25 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/5129/24
Провадження № 22-ц/4815/206/25
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Красовський О.О.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
07 листопада 2024 року в м. Рівне
Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Повний текст рішення складено: 12 листопада 2024 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Андрошулік І.А.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач1: ОСОБА_2 ;
відповідач2: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша";
представники учасників справи:
позивача - адвокат Міськова Оксана Григорівна;
відповідача1 - адвокат Твердий Микола Кузьмович;
відповідача2 - ОСОБА_3 ;
за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Сав'яка Василя Васильовича,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Твердого Миколи Кузьмовича та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша" або страховик), де з урахуванням зміни позовних вимог просила: 1) стягнути на свою користь з ПрАТ "СК "Перша" страхове відшкодування в розмірі 102 529,38 гривень; 2) стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заподіяну майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а саме різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 26 569,17 гривень, та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
Мотивуючи вимоги, позивач покликалась на те, що 04 вересня 2023 року о 10 год. 45 хв. на автодорозі М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, 119 км+800 м водій автомобіля Seat Leon, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перед поворотом праворуч на АД М-19 не врахував дорожньої обстановки, не надав переваги в русі та зіткнувся з автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , а керував яким ОСОБА_4 , котрий рухався у попутному напрямку по головній дорозі. Внаслідок цього позивачу були завдані матеріальні збитки та моральна шкода, яка полягала в душевних стражданнях, що пов'язані з неможливістю користування пошкодженим автомобілем, порушенні звичного ритму життя, відновленні становища, яке існувало до ДТП, і уникненні відповідальних осіб від відшкодування шкоди. Винним у ДТП є ОСОБА_2 , а його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ СК "Перша", тому ОСОБА_1 звернулась до страховика із заявою на виплату страхового відшкодування. ПрАТ СК "Перша" здійснила страхове відшкодування в розмірі 54 470,62 гривень, що вважає недостатнім.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ "СК "Перша" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 105 529,38 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 26 569,17 гривень і моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.
На рішення суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Твердим М.К. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності встановлених судом обставин, які мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав про те, що наявний в матеріалах справи висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача визначена 186 569,17 гривень, є неналежним та недостовірним доказом у справі. На його переконання, експерт помилково визначив обсяг, види запчастин та номенклатуру робіт для відновлення транспортного засобу станом на день огляду ним автомобіля, а не на час скоєння ДТП. Всупереч висновку експерта про доречність застосування для визначення вартості відновлювального ремонту порівняльного та витратного методичних підходів він застосував лише витратний метод. При цьому із застосуванням витратного методу вартість відновлення автомобіля розраховано шляхом простого арифметичного складання максимальних, а не середньоринкових цін на запчастини та роботи.
Крім того, визначено ціну без обов'язкового врахування зносу автомобіля. При цьому ОСОБА_2 надавав суду попередньої інстанції доказ дійсної вартості належного позивачу автомобіля із врахуванням зносу, яка становила 268 671,84 гривень. Тобто розрахована експертом вартість відновлювального ремонту складає 69,44% від дійсної вартості автомобіля, а тому очевидно є завищеною. Натомість характер та локалізація пошкоджень транспортного засобу внаслідок ДТП орієнтовно стосуються менше, ніж обсягу всього автомобіля.
Щодо частково задоволеної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то підстави для цього були відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів виникнення у позивача моральних страждань, не підтверджено їхнього розміру, а також відсутній причинний зв'язок між заявленою шкодою та виною у її завданні ОСОБА_2 .
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції, а у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити повністю. Також просить скасувати накладений судом арешт на належний відповідачу1 автомобіль Seat Leon, номерний знак НОМЕР_3 .
На рішення суду подано апеляційну скаргу і ПрАТ "СК "Перша", де вказувалося про його незаконність та необґрунтованість внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності встановлених судом обставин, порушення норм процесуального права і неправильного застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про неврахування судом попередньої інстанції того, що відповідно до ст. 29 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) та п.п. 1.6, 3.9, 7.38, 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), визначення розміру страхового відшкодування повинно було здійснюватись з урахуванням фізичного зносу автомобіля.
Оскільки строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу перевищував 12 років, тому коефіцієнт фізичного зносу склав 0,7. З огляду на ремонтну калькуляцію у висновку судової експертизи вартість відновлювального ремонту з урахування зносу становить 75 277,05 гривень. Між тим, при здійснені виплати страхової суми її розмір відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 36 Закону повинен зменшуватись на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Отже, з огляду на ст. 22, 27, 36 Закону, п.1.6, 3.9, 7.41, 8.2 Методики, інформації з судової експертизи, сплати страхового відшкодування в сумі 57 470,62 гривень страховику слід доплатити лише 5 260,25 гривень.
Зверталася увага і на те, що судом першої інстанції не було забезпечено доступу до матеріалів справи в електронній формі, а тому це призвело до неможливості ознайомлення з висновком судової експертизи та надання заперечень щодо цього доказу.
З викладених міркувань просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ "СК "Перша" та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до страховика частково - в розмірі 5 260,25 гривень.
У поданих відзивах представник позивача - адвокат Міськова О.Г., вважаючи рішення суду попередньої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
У судове засідання 25 березня 2025 року не з'явилися ОСОБА_2 , його представник - адвокат Твердий М.К., а ПрАТ "СК "Перша" не було забезпечено явку свого представника.
