ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3184/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича: Браніцький О.М.,
від Фермерського господарства “Колос-2021»: Горюхін Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Фермерського господарства “Колос-2021»
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 року, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 16.12.2024, в м. Одесі
у справі №916/3184/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича
до відповідача: Фермерського господарства “Колос-2021»
про стягнення 293 429,26 грн
та за зустрічним позовом: Фермерського господарства “Колос-2021»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича
про стягнення 325 314,92 грн
В липні 2024 року Фізична особа-підприємець Єфімов Дмитро Миколайович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства “Колос-2021» про стягнення 293 429,26 грн, з яких: 237 269,50 грн - пеня за порушення строків оплати, 27 839,09 грн - 3% річних, 28 320,66 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №20042023-НП про надання сільськогосподарських послуг від 20.04.2023 щодо своєчасної оплати наданих послуг.
В серпні 2024 року Фермерське господарство “Колос-2021» звернулось із зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 325 314,92 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФОП Єфімовим Д.М. зобов'язань за договором №20042023-НП про надання сільськогосподарських послуг від 20.04.2023 щодо зменшення вартості робіт на 20% у зв'язку із тим, що ФОП Єфімов Д.М. в установленому порядку не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3184/24 позов Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича до Фермерського господарства “Колос-2021» про стягнення 293 429,26 грн задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства “Колос-2021» на користь Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича пеню за порушення строків оплати у розмірі 106 380,79 грн, 3% річних у розмірі 27 839,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 28 320,66 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 227,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства “Колос-2021» до Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича про стягнення 325 314,92 грн відмовлено.
Щодо первісного позову, суд дійшов висновку, що ФГ “Колос-2021» здійснював оплати за надані ФОП Єфімовим Д.М. послуги із порушенням встановленого договором строку оплати, у зв'язку з чим наявні підстави для нарахування штрафних санкцій. Разом з цим, позивачем було невірно здійснений їх розрахунок, а тому, суд здійснив власний розрахунок та встановив, що підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 27 839,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 28 320,66 грн. Також суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру здійсненого судом перерахунку пені на 50% - до 106 380,79 грн.
Щодо зустрічного позову, суд зазначив, що грошові кошти у розмірі 325 314,92 грн., які заявлено до стягнення з ФОП Єфімова Д.М. як безпідставні, було сплачено ФГ “Колос-2021» на підставі договору №20042023-НП про надання сільськогосподарських послуг від 20.04.2023. При цьому, доводи зустрічного позову, що така підстава для сплати відпала з 19.08.2023 через нездійснення ФОП Єфімова Д.М. реєстрації відповідної податкової накладної, господарський суд не прийняв до уваги, оскільки станом на дату надання послуг (складання акту надання послуг №17/07 від 17.07.2023) та відповідно виставлення рахунку-фактури №17/07 від 17.07.2023, ФГ “Колос-2021» було обізнано, що ФОП Єфімов Д.М. не є платником ПДВ.
Враховуючи законодавчо встановлені строки для реєстрації як платника ПДВ, яка б дозволила ФОП Єфімову Д.М. зареєструвати відповідну податкову накладну, у останнього не було об'єктивної можливості для такої реєстрації, адже навіть за умови подання відповідної заяви про реєстрацію як платника ПДВ відразу після надання послуг за спірним актом №17/07 від 17.07.2023, право на податковий кредит і складання податкових накладних виникло би з початку наступного податкового періоду, тобто з наступного кварталу - з 01.10.2023, в той час як встановлений ПК України строк для реєстрації податкової накладної становив до 18.08.2023.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність як у акті, так і в рахунку, який оплачувався ФГ “Колос-2021» включення до вартості наданих послуг суми ПДВ, виходячи із законодавчо встановленого строку для реєстрації ФОП 3 групи як платника ПДВ, якому надано право на відповідну реєстрації податкової накладної на відповідну суму ПДВ, ФГ “Колос-2021» було обізнане про неможливість такої реєстрації податкової накладної ФОП Єфімовим Д.М.
Водночас ФГ “Колос-2021», незважаючи на свої посилання, що з 19.08.2023 відпала підстава для сплати 325 314,92 грн., навіть після цього часу ще протягом майже року продовжувало оплачувати вказаний рахунок, який не містить ПДВ, та сплатило саме визначену у рахунку суму, а не за відрахуванням 20%, які вважає безпідставно сплаченими. При цьому жодних звернень щодо проведення відповідного коригування сум заборгованості за укладеним між сторонами договором від ФГ “Колос-2021» на адресу ФОП Єфімова Д.М. після 19.08.2023 не надходило, а само ФГ “Колос-2021» продовжувало сплачувати саме повну суму, та не провело самостійного коригування суми основної заборгованості на суму таких 20%, що свідчить про суперечливу поведінку ФГ “Колос-2021».
