г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 177/2946/24
Номер провадження 2/213/740/25
14 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №177/2946/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
Відповідач ОСОБА_1 15.05.2023 уклав з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Кредитний договір № 3676564 і зобов'язався виконувати умови договору, повернути кошти, сплатити відсотки за їх користування, але не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту, має заборгованість в розмірі 43260,00 грн. 21.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено Договір факторингу №21/02/2024, тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звертається до суду для захисту своїх прав.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Представник відповідача - адвокат Мірошниченко М.В. скористалась правом подання відзиву на позов, в якому зазначає, що відповідач ОСОБА_1 отримав інформацію щодо зміни кредитора, коли справа була передана до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу. Оскільки первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, ще передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Крім того, вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги, а, відтак, і права вимоги позивача до відповідача, а саме:
- з документів, які надані позивачем, як докази переуступки прав вимоги, надано договір факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року. В самому договорі відсутня інформація щодо Боржника, право вимоги, якого відступлено, а Витяг з реєстру прав вимоги, який начеб-то укладений між первісним кредитором та новим - не підписаний жодною із сторін, лише містить печатку Товариства та підпис Директора біла напису «оригіналом», якщо ж такий витяг формувався в електронному вигляді та підписаний електронними цифровими підписами, то Позивачем мало б бути надано додатково витяг про те, що документ, підписано сторонами в електронному вигляді;
- зі змісту п.6.2.3 договору факторингу №21.02.2024 від 21 лютого 2024 року вбачається, що право вимоги за договорами кредиту переходить від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» лише після того, як позивач сплатить ТОВ «Лінеура Україна» вартість відчужуваного кредитного портфелю в розмірі 1668 883 гривень 52 копійок. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не приєднав до позову жодного платіжного (фінансового) документу на підтвердження виконання вказаного грошового зобов'язання. Копія платіжної інструкції №75443 від 21.02.2024 року не містить даних щодо здійснення банківської операції по перерахуванню коштів. Тому вважає також не доведеним факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 3676564 від 15 травня 2023 року.
З огляду на вищезазначене наполягає на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором споживчого кредиту № 3676564 від 15 травня 2023 року в розмірі 43 260 грн.
Просить також суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, за умови, якщо позивачем буде доведено право на їх стягнення, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до розміру 100 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 7000,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
09.01.2025 позовна заява, передана за підсудністю, отримана судом.
14.01.2025 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.02.2025 судом від відповідача отриманий відзив на позовну заяву.
27.02.2025 судом від позивача отримана відповідь на відзив.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Інших заяв/клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
15.05.2023 відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договір №3676564 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 7000,00 грн строком на 360 днів з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом - 2 % в день.
Підписавши договір, додаток до договору № 1 з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, відповідач зобов'язався договір виконувати.
Позичальник, в порушення вимог кредитного договору свої зобов'язання щодо виконання належним чином взятих на себе зобов'язань за цим договором не виконав, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості за кредитом.
Із доданого до позовної заяви розрахунку встановлено, що заборгованість за договором № 3676564 від 15.05.2023 становить 43260,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 36260,00 грн.
21.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №21/02/2024, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило позивачу право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_2 (запис № 1801 в Реєстрі боржників до договору факторингу).
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
За нормами ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Нормою ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.
Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено наступне.
Позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та порушення ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідач визнає факт укладення договору про споживчий кредит №3676564. В договорі визначені істотні умови, зокрема: сума та строк кредиту, розмір відсотків, загальні витрати за кредитом, орієнтовна вартість кредиту, умови пролонгації строку кредитування.
Також встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачу.
Таким чином, у відповідача виникли зобов'язання за укладеним договором позики повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами та комісію.
Відповідач не виконав зобов'язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами в повному обсязі не сплатив, заборгованість погашена не була.
Крім того, матеріалами справи підтверджено відступлення права вимоги до відповідача первісним кредитором позивачу.
Судом беззаперечно встановлено набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором кредиту №3676564 від 15.05.2023 на підставі договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
При цьому, суд враховує, що жодних доказів щодо визнання вказаного Договору факторингу недійсним чи його оскарження, стороною відповідача суду не надано.
У зв'язку з викладеним суд вважає необґрунтованими заперечення представника відповідача щодо відсутності обов'язку відповідача з повернення коштів новому кредитору позивачу у справі.
Наявність заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в розмірі 7000 грн. відповідачем не заперечується.
При цьому, новий кредитор позивач по справі, відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Як видно із матеріалів справи нарахування відсотків відповідачу за фіксованою процентною ставкою 2% здійснювалось виключно в межах встановленого строку кредитування (360 днів), а саме: з 16.05.2023 до 21.02.2024 у розмірі 36260,00 грн.
Таким чином, нарахування відсотків у розмірі, зазначеному в позові, відповідає умовам укладеного кредитного договору та було здійснено у межах погодженого сторонами строку кредитування. У зв'язку з викладеним, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відсотків до розміру 100% від суми заборгованості по кредиту.
Враховуючи викладене, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 158 ч.7, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3676564 від 15.05.2023 року в розмірі 43260 /сорок три тисячі двісті шістдесят/ грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 36260,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 14 березня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Попов