Справа № 216/2002/25
Провадження № 1-кс/216/697/25
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
26 березня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 клопотання слідчого у складі групи слідчих - начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12025041230000781 від 24 березня 2025 року,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
підозрюваний ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
26 березня 2025 року до суду надійшло вказане клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване таким.
Слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025041230000781 від 24 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
24 березня 2025 року о 12:12 год. ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України було затримано за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
25 березня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропних речовин з метою збуту.
Встановлені під час досудового розслідування обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 указаного кримінального правопорушення та існування ризиків, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та побоюючись суворого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно вливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і запобігання існуючим ризикам, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки більш м'які запобіжні заходи у даному випадку є недостатніми.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання слідчого підтримав і просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 і його захисник ОСОБА_6 проти задоволення вказаного клопотання заперечували та просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на конкретні обставини справи та особу підозрюваного, зокрема, не достатню обґрунтованість підозри, недоведеність заявлених ризиків і можливість їм запобігти шляхом застосування домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків. При цьому підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, має міцні соціальні зв'язки, мешкає разом з матір'ю та бабусею в належній останнім квартирі. Разом з тим ОСОБА_5 пояснив, що визнає свою вину частково, не заперечує проти зберігання психотропних речовин для власного вживання, які придбав оптом з метою вживання в майбутньому, а вилучену в нього кількість таких речовин вистачило би йому близько на 10 днів вживання. Також підозрюваний повідомив, що він має неофіційний заробіток в середньому на місяць близько 10 000 грн і застава в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде для нього помірною, яку за нього внесуть близькі родичі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є матрі'ю підозрюваного, повідомила, що останній все своє життя мешкає в належній їй квартирі, після відрахування з вищого навчального закладу через небажання навчатися син ніде не працює, чим саме займається у вільний час та чи вживає наркотичні речовини їй невідомо, не заперечує проти перебування сина під домашнім арештом в її квартирі й вона має можливість забезпечити його всім необхідним на період застосування до нього такого запобіжного заходу.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), тому можуть бути застосовані лише за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.
У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення. Не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. При цьому метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025041230000781 від 24 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
24 березня 2025 року близько 10:00 год. ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України було затримано за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
25 березня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропних речових з метою збуту.
У судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, заперечуючи мету збуту.
Разом з тим обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: витягом з ЄРДР цього кримінального провадження, рапортом інспектора чергової частини; копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.03.2025 року; копією висновку експерта № СЕ-19/104-25/11773-НЗПРАП від 25.03.2025 року, за яким вилучена в підозрюваного речовина містить метамфетамін; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 24.03.2025 року; копією протоколу огляду місця події від 24 березня 2025 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 25.03.2025 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 25.03.2025 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 25.03.2025; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 25.03.2025 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 25.03.2025 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 25.03.2025 року; копією протоколу огляду квартири АДРЕСА_3 від 24 березня 2025 року, які в сукупності підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.
Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги таке.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
При цьому підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, має повну загальну середню освіту, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, належного йому рухомого та нерухомого майна не має, раніше не судимий, на обліках не перебуває, тяжких та хронічних захворювань не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об'єктивно існують, з огляду на таке.
Усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності вини, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При цьому підозрюваний офіційно не працює й стабільного джерела доходу не має, належного йому рухомого та нерухомого майна також не має, тобто не має законних і достатніх засобів для існування. Крім того, останній має зареєстроване місце проживання, де мешкають його мати й бабуся, але останній час він фактично мешкає зі своєї співмешканкою ОСОБА_8 . Водночас допитана в судовому засіданні матір підозрюваного ОСОБА_7 повідомила про свою необізнаність з дійсними підставами відрахування сина з навчання, родом його занять після цього та вживання сином психотропних речовин, що в сукупності свідчить про недостатній зв'язок між останніми, тому наявність таких соціальних зв'язків не гарантує запобігання ризику переховування підозрювананого з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, які викривають його у вчиненні вказаного злочину, шляхом здійснення тиску на них з метою зміни їх показів на його користь, чим буде перешкоджати встановленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні.
Разом з тим, відсутність у підозрюваного постійного законного джерела доходу й належного йому рухомого та нерухомого майна, обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину, свідчать про можливість продовження ним злочинної діяльності.
Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що підозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя зважає на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У справі «Смірнови проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ у справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ у справі «Летельєр проти Франції»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Крім того, у справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Оцінюючи наведені вище обставини, слідчий суддя також зважає на практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Разом з тим ЄСПЛ звертає увагу, що вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. При цьому ЄСПЛ підкреслює, що визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, тому відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим ОСОБА_5 не є особою похилого віку, утриманців, тяжких/ хронічних хвороб та інвалідності не має, що свідчить про відсутність даних, які б вказували на неможливість застосування до нього такого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступінь суспільної небезпеки злочину, у вчиненні якого ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров'я, сімейний і майновий стан, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено, що саме такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також є співмірним з реально існуючими ризиками, запобігти яким, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу, - неможливо.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним і доцільним, оскільки застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому слідчий суддя не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому слідчий суддя вважає, що таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявні ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 грн, який не є завідомо непомірним. Слідчий суддя вважає, що саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 22 травня 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 90 840 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави й звільнення підозрюваного з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та покласти на нього строком до 22 травня 2025 року включно такі обов'язки:
- не відлучатися з м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 22 травня 2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно після її оголошення вручити сторонам кримінального провадження та направити керівнику державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» для виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1