Додатково суд зазначив, що умови договору не містять зобов'язання ФОП Єфімова Д.М. щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не містять такого обов'язку і акти законодавства, адже ФОП Єфімов Д.М. не є платником ПДВ. За таких обставин зобов'язання з реєстрації податкової накладної Єдиному реєстрі податкових накладних не виникло у ФОП Єфімова Д.М. ані виходячи з умов договору, ані в силу закону, а тому відсутні правові підстави для покладення відповідальності за невиконання особою невстановленого зобов'язання.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства “Колос-2021», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3184/24 в частині стягнення з ФГ “Колос-2021» на користь ФОП Єфімова Д.М. пені, 3% річних та інфляційних витрат в загальній сумі 162540,54 грн та відмови в задоволенні зустрічного позову ФГ “Колос-2021» та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП Єфімову Д.М. в задоволенні позову в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов ФГ “Колос-2021» в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що згідно з положеннями п. 4.8 Договору № 20042023-НП від 20.04.2023 року, у випадку, якщо Виконавець не зареєструє в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок чого у Замовника не виникло право на податковий кредит по такій податковій накладній, вартість робіт зменшується на 20 %. Сторони зобов'язуються провести відповідне коригування сум заборгованостей в своєму обліку.
Оскільки послуги ФОП Єфімовим Д.М. були надані згідно акту від 17.07.2023 року, то він був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну по вказаній операції в термін до 18 серпня 2023 року (включно). Оскільки станом на 18.08.2023 року ФОП Єфімов Д.М. не зареєстрував податкову накладну за послугами, наданими ним згідно акту від 17.07.2023 року, то з 19.08.2023 року вартість робіт згідно договору № 20042023-НП від 20.04.2023 року зменшилась на 20 %, що становить 1 626 574,60 грн. - 20 % = 1 301 259,68 грн.
Станом на день подання позову заборгованість у ФГ «Колос-2021» перед ФОП Єфімовим Д.М. відсутня, та, більш того, має місце факт надмірної сплати коштів за вказаним договором, що є предметом зустрічного позову ФГ «Колос-2021» по цій справі.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд зробив висновок про те, що положення вказаного договору не містять обов'язку ФОП Єфімова Д.М. зареєструвати податкову накладну, що не відповідає обставинам справи та положенням вказаного договору, яким передбачено відповідальність за невчинення ФОП Єфімовим певних дій, а отже й встановлено обов'язок вчинити цю дію. Приймаючи на себе обов'язок зареєструвати податкові накладні по операціям зі збирання врожаю зернових ФГ «Колос-2021», ФОП Єфімов розумів, що вказані операції завершаться, а, відповідно, будуть надані в 3 кварталі 2023 року, а отже у нього не було жодних перешкод зареєструватись в якості платника ПДВ з 3 кварталу 2023 року та зареєструвати відповідну податкову накладну.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відсутність у ФОП Єфімова Дмитра Миколайовича статусу платника податку на додану вартість (відсутність обов'язку зареєструвати в силу приписів законодавства), відсутність обов'язку ФОП Єфімова Дмитра Миколайовича щодо реєстрації податкової накладної за умовами договору, вказує на відсутність правопорушення у сфері господарювання.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства “Колос-2021» та розгляд справи №916/3184/24 призначено на 25.03.2025 об 11:30.
В судовому засіданні 25.03.2025 брали участь представники учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Єфімовим Дмитром Миколайовичем (Виконавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Фермерським господарством “Колос-2021» (Замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір №20042023-НП про надання сільськогосподарських послуг, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги, виконати сільськогосподарські роботи. Замовник зобов'язується прийняти надані послуги, виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.
Відповідно до п.1.3 договору види сільськогосподарських робіт, що підлягають виконанню за цим договором, їх обсяг (в гектарах), вартість та строки виконання сільськогосподарських робіт узгоджуються сторонами в Додатку (Додатках), що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.2.6 договору прийом-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Актів прийому-передачі виконаних робіт, що надаються Виконавцем Замовнику після виконання сільськогосподарських робіт в терміни обумовлені Додатками до Договору.
Відповідно до п.3.1 договору вартість (ціна) сільськогосподарських робіт вказується в Додатках до цього Договору, то є його невід'ємними частинами.
Згідно з п.3.3 договору сторони погодились, що Замовник виконуватиме оплату за сільськогосподарські роботи Виконавцю по даному Договору на підставі виставлених рахунків Виконавцем згідно умов зазначених у Додатках до цього договору.
Відповідно до п.п.3.5-3.6 договору загальна вартість фактично виконаних Виконавцем сільськогосподарських робіт за цим договором фіксується сторонами в Акті прийому-передачі виконаних робіт виходячи із загальної площі земель, на яких Виконавцем були виконані - сільськогосподарські роботи. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, належних до сплати, на поточний рахунок Виконавця згідно умов зазначених в додатку .
Розділом 4 договору визначено відповідальність сторін.
Згідно з п.4.1 договору за прострочення оплати виконаних та прийнятих робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до п.4.8 договору у випадку, якщо Виконавець не зареєструє в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок чого у Замовника не виникло право на податковий кредит по такій податковій накладній, вартість робіт, зменшується на 20%. Сторони зобов'язуються провести відповідне коригування сум заборгованостей в своєму обліку.
Згідно з п.5.3 договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2023 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе по договору зобов'язань - до моменту їх повного виконання сторонами.
Додатком №1 до договору визначено:
- Виконавець забезпечує виконання сільськогосподарських робіт згідно умов даного Договору зазначеною нижче сільськогосподарською технікою: Зернозбиральний комбайн John Deere 9770 STS 2010 НОМЕР_1 , Зернозбиральний комбайн John НОМЕР_2 ;
- види робіт: збирання урожаю на площі 1300 га, ціна виконання с/г робіт на одному гектарі 1267 грн.;
- після виконання робіт та надання Виконавцем оригіналів Актів прийому-передачі виконаних робіт за обсяг робіт, Замовник сплачує Виконавцю 100% вартості робіт за наданими Виконавцем Актами прийому-передачі виконаних робіт за обсяг виконаних робіт за кожні 10 робочих днів та за умови наявності оригіналу Акту прийому- передачі виконаних робіт. Оплата вартості робіт за кожні 10 робочих днів, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з моменту підписання Акту прийому- передачі виконаних робіт, або не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли такий Акт вважається погодженим, чинним та підписаним відповідно до п.2.8 Договору.
В матеріалах справи наявний акт надання послуг №17/07 від 17.07.2023, підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін, згідно з яким Виконавцем було виконано наступні роботи: збір урожаю на площі 1283 га за ціною 1267 грн. загальною вартістю 1 626 574,60 грн. В акті вказано: всього до виплати 1 626 574,60 грн.
В акті надання послуг №17/07 від 17.07.2023 при зазначенні реквізитів сторін вказано, що Фізична особа-підприємець Єфімов Дмитро Миколайович є платником єдиного податку 3 група ставка 2%.
На оплату наданих послуг Виконавцем виставлено Замовнику рахунок-фактуру №17/07 від 17.07.2023 на суму 1 626 574,60 грн.
ФГ “Колос-2021» здійснювало оплату наданих ФОП Єфімовим Д.М. послуг згідно з наступними платіжними інструкціями: №367 від 26.07.2023 на суму 100 000 грн., №414 від 17.08.2023 на суму 50 000 грн., №422 від 24.08.2023 на суму 100 000 грн., №486 від 08.09.2023 на суму 100 000 грн., №716 від 02.11.2023 на суму 50 000 грн., №731 від 07.11.2023 на суму 50 000 грн., №754 від 14.11.2023 на суму 100 000 грн., №821 від 04.12.2023 на суму 100 000 грн., №850 від 08.12.2023 на суму 50 000 грн., №920 від 28.12.2023 на суму 100 000 грн., №979 від 26.01.2024 на суму 50 000 грн., №1226 від 10.05.2024 на суму 100 000 грн., №1243 від 16.05.2024 на суму 50 000 грн., №1263 від 23.05.2024 на суму 150 000 грн., №1345 від 02.07.2024 на суму 476 574,60 грн.
У заяві від 22.07.2024 №72 ФГ “Колос-2021» звернувся до ФОП Єфімова Д.М. та просив останнього протягом 5-ти днів від дня отримання цієї заяви, повернути ФГ “Колос-2021» надмірно сплачені кошти за договором у в сумі 325 314,92 грн. за вказаними реквізитами із посиланням на те, що оскільки станом на 18.08.2023 ФОП Єфімов Д.М. не зареєстрував податкову накладну за послугами, наданими ним згідно акту від 17.07.2023, то з 19.08.2023 вартість робіт згідно договору № 20042023-НП від 20.04.2023 зменшилась на 20%.
