригування замовлений споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду із дотриманням вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).
Відповідач зобов'язується надати позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник, за умовами підпункту 3.5.2 пункту 3.5. договору, протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу обсягу I та акт на передачу обсягу II.
Сторони у підпункті 3.5.3 пункту 3.5. договору погодили, що відповідач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 договору як обсяг I встановлюється на період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м. газу - 7420,00 грн.
Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн. без ПДВ. Коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу на перед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць; всього з коефіцієнтом - 136,576грн.; крім того ПДВ 20% - 27,315грн.; всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для обсягу I за 1000 куб.м, з урахуванням тарифу послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89грн.
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. договору як обсяг II встановлюється на період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу - 16390,00грн. Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16грн. без ПДВ; коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць. Всього з коефіцієнтом - 136,576грн. Крім того, ПДВ 20% - 27,315грн. Всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб.м Всього ціна газу за 1000 куб.м з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89грн.
Загальна вартість договору на дату укладання становить 3346779,64грн. (пункт 4.3 договору в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2023 т.1 а.с.18-19).
За умовами пункту 5.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за природний газ виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до пункту 5.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного його виконання (пункт 13.1. договору).
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що він належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу в період жовтень - грудень 2023 року природний газ на загальну суму 3346779,00грн,, що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (т.1 а.с.20-24).
Проте, відповідачем, як споживачем, оплату за поставлений природний газ було здійснено частково на суму 1185787,88грн, що підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк" №16/2-09/48400/2024 від 18.04.2024 (т.1 а.с.25-26), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 2160991,12грн. (за листопад-грудень 2023 року).
Вказані обставини і сталі підставою для звернення 27.12.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення основного боргу в розмірі 2160991,12грн., інфляційних в розмірі 123980,71грн., 3% річних в розмірі 43562,02грн. та пені в розмірі 296795,44грн. (т.1 а.с.1-26).
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у даній справі позов задоволено частково (т.1 а.с.113-122).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1 та 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Матеріали справи свідчать про те, що між Харківським квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" укладено договір постачання природного газу, який є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
У даній справі позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних у визначених позивачем розмірах були розглянуті місцевим господарським судом та за результатами такого розгляду суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для їх задоволення. У цій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.
Предметом апеляційного оскарження є позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 296795,44грн., а тому відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у відповідній частині.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: пені в розмірі 296795,44грн.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 14.01.2025 відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 100% (т.1 а.с.35-37).
Колегія суддів враховує, що згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19).
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).
При цьому, обов'язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №910/1005/19).
В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що Харківський квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є бюджетною установою, яка здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним житлом, а також на відповідача покладено обов'язок забезпечення оборони Держави України і забезпечення функціонування військових частин Міністерства оборони України на території м.Харкова та Харківської області.
Крім того, невиконання оплати за поставлений природний газ відбулось з незалежних від відповідача обставин, у зв'язку із значним навантаженням на державний бюджет України в умовах воєнного стану, відсутністю фінансування від розпорядників коштів вищого рівня.
Колегія суддів звертає увагу на те, що запровадження обмежень воєнного часу в Україні, як зазначають і позивач і відповідач, безумовно має негативний вплив на умови господарювання обох сторін. Натомість, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення належної до стягнення суми пені, жодним чином не доводить обставин, які б свідчили про його власний складний фінансовий стан.
Відповідно до правової позиці викладеної у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 924/570/19 штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора.
У даній справі позивачем також було заявлено позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних і судом першої інстанції вказані вимоги задоволені. Таким чином, були задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення суми пені на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 148397,72грн.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4716/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 26.03.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий