Справа № 216/1878/25
Провадження № 1-кп/216/544/25
26 березня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному порядку в залі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025041330000341 від 19.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Павлоград Дніпропетровської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом військової частини НОМЕР_1 , який проходить службу на посаді старшого стрільця 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 та перебуває у військовому званні «старший солдат», одруженого, на утриманні має малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого проступку проходив військову службу на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 жовтня 2023 №284 (по стройовій частині) на посаді старшого стрільця 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка має місце постійної дислокації (фактичне розташування) в АДРЕСА_2 (більш точна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму військового стану), де відповідно до діючих нормативно-правових актів, а саме відповідно до вимог положень ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 на систематичній основі отримував грошове забезпечення.
Так, ОСОБА_3 будучи обізнаним із порядком проходження військової служби, несення внутрішньої служби, в порушення вимог ст. ст.17, 65 Конституції України, ст. ст.11, 12, 16, 49, 127, 128, Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст.4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст.1, 17 Закону України «Про оборону України» з 02 грудня 2023 року був незаконно відсутнім на службі без поважних причин та не з'являвся до військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, будучи обізнаним з вимогами Законів України, зокрема Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», перебуваючи на території Центрально-Міського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, більш точної адреси органу досудового розслідування встановити не надалось можливим, з 02 грудня 2023 року, фактично не перебуваючи на військовій службі, у ОСОБА_3 виник умисел на протиправне заволодіння бюджетними коштами, які виділялись з державного бюджету України для нарахувань та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 відповідно до встановленого порядку та обсягах визначеним діючим законодавством, шляхом введення в оману посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , про нібито його перебування на лікуванні, задля здійснення подальших нарахувань та виплат як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 .
Реалізуючи вказаний протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння бюджетними грошовими коштами, які виділялись з державного бюджету України, що належать військовій частини НОМЕР_1 у вигляді безпідставно нарахованого грошового забезпечення, старший солдат ОСОБА_3 шляхом обману, фактично не перебуваючи на військовій службі, переслідуючи корисливу мету, вирішив не повертатися до військової частини НОМЕР_1 та повідомив командуванню військової частини, в якій він проходив службу, про своє лікування, що не відповідало дійсності та продовжив повідомляти командуванню неправдиві відомості про поважність причин не з'явлення до місця несення служби.
За таких обставин, ОСОБА_3 постійно вводячи в оману своє безпосереднє керівництво військової частини НОМЕР_1 , щодо поважності причин не прибуття до військової частини, діючи умисно, в період часу з 02 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року, тобто за час своєї незаконної відсутності на службі, безпідставно отримав грошове забезпечення у розмірі 36 354 гривень 89 копійок.
Таким чином, з 02 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх шахрайських дій, діючи шляхом обману, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою неправомірного заволодіння чужим майном - бюджетними коштами, які виділялись з державного бюджету України для військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що у зв'язку з перебуванням військовослужбовця на лікуванні в лікарняних закладах такому військовослужбовцю продовжується виплата грошового забезпечення, всупереч дійсності, ввів в оману посадових осіб командування військової частини НОМЕР_1 , повідомляючи неправдиві відомості про своє перебування на лікуванні у медичних закладах, внаслідок чого останній продовжував отримувати грошове забезпечення як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , що призвело до безпідставного отримання ним грошового забезпечення за період з 02 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року, у розмірі 36 354 гривень 89 копійок, чим завдав матеріальних збитків державному бюджету України на загальну суму 36 354 гривень 89 копійок в особі військової частині НОМЕР_1 .
Тобто, в період часу з 02 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року, ОСОБА_3 шляхом обману заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 у розмірі 36 354 гривень 89 копійок, чим завдав матеріальної шкоди державному бюджету України на вказану суму.
Умисні дії, ОСОБА_3 , кваліфіковано за ознаками ч.1 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).
Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Від прокурора ОСОБА_7 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, цивільний позов визнає і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ст. ст. 381, 382 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Представником потерпілого ОСОБА_8 , було надано письмову заяву, відповідно до якої останній, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником адвокатом ОСОБА_9 надали письмову заяву, в якій обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, згодні із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення, цивільний позов визнає.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
У відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві).
Згідно з частини 3 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65-67КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного, який вину визнав, у скоєному розкаявся, є військовослужбоцем, одружений, має трьох неповнолітніх дітей на утриманні (а.с. м.к.п. 58), раніше не судимий, за місцем служби характерезується негативно (а.с. м.к.п. 24), за медичною допомогою до лікаря - психіатра не звертався та допомогою до лікаря-нарколога не звертався (а.с. м.к.п. 51).
На підставі ст. 66 КК України як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Крім того, у вказаному кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави, військової частини НОМЕР_1 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_3 , оскільки злочинними діями обвинуваченого завдано майнову шкоду, яку потерпілий просив стягнути.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_3 потрібно призначити покарання у вигляді штрафу. На думку суду, саме це покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Витрати на залучення експерта-відсутні.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 374,381-382,394,424,473,475 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та піддати його покаранню у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в результаті вчинення злочину 36 354,89 грн. (тридцять шість тисяч триста п'ятдесят чотири гривні вісімдесят дев"ять копійок).
Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.
Матеріали кримінального провадження № 42025041330000341 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № 216/1878/25 (1-кп/216/544/25).
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1