Справа 206/6965/24
Провадження 2/206/667/25
(заочне)
25 березня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді Плінської А.В.,
за участю секретаря Білої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 44550,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 13.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 103125036, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором. ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював повернення кредиту, внаслідок чого станом на день формування позову утворилась заборгованість в розмірі 44550,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом, 38750,00 грн. заборгованість за відсотками, 800,00 грн. - заборгованість за комісією.
Ухвалою судді від 06 січня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281,282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
13.08.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 103125036. Відповідно до пункту 1.2. Договору сума кредиту складає: 5000,00 гривень. Кредит надається строком з 13.08.2021 до 12.09.2021 (п.1.3, п.1.4 договору).
Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
13.08.2021 позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08.11.2024 року.
30.11.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 30-11-65, за яким ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором № 103125036 від 13.08.2021 на загальну суму 23250,00 грн.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором № 103125036 від 13.08.2021 на загальну суму 44750,00 грн.
ТОВ «Коллект Центр» вказує на те, що відповідач свої зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості станом на 06.12.2024 становить 44550,00 грн. Вказана заборгованість складається із: заборгованості за основною сумою боргу 5000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 38750,00 грн., заборгованість за комісією 800,00 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Уст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Докази прав нового кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до наданих розрахунків, проценти за кредитом були нараховані позивачем за період з 30.11.2021 по 23.02.2022 (86 днів) у розмірі 21500,00 грн.
Однак, суд зауважує на тому, що у пункті 1.3 договору був встановлений строк кредитування - 30 днів, тобто до 12.09.2021.
Відповідно до п.2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Так збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилось до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.
Тобто загальний строк пролонгації кредиту може здійснюватися на строк, що не перевищує 60 днів, тобто 12.11.2021.
З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» встановлено, що первісним кредитором нараховувалися проценти за користування кредитом у період з 14.08.2021 до 12.09.2021 (30 днів) у розмірі 75,00 грн. щоденно, у період з 13.09.2021 до 11.11.2021 (60 днів) у розмірі 250,00 грн. щоденно. Загальний розмір процентів за цей період становить 17250,00 грн.
Таким чином, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.
Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачає також Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
Таким чином, позивачем безпідставно нараховані проценти за період з 30.11.2021 по 23.02.2022 (86 днів) у розмірі 21500,00 грн., тому у задоволені позовних вимог про стягнення процентів у загальному розмірі 21500,00 грн. необхідно відмовити.
Отже, оскільки позивач не довів право нараховувати проценти на умовах договору поза межами строків правомірного користування кредиту, суд вважає, що до стягнення підлягають сума основного боргу в межах укладеного договору 5000,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 17250, 00 грн., заборгованість за комісією 800,00 грн., а всього: 23050,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог (52%) у розмірі 1259,65 грн.
Позивач також просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Отже, виходячи з конкретних обставин даної справи (справа є не дуже складною), а також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також виходячи з критерію розумності їхнього розміру, суд погоджується із слушністю доводів позивача про наявність підстав для стягнення 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу, та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача до стягнення згадану суму.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,259,263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №103125036 від 13.08.2021 в розмірі 23050,00 грн. з яких з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 17250,00 грн. заборгованість за процентами, заборгованість за комісією в розмірі 800,00 грн., а також витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 1259,65 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В іншій частині вимог-відмовити.
Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: А.В. Плінська