Ухвала від 17.12.2024 по справі 757/56432/24-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56432/24-к

пр. 1-кс-47925/24

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000001808 від 27.09.2023,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000001808 від 27.09.2023.

В обґрунтуванні клопотання зазначено, що ОСОБА_5 на праві власності належить автомобіль марки Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . 05.08.2024 ОСОБА_5 стало відомо про прийняття ухвали слідчого судді від 13.06.2024 у справі №757/26991/24-к, якою було накладено арешт на належний йому автомобіль. При цьому, ОСОБА_5 не має жодного відношення до кримінального провадження, є добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу, у зв'язку з чим арешт є необґрунтованим та безпідставним.

Представник власника майна в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив протии задоволення клопотання.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши пояснення представника власника майна та прокурора, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.

Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження, 13.06.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/26991/24-к на майно, вилучене 11.06.2024 під час проведення обшуку автомобіля Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме: грошові кошти у розмірі 62400 грн.; автомобіль Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 з ключем до замку запалення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2024 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що вказане майно в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.

При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею встановлено, що транспортний засіб «Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, зважаючи на обставини справи, а також відсутність обставин, які б вказували, що у разі передачі автомобіля його власнику, таке майно може бути знищене чи приховане, слідчий суддя вважає, що потреба в застосуванні подальшого арешту майна в частині заборони користування його власником відпала, а тому відсутні підстави для подальшої заборони ОСОБА_5 користуватися належним йому автомобілем.

За викладених обставин, слідчий судя, виходячи з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, беручи до уваги, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 триває, арешт у рамках цього кримінального провадження накладено на вищевказаний транспортний засіб як на речовий доказ, з урахуванням вимог ст. 174 КПК України, а тому відсутні підстави для скасування арешту в частині відчуження та розпорядження транспортним засобом.

Враховуючи викладене, автомобіль марки «Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 слід передати власнику ОСОБА_5 з правом користування, без права відчуження та розпорядження даним майном.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000001808 від 27.09.2023- задовольнити частково.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2024 у справі № 757/26991/24-к, у кримінальному провадженні №12023000000001808 від 27.09.2023 на автомобіль марки Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в частині користування автомобілем марки Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Передати ОСОБА_5 на відповідальне зберігання автомобіль марки Mercedes-Benz S 320 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 з правом користування, без права відчуження та розпорядження даним майном.

У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ
126114312
Наступний документ
126114314
Інформація про рішення:
№ рішення: 126114313
№ справи: 757/56432/24-к
Дата рішення: 17.12.2024
Дата публікації: 27.03.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (17.12.2024)
Результат розгляду: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Дата надходження: 27.11.2024
Предмет позову: -
Розклад засідань:
17.12.2024 16:00 Печерський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЮШКОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
суддя-доповідач:
ЮШКОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