Так, страховик повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, про що вказує відповідна відмітка про отримання судової повістки 03 березня 2025 року у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Щодо ОСОБА_2 та його представника, то адвокату Твердому М.К. судову повістку про виклик у судове засідання на 25 березня 2025 року вручено 28 лютого 2025 року, що підтверджено відміткою у відповідному рекомендованому повідомленні.
Оскільки представник належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, тому слід вважати, що його довіритель також належно повідомлений про ці обставини.
Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_2 та представники відповідачів апеляційний суд не повідомляли.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з того приводу, що розмір відшкодування завданих ОСОБА_1 збитків визначено як недостатній, адже згідно з одержаним нею рахунком на оплату відновлювального ремонту цей розмір становив 221 015 гривень.
Тому позивач вважала, що страховик повинен здійснити страхову виплату в розмірі ліміту відповідальності, тоді як винуватець ДТП зобов'язаний відшкодувати різницю між страховою виплатою та фактичним розміром майнової шкоди.
Крім того, за рахунок ОСОБА_2 підлягала відшкодуванню завдана позивачу моральна шкода, яка полягала в душевних стражданнях, що спричинені неможливістю використання належного їй автомобіля певний час, порушенні звичайного ритму життя та у намаганні винуватця уникнути відповідальності за скоєну ДТП і завдані збитки.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою ст. 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.
Згідно із ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Норма частини першої ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Спірні права і обов'язки у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулювались у чинній на час їх виникнення редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (як зазначалось у тексті постанови - Закон).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку
Відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пункти 9.1, 9.4 ст. 9 Закону вказують, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст. 22 Закону ).
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За нормами п.36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно із п.36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як з'ясовано судом, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2023 року у справі 159/5229/23, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Цим судовим рішенням встановлено факт порушення ним п. 10.4 Правил дорожнього руху 04 вересня 2023 року о 10 год. 45 хв. на автодорозі М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече 119 км+800 м на автомобілі Seat Leon, номерний знак НОМЕР_1 . Так, перед поворотом праворуч він не врахував дорожньої обстановки та не надав переваги в русі, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку по головній дорозі. (а.с. 15-17). Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби зазнали пошкоджень.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в ПрАТ "СК "Перша" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212140653 від 21 листопада 2022 року. Ліміт відповідальності за подією склав 160 000 гривень.
ОСОБА_1 , як власник пошкодженого транспортного засобу, звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування і в порядку її виконання було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 54 470,62 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 114 від 05 січня 2024 року.
Під час розгляду справи ухвалою Рівненського районного суду від 28 травня 2024 року призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Згідно з висновком експерта від 28 серпня 2024 року у судовій експертизі № СЕ-19/118-23/8060-AB вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження при ДТП, яка мала місце 04 вересня 2023 року на автодорозі М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Теребляче 119 км + 800 м, склала 186 569,17 гривень.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку доплатити страхове відшкодування до ліміту відповідальності, а на винуватця ДТП - сплатити різницю між страховою виплатою та фактичним розміром майнової шкоди.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Суд у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинен виходити з фактичної (реальної) суми.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Очевидно, з точки зору оцінки засобів доказування у справі при вирішенні спірних правовідносин висновок судової автотоварознавчої експертизи є більш об'єктивним, повним і переконливим джерелом інформації, ніж надані відповідачами документи та наведені ними аргументи.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції чи в апеляційному суді не спростовано належними та допустимими доказами, що визначена висновком судової експертизи вартість відновлювального ремонту не відповідає ринковій і не сприяє відновленню автомобіля до попереднього стану.
На переконання колегії суддів, спонукання для застосування до визначеної експертом вартості відновлювального ремонту автомобіля, передбаченого Законом та Методикою коефіцієнту фізичного зносу відсутні, адже з огляду на рік випуску автомобіля - 2008 рік немає підстав вважати, що пошкоджені складові підлягали заміні саме на нові.
При цьому положеннями Методики не передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, які були уживаними, а лише надано вказівки, як оцінювати транспортний засіб та його складники, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зі спливом часу, оскільки Методика лише встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Оскільки позивачем підтверджено фактичну вартість відновлювального ремонту, то на користь ОСОБА_1 підлягає нарахуванню визначена ч. 36.2 ст. 36 Закону доплата в розмірі встановленої суми податку. Тим більше, з огляду на вказану матеріально-правову норму право страховика зменшити суму регламентної виплати на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість виникає в разі визнання ним вимог заявника.
Не спонукають доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Твердого М.К. до скасування оскаржуваного рішення в частині відшкодування немайнової (моральної) шкоди.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З висновку Великої Палати Верховного суду, що висловлений у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, вбачається, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 березня 2023 року у справі №469/1691/19 вказував, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
Звертається увага, що визначений судом попередньої інстанції розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, відповідає засадам виваженості, законності та справедливості, є достатнім для розумного задоволення завданої потерпілій особі шкоди і не призведе до її збагачення.
Тому колегія суддів з присудженим розміром моральної шкоди погоджується, адже всупереч доводам представника ОСОБА_2 суд саме з урахуванням установлених законом засад та обставин справи дійшов висновку про відшкодування лише 5 000 гривень моральної шкоди із заявлених 50 000 гривень.
Решта доводів апеляційних скарг про незаконність і необґрунтованість рішення суду на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Твердого Миколи Кузьмовича та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 25.03.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків