Справа № 215/1696/25
3/215/917/25
26 березня 2025 року Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Коноваленко М.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , водій - сапер розмінування 3 відділення розмінування 2 взводу розмінування 1 рот розмінування за ч.3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Заступником командира з морально - психологічного забезпечення - начальник групи морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №4Т0450 від 11 березня 2025 року, згідно якого солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку за станом здоров'я у зв'язку з хворобою на підставі довідки ВЛК №96 від 07.02.2025 до міста Одеса на 30 діб з 07.02.2025 по 08.02.2025.
Станом на 06.00 год. 09.03.2025 солдат ОСОБА_1 не повернувся вчасно без поважних причин з відпустки за станом здоров'я, до військової частини з місцем дислокації АДРЕСА_2 , чим порушив ст.ст. 11,14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виразилось у несвоєчасному прибутті з лікування без поважних причин, та з урахуванням вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.
В дане судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений в належний спосіб. В доданій до протоколу заяві вину свою визнає, просить проводити судове засідання у його відсутності.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Так, відповідно до Наказу №38 від 07.02.2025 солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку за станом здоров'я у зв'язку з хворобою до міста Одеса на 30 діб з 07 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року.
З матеріалів службового розслідування доданих до протоколу слідує, що солдат ОСОБА_1 08.03.2025 близько 16.30год. сповіщав про потребу у наданні допомоги для прибуття до підрозділу офіцерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв'язку з прибуттям ним до АДРЕСА_3 на що останні надали йому вказівку самостійно прибути до зазначеного місця дислокації.
З тексту протоколу вбачається, що солдат ОСОБА_1 мав би прибути 08.03.2025 до військової частини НОМЕР_1 з місцем дислокації: АДРЕСА_2 .
Відсутність солдату ОСОБА_1 за місцем дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 було виявлено о 20:00год. 08.03.2025.
Зі змісту Наказу №71 вбачається, що солдат ОСОБА_1 прибув 11 березня 2025 року до розташування підрозділу АДРЕСА_4 .
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 3 статті 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 КУпАП, якщо воно вчиняється: військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб; військовослужбовцем - контрактником, мобілізованим, а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Об'єктивна сторона може мати наступні прояви, зокрема: нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Суб'єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.
Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім'ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.
Тлумачення поняття «особливий період» наявне в Законі України «Про оборону України» та Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Черговим Указом Президента України від 15 січня 2025 року №26/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 09 травня 2025 року).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави Президент України підписав Указ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, згідно з яким мобілізація проводитиметься протягом 90 діб на території всіх областей та м. Києва.
Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно ч. 14. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України законодавець закріпив, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Сам обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 255 КУпАП, мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення уповноважені на те посадові особи: командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (статті 172-10 - 172-20, крім правопорушень, вчинених поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану);
Таким чином, за встановлених обставин та аналізу доказів, які були покладені в обґрунтування протоколу про адміністративне правопорушення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, суд приходить до висновку про не доведення кваліфікуючих ознак правопорушення, а саме нез'явлення солдата ОСОБА_1 до місця несення служби без поважних причин, оскільки місце несення служби визначене в протоколі куди мав прибути ОСОБА_1 не відповідає місцю несення служби куди мав би в подальшому прибути ОСОБА_1 з місцем в яке ОСОБА_1 прибув 11.03.2025, при тому що ОСОБА_1 повідомляв командирів взводів про своє місце знаходження під час слідування до місця несення служби, що свідчить про відсутність умислу на вчинення солдатом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП за ознакою, не з'явлення своєчасно без поважних причин з відпустки по лікуванню за станом здоров'я.
Крім того, суд зазначає що, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складений в порушення п.14 ч.1 ст.255 КУпАП, не уповноваженою особою, тобто не командиром військової частини (підрозділу), а його заступником за відсутності в матеріалах доказів на підтвердження виконання заступником обов'язків командира частини (зведеного підрозділу), чим порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, що вказує на недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення як доказу про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 8 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
Відтак, за наведених обставин та визначення правового врегулювання, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, та відповідно про наявність правових підстав для закриття справи.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 172-11, 280, 283, п.3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: