вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" березня 2025 р. Справа № 910/7186/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Сітайло Л.Г.
Кропивної Л.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.03.2025
Розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024
повний текст рішення складено та підписано 03.12.2024
у справі № 910/7186/24 (суддя Котков О.В.)
за первісним позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"
про стягнення грошових коштів
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"
до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
про внесення змін до державного контракту (договору), -
Короткий зміст первісних позовних вимог
Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (відповідач за первісним позовом) про стягнення пені в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за державним контрактом (договором) про закупівлю № НОМЕР_1 в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення строків поставки товару пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7186/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (позивач за зустрічним позовом) звернулося з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (відповідач за зустрічним позовом) про внесення змін до державного контракту (договору) про закупівлю № НОМЕР_1 в частині продовження строків поставки, а саме: встановити (змінити) термін постачання товару до 10.04.2024 року.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано наявністю істотних підстав для внесення змін до укладеного між позивачем та відповідачем державного контракту (договору) про закупівлю № НОМЕР_1 в частині продовження термінів постачання товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, об'єднано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" про внесення змін до державного контракту в одне провадження з первісним позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" про стягнення грошових коштів, ухвалено перейти до розгляду справи № 910/7186/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7186/24 до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_5. судового збору. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач за первісним позовом порушив договірні зобов'язання в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити пеню. Підстав для зменшення пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України судом першої інстанції не встановлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, оскільки вимоги за зустрічним позовом фактично спрямовані на уникнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 по справі № 910/7186/24, 23.12.2024 через систему "Електронний суд" Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_6
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 по справі № 910/7186/24, 23.12.2024 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 в частині часткового задоволення вимог первісного позову та розподілу судових витрат, прийнявши у вказаній частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" - ІНФОРМАЦІЯ_7. судового збору.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024, автоматичний розподіл не відбувся, в зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи № 910/7186/24.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" по справі № 910/7186/24 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Сітайло Л.Г., Кропивна Л.В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 06.01.2025, матеріали апеляційної скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" по справі № 910/7186/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Сітайло Л.Г., Кропивна Л.В.
06.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7186/24.
16.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7186/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7186/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та призначено справу до розгляду на 06.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" має право усунути недоліки.
30.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/7186/24 надає суду докази сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7186/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, розгляд апеляційних скарг об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 06.03.2025.
19.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.02.2024 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_2 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити замовнику ІНФОРМАЦІЯ_8), а замовник - прийняти та оплатити товару в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток № 1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.
Згідно з п. 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару, визначеної у специфікації (додаток № 1).
За умовами п. 4.3. договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару.
В розділі 15 договору визначено електронну пошту ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" - ІНФОРМАЦІЯ_9
06.03.2024 року замовником на електронну пошту постачальника ІНФОРМАЦІЯ_10 надіслано заявку на поставку № R000090 від 06.03.2024 року, відповідно до якої поставці підлягав товар: ІНФОРМАЦІЯ_11
Постачальник зобов'язання щодо своєчасної поставки товару виконав неналежним чином, допустивши прострочення поставки товару, поставивши замовнику товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_12.
Спір за первісним позовом виник у зв'язку з порушенням постачальником встановленого у заявці строку поставки товару, внаслідок чого замовником нараховано на підставі п. 8.2. договору пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4
В свою чергу, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" заявлено зустрічний позов про внесення змін до державного контракту (договору) про закупівлю № НОМЕР_1 в частині продовження строків поставки у зв'язку з наявністю істотних підстав для внесення змін до вказаного правочину.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, 06.03.2024 року замовник надіслав постачальнику заявку на поставку № R000090 від 06.03.2024 року, відповідно до якої поставці підлягав товар: ІНФОРМАЦІЯ_11
З матеріалів справи слідує, що товар за заявкою № R000090 від 06.03.2024 року постачальник поставив з порушенням встановленого у ній строку, що підтверджується актами приймання товару: ІНФОРМАЦІЯ_13
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення постачальником строку поставки товару.
При цьому, факт прострочення виконання зобов'язань з поставки товару постачальником не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14.
За таких обставин, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення пені в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14.
Щодо підстав для зменшення пені колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначені наведеною нормою положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладанні договору сторони усвідомлювали, що договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем за первісним позовом підстав для зменшення розміру пені за наведених відповідачем за первісним позовом обставин.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 755/6962/19.
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17.
Правовідносини з приводу зміни договору врегульовані ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За змістом ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, згідно з указаними положеннями чинного законодавства зміна договору допускається для забезпечення можливості його виконання на змінених умовах, тобто до часу виконання прийнятих сторонами зобов'язань в натурі.
Як підтверджується матеріалами справи, постачальник виконав свої зобов'язання за договором та поставив замовнику товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_15 що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання товару: ІНФОРМАЦІЯ_13
При цьому, подальшого виконання договору на змінених умовах не передбачається.
За доводами позивача за зустрічним позовом, метою запропонованих ним змін є доведення відсутності матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" зобов'язань за договором.
В силу вимог ст. 652 Цивільного кодексу України наявність таких обставин не зумовлює виникнення підстав для зміни договору за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності інших обставин, які в силу вищезгаданих вимог закону давали підстави для зміни державного контракту (договору) про закупівлю № НОМЕР_1 в частині продовження строків поставки товару до 10.04.2024.
За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19.
Виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги фактично спрямовані на уникнення юридичної відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, що не корелюється з вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України.
Отже, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах.
Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційних скарг Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7186/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/7186/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.03.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Л.Г. Сітайло
Л.В. Кропивна