печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12734/25-к
20 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02 лютого 2024 року, про продовження строку тримання під вартою,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Одеси, Одеської області, українця, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ; захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; підозрюваний ОСОБА_4 , -
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 погоджене прокурором відділуОфісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.
У клопотанні слідчий зазначає, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.
Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , посилаючись на мету і підстави продовження такого запобіжного заходу слідчий просить продовжити в межах строку досудового розслідування, строк тримання останнього під вартою з визначенням застави у розмірі 200 000 000 (двісті мільйонів) гривень.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні подала письмові заперечення, у яких проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків. Вказала, що визначений слідчим суддею розмір застави є необґрунтованим та непомірним для підозрюваного, що як наслідок, призводить до фактичного застосування безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на поганий стан здоров'я підозрюваного. Також зазначив, що стороною обвинувачення не доведено, що перелічені у клопотанні ризики на даний час не зменшились або з'явились нові ризики, які б виправдовували подальше тримання під вартою підозрюваного.
Захисник ОСОБА_7 також подала письмові заперечення, у яких проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки вважає, що підозра необґрунтована, ризики недоведені. Зазначила, що стороною обвинувачення не подано жодних даних щодо неможливості застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисників. Окремо зазначив, що неправомірних дій про які йдеться у пред'явленій йому підозрі не вчиняв. Вважає, що до нього застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у завідомо непомірному розмірі.
Вислухавши пояснення прокурора, заперечення захисників та підозрюваного, вивчивши клопотання, дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідуван ня у кримінальному провадженні № 42024164690000013, у якому 25 грудня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року у справі № 757/61181/24-к ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 133 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 402 724 000 гривень, із покладенням обов'язків в разі її внесення. В подальшому цей строк було продовжено ухвалою слідчого судді від 21 лютого 2025 року з визначенням застави у розмірі 200 000 000 гривень та покладенням обов'язків в разі її внесення.
Постановою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 від 17 лютого 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 до трьох місяців, тобто до 25 березня 2025 року. В подальшому цей строк було продовжено ухвалою слідчого судді від 13 березня 2025 року до шестимісяців, тобто до 24 червня 2025 року.
Як вбачається з матеріалів клопотання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до підозрюваного ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та з урахуванням даних про його особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі - Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Кримінальний процесуальний закон визначає порядок отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Оцінка наданих свідками показань, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
За такого, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу та частково нівельовані під час продовження підозрюваному строку тримання під вартою, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, в судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК переховуватись від органів досудового розслідуваний та суду.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, останній може виїхати за межі населеного пункту у якому має зареєстроване місце проживання - м. Одеса, або за межі України, володіє нерухомим майном за кордоном, чи іншим чином переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаний із триманням під вартою.
Крім того, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року регламентовані обмеження для виїзду осіб призовного віку за межі України на час дії воєнного стану.
ОСОБА_4 на даний момент звільнений із Збройних Сил України за станом здоров'я зі зняттям з військового обліку, тим самим останній відноситься до категорії осіб, які мають право перетинати державний кордон.
Крім того, захисниками ОСОБА_4 у інших кримінальних провадженнях вживаються заходи щодо отримання ОСОБА_4 форми № 088/о та подальшого направлення підозрюваного на МСЕК для оформлення інвалідності.
Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_4 може безперешкодно перетнути державний кордон.
В ході дослідження матеріального стану підозрюваного та членів його родини, міцність їх соціальних зв'язків можливо прийти до висновку, що члени родини постійно перебувають за кордоном, де фактично забезпечені місцем проживання, що було придбано за відсутності обґрунтовано законних доходів, об'єкти нерухомості, які тривалий час використовувались ними - перереєстровані на інших осіб, які можливо причетні до вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, звільнення з лав Збройних Сил України зі зняттям з військового обліку.
Також, у ході здійснення досудового розслідування іншого кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, було установлено складний механізм по легалізації членами сім'ї та близькими особами ОСОБА_4 коштів на загальну суму понад 8,2 мільйонів євро, щодо яких наявні підстави вважати, що вони одержані злочинним шляхом, внаслідок вчинення військового кримінального правопорушення та порушення податкового законодавства.
Наведене свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків саме на території України та ретельну підготовку підозрюваного до зміни місця свого постійного проживання за кордоном з метою продовжити користуватись незаконно здобутим майном.
Крім того, відповідно до відповіді оперативного підрозділу щодо виконання доручення слідчого, ОСОБА_4 одразу після внесення застави по кримінальному провадженню № 62023000000000803 планував залишити межі України та користуватись незаконно здобутим майном, яке перебуває на території Королівства Іспанія.
