Справа № 991/2568/25
Провадження 2-з/991/13/25
25 березня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі
головуючого судді Мойсака С.М.,
суддів Михайленко В.В., Хамзіна Т.Р.,
розглянувши заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботової Є.В. про забезпечення позову у справі
за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до:
ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3
про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
Суть справи
До Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботової Є.В. про забезпечення позову Держави України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Мойсака С.М., суддів Михайленко В.В., Хамзіна Т.Р.
Обґрунтування заяви про забезпечення позову
В поданій заяві заявник стверджує, що в період часу з 17.02.2021 по 15.03.2021 ОСОБА_1 набув у власність транспортний засіб «Audi Q7» 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , та 07.12.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність транспортний засіб «Porsche Cayenne» 2022 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 . Зазначені автомобілі відповідачі набули у власність через третіх осіб з метою приховування факту набуття цих активів. Проте відповідачі можуть прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Позивач зазначає, що 05.01.2023 між ТОВ «Трініті-Груп» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу автомобіля «Audi Q7». Таким чином, з 05.01.2023 ОСОБА_3 став номінальним власником даного транспортного засобу. Проте ще до дати оформлення переходу права власності, коли автомобіль фактично належав ТОВ «Трініті-Груп», його технічним обслуговуванням займався ОСОБА_1 . Таким чином, на дату звернення до станції технічного обслуговування з питаннями щодо технічного стану та обслуговування автомобіля «Audi Q7» (15.03.2021) контроль за транспортним засобом здійснювався ОСОБА_1 . Наведене вказує на неформальну можливість права розпорядження автомобілем у останнього. Також на пов'язаність автомобіля «Audi Q7» з ОСОБА_1 вказує зазначення його електронної адреси та контактного номеру телефону в договорі обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВ) та договорі добровільного страхування наземного транспортного засобу (КАСКО). Крім того, саме ОСОБА_1 на вказаному автомобілі вчинив адміністративне правопорушення у липні 2023 року.
Поряд з вищевикладеним позивач також звертає увагу суду на наступне. Під час перереєстрації права власності на автомобіль «Audi Q7» за ОСОБА_3 на транспортному засобі змінено державний номерний знак та встановлено номерний знак НОМЕР_6 . Даний номерний знак використовується на автомобілях, зареєстрованих за ОСОБА_3 з 2012 року. Проте з 2012 року саме ОСОБА_1 на автомобілях з номерним знаком НОМЕР_6 неодноразово потрапляв у дорожньо-транспортні пригоди, був заявником про вчинене кримінальне правопорушення та його електронна адреса та номер телефону зазначені в страхових полісах КАСКО та ОСЦПВ. Безпосередньо сам власник транспортних засобів ОСОБА_3 полісів страхування не оформлював та не вчиняв на автомобілях адміністративних правопорушень.
Стосовно транспортного засобу «Porsche Cayenne» позивач зазначає таке. ОСОБА_4 набув у власність даний автомобіль 07.12.2022. У договорі купівлі-продажу, у якості представника покупця зазначено електронну адресу, якою користується ОСОБА_1 . Також контакті данні ОСОБА_1 містяться і у графі замовника послуг з шиномонтажу від 13.12.2022. 21.12.2022 ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем «Porsche Cayenne». 15.02.2023 на сайті купівлі-продажу транспортних засобів з використанням ІР-адреси за місцем проживання відповідачів викладено оголошення про продаж вказаного автомобіля та контактними даними продавця вказано електронну адресу та номер телефона ОСОБА_1 .
До того ж, державний номерний знак, який був встановлений на автомобілі «Porsche Cayenne» - НОМЕР_7 попередньо використовувався на автомобілі Nissan Juke, що також на праві власності належав ОСОБА_4 . Через 2 дні після купівлі ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем. У деклараціях за 2019 та 2020 роки ОСОБА_2 вказувала наявність права користування транспортним засобом Nissan Juke, та 11.10.2020 на сайті з купівлі-продажу автомобілів з ІР-адреси, яка використовується за місцем проживання ОСОБА_2 , було розміщено оголошення про продаж автомобіля Nissan Juke.
Описані в сукупності факти, на переконання заявника, свідчать про те, що набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_3 транспортних засобів у власність відбулося за дорученням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та після оформлення права власності на вищевказані автомобілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії щодо автомобілів, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до положень пп. «е», «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 , як співробітник Національної поліції України, та ОСОБА_2 , як прокурор Офісу Генерального прокурора, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та на них поширюються приписи ст. 290 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на обставини того, що сумарний дохід та заощадження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період 2021-2022 років не дозволяв набути їм у власність транспортні засоби «Audi Q7» вартістю 2 062 736 гривень, та «Porsche Cayenne» вартістю 5 176 073, 58 гривень, позивач стверджує, що такі активи є необґрунтованими активами та підлягають стягненню в дохід держави.
Разом з цим, посилаючись на факт продажу автомобіля «Porsche Cayenne» 31.05.2023 позивач зазначає, що в майбутньому стягненню підлягатиме не сам актив, а його вартість.
З метою забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів на суму 7 238 809, 58 гривень, що становить сумарну оцінку вищевказаних транспортних засобів, та враховуючи факт продажу автомобіля «Porsche Cayenne», заявник просить накласти арешт на автомобіль «Audi Q7» 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 та інші активи, що перебувають у власності ОСОБА_2 та відповідають вартості автомобіля «Porsche Cayenne» 2022 року випуску, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 4 928 202,88 гривень, та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , вартістю 32 438, 08 гривень.
Водночас посилаючись на наявність у ОСОБА_2 неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає у квартирі, що на праві власності належить її матері - квартирі АДРЕСА_5 , з метою недопущення маніпуляцій стосовно виконання рішення суду шляхом можливого звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_6 , заявник просить заборонити вчиняти дії щодо реєстрації (декларування) місця проживання у вказаній квартирі неповнолітньої ОСОБА_6 .
Позовну заяву про визнання необґрунтованими активами прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до Вищого антикорупційного суду буде подано протягом 10 днів з моменту подання заяви про забезпечення позову.
Розгляд заяви
Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Позивач порушує перед Судом питання про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачів.
Із змісту заяви та матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв'язку із цим Суд переконаний, що вони мають бути обізнаними із антикорупційним законодавством та передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на факт продажу одного з автомобілів після початку збору доказів щодо набуття відповідачами необґрунтованих активів.
Наведені обставини дають достатні підстави Суду вважати, що у разі повідомлення відповідачів про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову останні з метою збереження наявних у них активів можуть у короткий строк вжити заходи по їх відчуженню на користь інших осіб. Це може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
За таких обставин заява про забезпечення позову підлягає розгляду без повідомлення відповідачів.
Прокурор Дроботова Є.В. у судове засідання не з'явилася. До початку розгляду заяви про забезпечення позову подала до суду заяву про розгляд без його участі.
Враховуючи, що відповідачі не викликалися у судове засідання, а позивачем подано заяву про здійснення розгляду забезпечення позову без його участі, колегія суддів керується положеннями ст. 247 ЦПК України. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінка та мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України Суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є видом забезпечення позову (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6- 605цс16 від 25.05.2016).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду у справі №760/34352/21 від 23.12.2022).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, має міститися обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Розглянувши заяву та дослідивши долучені до неї документи, колегія суддів, перш за все, приймає до уваги твердження заявника про подання в майбутньому позову про визнання активів необґрунтованими до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, відповідачами в майбутньому будуть виступати всі особи, обмеження чиїх законних прав та інтересів стосується заява про забезпечення позову. Так, розглядаючи необхідність прийняття рішення щодо забезпечення позову, Суд бере до уваги факт реалізації спірного активу - автомобіля марки «Porsche Cayenne» 2022 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , що унеможливлює накладення арешту безпосередньо на даний предмет спору. Поряд з цим колегія суддів приймає до уваги доводи позивача з приводу оцінки житлового та нежитлового приміщення, які на праві власності належать ОСОБА_2 , та той факт, що їх сумарна вартість є співмірною вартості проданого спірного активу. За таких умов накладення арешту на частину нерухомого майна ОСОБА_2 , яка не має статусу спірного активу, забезпечить можливість виконання судового рішення в частині можливого стягнення в дохід держави вартості відчуженого майна.
Також Суд погоджується і з твердженням позивача, що накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 , в якій не зареєстрована неповнолітня донька ОСОБА_2 , не порушуватиме прав та свобод неповнолітньої особи, а з метою забезпечення уникнення маніпуляцій стосовно можливого подальшого факту реєстрації неповнолітньої ОСОБА_6 в даній квартирі, Суд вважає за необхідне заборонити вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 у вищезгаданій квартирі.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку, що на даному етапі заявником наведені достатні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно. Не вжиття відповідного заходу забезпечення може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв'язку із ризиком відчуження відповідних об'єктів. Вказаний ризик, на переконання суду, обґрунтовується перебуванням транспортного засобу (спірного активу) та об'єктів нерухомого майна (об'єктів відповідача, сумарна вартість яких є співмірною вартості відчуженого спірного активу) у власності відповідачів. Наведене свідчить про можливість безперешкодної реалізації ними свого права на відчуження таких об'єктів.
Суд переконаний, що арешт активів, які зазначені в прохальній частині заяви про забезпечення позову, є доцільним на даному етапі до вирішення справи по суті та дозволить в майбутньому виконати судове рішення.
Водночас колегія суддів приймає до уваги, що арешт є тимчасовим заходом і не повинен суперечити правам та інтересам власника майка. З огляду на це, Суд переконаний, що накладення арешту на рухоме та нерухоме майно повинно відбуватися шляхом заборони відповідачам здійснювати дії щодо відчуження такого майна. При цьому такий захід забезпечення не виключає право власників та членів їх родини на безперешкодне володіння та користування квартирою, нежитловим приміщенням та автомобілем. Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту не спричинить шкоди правам та інтересам відповідачів, у тому числі і членів їх родини.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову відповідає положенням ЦПК України. Втім, безпосередньо питання щодо обґрунтованості доводів заявника повинно бути вирішено за результатами розгляду справи, відповідно до статті 291 ЦПК України.
Керуючись статями 149, 150, 153, 157, 247, 258-260, 268, 290, 353 ЦПК України, Суд,
1. Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботової Є.В. про забезпечення позову.
2. Накласти арешт на:
2.1. автомобіль Audi Q7 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_3 ;
2.2. квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1053565780000), зареєстровану за ОСОБА_2 ;
2.3. нежитлове приміщення АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1125789480000), зареєстроване за ОСОБА_2 ;
3. Заборонити вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 та інших неповнолітніх в квартирі АДРЕСА_3 .
4. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику, відповідачам, а також відповідним державним органам для виконання.
5. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
7. Роз'яснити, що згідно із статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
8. Повний текст ухвали складено 25.03.2025.
Головуючий суддя Сергій МОЙСАК
Судді Віра МИХАЙЛЕНКО
Тимур ХАМЗІН