В матеріалах справи також наявні: Витяг №95022 від 08.08.2024 з Реєстру платників єдиного податку, згідно з яким ФОП Єфімов Д.М. (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.01.2016 перейшов на спрощену систему оподаткування - 3 груда, без реєстрації ПДВ, а також відповідь ГУ ДПС в Одеській області №31312/6/15-32-12-01-06 від 13.08.2024, згідно з якою станом на дату надання відповіді згідно з Реєстром платників ПДВ відсутня інформація щодо реєстрації платником податку на додану вартість фізичної особи - підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Позивач за первісним позовом - ФОП Єфімов Д.М. зазначає, що відповідач розрахувався за надані послуги несвоєчасно, у зв'язку з чим було нараховано 237 269,50 грн - пені за порушення строків оплати, 27 839,09 грн - 3% річних, 28 320,66 грн - інфляційні втрати.
Позивач за зустрічним позовом - ФГ “Колос-2021» зазначає, за надані послуги ним було сплачено у повному обсязі (1 626 574,60 грн), водночас, згідно з положеннями п. 4.8 Договору ФОП Єфімов Д.М. був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, чого останнім не було зроблено, а тому вартість робіт згідно договору № 20042023-НП від 20.04.2023 року зменшилась на 20 %, отже, на переконання ФГ “Колос-2021», сплачені кошти на користь ФОП Єфімова Д.М. у розмірі 325 314,92 грн (1 626 574,60 грн. - 20 % = 1 301 259,68 грн) отримані безпідставно.
Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною оплатою за надані послуги за договором, а також зустрічні позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів у зв'язку з не реєстрацією відповідачем за зустрічним позовом податкової накладної.
Щодо первісного позову, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що укладений 20.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Єфімовим Дмитром Миколайовичем (Виконавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Фермерським господарством “Колос-2021» (Замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) договір №20042023-НП договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
В силу частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
З Додатку №1 до укладеного між сторонами договору вбачається, що строк оплати наданих послуг за договором становить не пізніше наступного робочого дня з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.
В матеріалах справи наявний акт надання послуг №17/07 від 17.07.2023, підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін, згідно з яким Виконавцем було виконано наступні роботи: збір урожаю на площі 1283 га за ціною 1267 грн. загальною вартістю 1 626 574,60 грн. В акті вказано: всього до виплати 1 626 574,60 грн.
На оплату наданих послуг Виконавцем виставлено Замовнику рахунок-фактуру №17/07 від 17.07.2023 на суму 1 626 574,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ФГ “Колос-2021» здійснював оплати за надані ФОП Єфімовим Д.М. послуги із порушенням встановленого договором строку оплати, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №367 від 26.07.2023 на суму 100 000 грн., №414 від 17.08.2023 на суму 50 000 грн., №422 від 24.08.2023 на суму 100 000 грн., №486 від 08.09.2023 на суму 100 000 грн., №716 від 02.11.2023 на суму 50 000 грн., №731 від 07.11.2023 на суму 50 000 грн., №754 від 14.11.2023 на суму 100 000 грн., №821 від 04.12.2023 на суму 100 000 грн., №850 від 08.12.2023 на суму 50 000 грн., №920 від 28.12.2023 на суму 100 000 грн., №979 від 26.01.2024 на суму 50 000 грн., №1226 від 10.05.2024 на суму 100 000 грн., №1243 від 16.05.2024 на суму 50 000 грн., №1263 від 23.05.2024 на суму 150 000 грн., №1345 від 02.07.2024 на суму 476 574,60 грн.
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.4.1 укладеного між сторонами договору за прострочення оплати виконаних та прийнятих робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Судом першої інстанції було встановлено, що при здійсненні розрахунку ФОП Єфімовим Д.М. помилково включено до періоду прострочення дату внесення чергової оплати за договором, у зв'язку з чим судом самостійно, в межах заявленого ФОП Єфімовим Д.М. періоду нарахування, здійснено розрахунок пені, який за розрахунком суду становить 212 761,58 грн.