Серед іншого, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, продовжуючи строк тримання підозрюваного під вартою крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, окрім даного кримінального провадження, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164110000003 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України - набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів вартістю 142 927 001 (сто сорок два мільйони дев'ятсот двадцять сім тисяч одну) гривню, що більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.
29.05.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023164110000003 скеровано до суду.
Крім того, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 42023164690000030 від 06 липня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження № 42023164690000030 було встановлено, що полковник ОСОБА_4 , у період з 09 год. 00 хв. 02 грудня 2022 року по 18 год. 10 хв. 16 грудня 2022 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив нез'явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, проводив вказаний час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби.
Далі, діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом іншого обману, у період з 21 грудня 2022 року до 08:00 годин 20 січня 2023 року проводив час на власний розсуд, не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, чим вчинив ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 лютого 2023 року, діючи умисно, використав завідомо підроблений документ.
04 жовтня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023164690000030 також скеровано до суду.
Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід врахувати, правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.
Окрім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04 жовтня 2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Матеріали клопотання доведено наявність ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що оскільки підозрюваний ОСОБА_4 в період з 17 січня 2022 року по 23 червня 2023 року перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах районних та обласного військкоматів м. Одеси, то, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучасників розслідуваних злочинів, наявні обґрунтовані підстави вважати що існує ризик спотворення, знищення та приховування ще не здобутих документів, які не перебувають у володінні сторони обвинувачення та є у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), ІНФОРМАЦІЯ_5
Так, в судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_4 користуючись своїм авторитетом серед керівництва ІНФОРМАЦІЯ_6, військових частин, РВЛК Міністерства оборони України, може за їх допомогою впливати на ще не допитаних свідків, які були або могли бути очевидцями вчинюваних ОСОБА_4 кримінальних правопорушень чи яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадженні, заходи дисциплінарного впливу, в тому числі звільнення із займаної посади, або переведення в зону активних бойових дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.
В судовому засіданні прокурор вказував на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, проте в розрізі особи підозрюваного та обставин кримінального провадження стороною обвинувачення не враховано висновків слідчого судді в ухвалі від 21 лютого 2025 року про неактуальність даного ризику.
В даному контексті й ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України відображений у клопотанні слідчого знаходить своє часткове обґрунтування.
Натомість, застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими співучасниками розслідуваних злочинів чи іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв'язки для незаконного впливу на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів, що створить сукупність об'єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 386 або 396 КК України, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 177 КПК України.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини» від 24 квітня 1998 року визначено, що підставою виникнення ризику вчинення нових правопорушень може бути попереднє притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер і тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин.
У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21 липня 2003 року суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.
Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.
У даному кримінальному провадженні не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України віл 15 серпня 2014 року №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваного під вартою.
Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, що на даній стадії досудового розслідування не можливо закінчити досудове розслідування, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти вищевстановленим ризикам.
Водночас, продовжуючи ОСОБА_4 строк тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги те, що застава фактично є гарантією, що останній буде сумлінно виконувати визначені кримінально процесуальним законом обов'язки, а необхідно визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання.
При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається із ухвали слідчого судді від 21 лютого 2025 року, якою було продовжено строк тримання ОСОБА_4 під вартою, сума застави визначалася у розмірі 200 000 000 (двісті мільйонів) гривень.
Натомість, користуючись усталеною практикою Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає що квазі-автоматичне продовження державою періоду обмеження особи у правах суперечить гарантіям, встановленим у п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення від 09 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, характер та конкретні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 , співмірну з суспільною небезпекою, пропорційну з урахуванням можливого настання негативних наслідків, завданих інкримінованими діяннями, суму застави у розмірі 59 400 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 179 863 200 (сто сімдесят дев'ять мільйонів вісімсот шістдесят три тисячі двісті) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві: отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; р/р UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На переконання слідчого судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде належним засобом процесуального стримування.
Крім цього, визначаючи розмір застави, яка може бути внесена підозрюваним ОСОБА_4 у будь-який момент, вважаю за необхідне зобов'язати останнього прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 18 травня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов'язати прокурора надати ОСОБА_4 під підпис; здати на зберігання до Головного управління ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Підозрюваний у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , строк тримання під вартою до 18 травня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 59 400 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 179 863 200 (сто сімдесят дев'ять мільйонів вісімсот шістдесят три тисячі двісті) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок ТУ ДСА в м. Києві та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 18 травня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов'язати прокурора надати ОСОБА_4 під підпис; здати на зберігання до Головного управління ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В іншій частині вимог клопотання відмовити.
Строк дії ухвали визначити до 18 травня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11