г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5265/24
Номер провадження 2/213/656/25
04 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/5265/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
Відповідач ОСОБА_1 30.07.2019 року уклала з АТ «УКРСИББАНК» кредитний договір №95508801000, зобов'язалася виконувати умови договору, повернути кошти, сплатити відсотки за їх користування, але не виконала свого обов'язку щодо повернення кредиту, має заборгованість.в розмірі 53848,28 грн. 24.01.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та позивачем укладено Договір факторингу № 2401, тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» звертається до суду для захисту своїх прав.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі. Зазначає, що з позовної заяви вбачається загальна сума заборгованості в розмірі 53848,28 грн., з яких 40376,08 грн. основна сума заборгованості, 13472,20 грн., яка не підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: "Випискою банку по особовому рахунку", що відповідно до вимог закону є обов'язковим. Крім того, з позовної заяви та наданих до неї документів неможливо визначити, яка сума заборгованості по кредитному договору, чи отримувала відповідач від Первісного кредитова кредитні кошти, за який період виникла заборгованість, за який період нараховані проценти. Документи, які надані позивачем в рахунок підтвердження заборгованості відповідача є неналежними доказами в розумінні норм ЦПК України. Позивач посилається у якості доказів наявності заборгованості на Витяг з реєстру боржників, отриманий під час відступлення права вимоги та розрахунок боргу. Однак такі реєстри та розрахунки, самі собою, не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містять даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено цей витяг. Таким чином, подані позивачем докази щодо заборгованості, не є підтвердженням виконаних банківських операцій. За таких обставин, на її думку, суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. З поданих до суду доказів неможливо встановити взагалі факт укладення кредитного договору беззаперечно із відповідачем. Отже, надані позивачем документи не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаними кредитними договорами. Крім того, просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог,оскільки кредитний договір укладений 30.07.2019 року, а до суду позивач звернувся в грудні 2024 року. Вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами у справі, тому в задоволенні позову просить відмовити.
Процесуальні дії у справі.
23.12.2024 позовна заява надійшла до суду через підсистему "Електронний суд".
02.01.2025 судом отримана інформація про реєстрацію місця проживання відповідача.
03.01.2025 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
10.02.2025 відповідач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Галач Т.А., скористалась правом надання відзиву на позов.
18.02.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
21.02.2025 представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив.
24.02.2025 представник позивача подала додаткові пояснення у справі.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Інших заяв/клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
30.07.2019 ОСОБА_1 уклала з АТ «УкрСиббанк» договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95508801000, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 40000,00 грн строком до 10.08.2021 зі сплатою 55 % річних за користування кредитом. Договором передбачено, що розмір кредитного ліміту може змінюватися.
Позичальник, в порушення вимог кредитного договору свої зобов'язання щодо виконання належним чином взятих на себе зобов'язань за цим договором, не виконала, що потягло за собою виникнення заборгованості за кредитом.
24.01.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» укладено Договір факторингу №2401, за умовами якого АТ «УКРСИББАНК» відступило позивачу право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .
Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу №2401 від 24.01.2022, до ТОВ «ФК «Суперіум» перейшло право вимоги за кредитним договором №95508801000 від 30.07.2019, укладеним з ОСОБА_1 .
У вказаному Реєстрі боржників зазначено, що загальна сума заборгованості становить 53848,28 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом - 40376,08 грн.;
- заборгованість за відсотками 13472,20 грн.;
- заборгованість за комісіями - 0,00 грн.
Позивачем відповідачу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу (вих. №22-10/24-11 від 22.10.2024 року) щодо погашення заборгованості за вказаним договором.
Отже, між відповідачем та ТОВ «ФК «Суперіум» склалися кредитні правовідносини, у яких праву кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов'язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Висновки суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та відмінено з 30 червня 2023року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Тобто у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
У справі, яка переглядається, перебіг трирічного строку на звернення кредитора з позовною заявою до відповідача розпочався з 30.07.2019 і закінчився 10.08.2021, тобто сплив строку позовної давності припадає на час дії карантину.
Отже строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), тобто до 30.06.2023.
З позовом позивач звернувся 23.12.2024.
Разом з тим, в подальшому, Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом19 такого змісту:
«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Так, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно доУказу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256,257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» із даною позовною заявою 23.12.2024, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.
Вирішуючи спір про стягнення заборгованості, суд виходить з наступного.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору №95508801000 від 30 липня 2019 року з АТ "УКРСИББАНК", правонаступником якого є «ФК «СУПЕРІУМ», після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у Відповідача виникло зобов'язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ними.
Так, позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію вищевказаного кредитного Договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, копію договору факторингу, витяг з реєстру боржників, розрахунок заборгованості, сума за яким відповідає боргу на момент передачі права вимоги за кредитним договором, указаним в Реєстрі боржників. Тобто, позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, укладеним з АТ "УКРСИББАНК", правонаступником якого є ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ». При цьому, розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Отже, за викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Обґрунтовуючи рішення, суд керується правовими висновками, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», і зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо розподілу судових витрат.
Суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 158 ч.7, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» заборгованість за кредитним договором № 95508801000 від 30.07.2019 року в розмірі 53848 /п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок вісім/ грн 28 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 40376,08 грн, заборгованість за відсотками - 13472,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд. 23-А, нежитлове приміщення 35А, код ЄДРПОУ 42024152.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 04 березня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.