При цьому, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що виходячи з усталених правових висновків Верховного суду про компенсаторний характер заходів цивільної відповідальності, а також принципів розумності, справедливості та пропорційності, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів понесення ФОП Єфімовим Д.М. реальних збитків з підстав прострочення ФГ “Колос-2021» оплати, поведінку боржника, яка свідчить про намагання ним виконати обов'язок з оплати наданих послуг, враховуючи, що сума основної заборгованості станом на час звернення до господарського суду з первісним позовом вже була повністю погашена, а також на те, що ФГ “Колос-2021» є сільськогосподарським виробником, наявні підстави для зменшення розміру нарахованої пені на 50% - до 106 380,79 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає 3% річних у розмірі 27 839,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 320,66 грн.
ФГ “Колос-2021» не заперечує проти факту прострочення оплати за договором, а також щодо здійсненого судом розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, контррозрахунку скаржник не надав.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича про стягнення з Фермерського господарства “Колос-2021» на користь Фізичної особи-підприємця Єфімова Дмитра Миколайовича пені за порушення строків оплати у розмірі 106 380,79 грн, 3% річних у розмірі 27 839,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 28 320,66 грн.
Щодо зустрічного позову, судова колегія зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов'язана повернути ФГ “Колос-2021» це майно (кошти).
В обґрунтування позову зазначив, що згідно з положеннями п. 4.8 Договору №20042023-НП від 20.04.2023 року, у випадку, якщо Виконавець не зареєструє в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок чого у Замовника не виникло право на податковий кредит по такій податковій накладній, вартість робіт зменшується на 20 %. Сторони зобов'язуються провести відповідне коригування сум заборгованостей в своєму обліку.
На переконання ФГ “Колос-2021», оскільки послуги ФОП Єфімовим Д.М. були надані згідно акту від 17.07.2023 року, то він був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну по вказаній операції в термін до 18 серпня 2023 року (включно). Оскільки станом на 18.08.2023 року ФОП Єфімов Д.М. не зареєстрував податкову накладну за послугами, наданими ним згідно акту від 17.07.2023 року, то з 19.08.2023 року вартість робіт згідно договору №20042023-НП від 20.04.2023 року зменшилась на 20 %, що становить 1 626 574,60 грн. - 20 % = 1 301 259,68 грн.
ФГ “Колос-2021» зазначає, що станом на день подання позову заборгованість у ФГ «Колос-2021» перед ФОП Єфімовим Д.М. відсутня, ФГ «Колос-2021» сплатило грошові кошти у повному обсязі, а тому має місце факт надмірної сплати коштів за вказаним договором, що є предметом зустрічного позову ФГ «Колос-2021» по цій справі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, зважаючи на таке.
Так, матеріалами справи підтверджено укладання між позивачем та відповідачем договору №20042023-НП про надання сільськогосподарських послуг від 20.04.2023, на виконання якого відповідач виставляв рахунки, а позивач оплатив їх.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.
Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З матеріалів справи вбачається, що ФГ “Колос-2021», незважаючи на свої посилання, з 19.08.2023 відпала підстава для сплати 325 314,92 грн., після цього протягом року, до 02.07.2024 продовжувало оплачувати вказаний рахунок, який не містить ПДВ, та сплатило саме визначену у рахунку суму, а не за відрахуванням 20%, які вважає безпідставно сплаченими.
При цьому жодних звернень щодо проведення відповідного коригування сум заборгованості за укладеним між сторонами договором від ФГ “Колос-2021» на адресу ФОП Єфімова Д.М. після 19.08.2023 не надходило, а само ФГ “Колос-2021» продовжувало сплачувати саме повну суму, та не провело самостійного коригування суми основної заборгованості на суму таких 20%, а із пропозицією проведення коригування звернулось до ФОП Єфімова Д.М. лише після подання останнім позовної заяви у цій справі.
Отже, колегія суддів встановила, що позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Даний договір на даний час є чинним, та недійсним відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України не визнавався, що свідчить на наявну правову підставу для сплати вказаних коштів, якою є укладений між сторонами договір №20042023-НП про надання сільськогосподарських послуг від 20.04.2023.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою ФОП Єфімовим Д.М. безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Щодо аргументів ФГ “Колос-2021» на порушення ФОП Єфімовим Д.М. п.4.8 укладеного між сторонами договору, судова колегія вказує таке.
Відповідно до п.4.8 договору у випадку, якщо Виконавець не зареєструє в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок чого у Замовника не виникло право на податковий кредит по такій податковій накладній, вартість робіт, зменшується на 20%. Сторони зобов'язуються провести відповідне коригування сум заборгованостей в своєму обліку.
Відповідно до п.9.1.3 ст.9 ПК України до загальнодержавних податків належить податок на додану вартість.
Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;
4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, яка уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;
9) особа, визначена у підпункті "д" підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з п.182.1 ст.182 ПК України якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
З наявних в матеріалах справи Витягу №95022 від 08.08.2024 з Реєстру платників єдиного податку та відповіді ГУ ДПС в Одеській області №31312/6/15-32-12-01-06 від 13.08.2024 вбачається, що ФОП Єфімов Д.М. перебуває на спрощеній системі оподаткування без реєстрації ПДВ.
В преамбулі укладеного між сторонами договору, а також у додатку №1 до договору, зазначено про те, що ФОП Єфімов Д.М. є платником єдиного податку 3 група ставка 2%, а не платником ПДВ.
У підписаному сторонами акті наданих послуг №17/07 від 17.07.2023 також зазначено, що ФОП Єфімов Д.М. є платником єдиного податку 3 група ставка 2%.
Отже, суд зазначає, що на момент укладання договору, а також станом на дату надання послуг (складання акту надання послуг №17/07 від 17.07.2023) та відповідно виставлення рахунку-фактури №17/07 від 17.07.2023, ФОП Єфімов Д.М. не був платником ПДВ, про що ФГ “Колос-2021» було достеменно обізнано, що не заперечується з боку останнього.
Судова колегія зауважує, що в акті наданих послуг (т.1 а.с.21), в рахунку на оплату (т.1 а.с.22), та платіжних інструкціях про сплату ФГ “Колос-2021» за надані послуги, (т.1 а.с.24-38) відсутнє включення до суми вартості послуг податку на додану вартість, тобто жодного посилання за ПДВ матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ФОП Єфімов Д.М. не є платником ПДВ, а чинне законодавство України не містить безумовного обов'язку щодо реєстрації ФОП Єфімовим Д.М. податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Умови укладеного між сторонами договору також не містять зобов'язання ФОП Єфімова Д.М. щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За таких обставин, як було вірно зауважено судом першої інстанції, зобов'язання з реєстрації податкової накладної Єдиному реєстрі податкових накладних не виникло у ФОП Єфімова Д.М. ані виходячи з умов договору, ані в силу закону, а тому відсутні правові підстави для покладення відповідальності за невиконання особою невстановленого зобов'язання.
Так, умовами п.4.8 договору визначено, що у випадку, якщо Виконавець не зареєструє в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок чого у Замовника не виникло право на податковий кредит по такій податковій накладній, вартість робіт, зменшується на 20%. Сторони зобов'язуються провести відповідне коригування сум заборгованостей в своєму обліку
Зазначеним пунктом договору не передбачено право ФГ “Колос-2021» не сплачувати за надані послуги у повному обсязі у разі не здійснення ФОП Єфімовим Д.М. реєстрації податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін, а передбачено лише право ФГ “Колос-2021» на зменшення оплати на 20%.
Встановлюючи відповідальність ФОП Єфімова Д.М. у вигляді зменшення оплати на 20%, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію ФГ “Колос-2021» негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання ФОП Єфімовим Д.М. передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв'язку із цим податкового кредиту.
Тобто, передбачена пунктом 4.8 Договору відповідальність надавача послуг не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо надання послуг, оскільки виникає у разі невиконання останнім вимог податкового законодавства. Водночас судами у цій справі встановлено відсутність обов'язку ФОП Єфімова Д.М. зареєструвати податкову накладну у зв'язку з тим, що останній не є платником ПДВ.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічні положення містяться в частині першій та другій статті 623 Цивільного кодексу України.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.
Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
Таким чином, виходячи з положень статті 173 Господарського кодексу України, підстав виникнення господарських зобов'язань (стаття 174 Господарського кодексу України) не здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку, передбаченого в спірному договорі та передбаченого законодавством, за висновками суду не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у Договорі про обов'язок відповідача надати покупцю податкову накладну не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року № 908/3565/16, від 12.03.2018 у справі №918/216/17, від 13.04.2018 у справі №902/380/17.
Крім того, суд враховує правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі № 908/1568/18, де зазначено, що зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов'язанням.
З урахуванням зазначеного, а також оскільки в даному випадку зобов'язання ФОП Єфімова Д.М. щодо оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки, а є за своєю природою податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами Податкового кодексу України та контролюються ДФС, колегія суддів апеляційної інстанції додатково зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та у відмові у задоволенні зустрічного позову.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Колос-2021» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3184/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3184/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.03.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська