печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9486/22-ц
Пр. № 2-1702/25
27 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Колесник А.Є.
цивільна справа № 757/9486/22-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування матеріальної шкоди та заподіяних збитків,-
У лютому 2022 року адвокат Змієвська Тетяна Павлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування матеріальної шкоди та заподіяних збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживає в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 .
У ніч з 17 на 18 листопада сусіди позивачки з квартири АДРЕСА_3 , затопили її квартиру АДРЕСА_4 , яка знаходиться на спільному стояку. 18.11.2021 року позивачка викликала працівників ЖЕД «Печерськжитло» та ними було складено акт про залиття, аварію, що трапилась по системі центрального опалення, гарячого водопостачання з вини квартири АДРЕСА_3 . Сума збитків і їх усунення склала 20 069 гривень.
Зазначила, що відповідачка неодноразово затоплювала позивачку про що 21.10.2019 року був складений акт про залиття, аварію, що трапилась по системі центрального опалення, гарячого водопостачання де на день обстеження комісія встановила, що на час залиття частково постраждали в квартирі 107 кухня: стеля 1,5 м2 (гіпсокартон, фарба);стіна 3,0 м2 (фарба).
Позивачка намагалась усіма способами врегулювати конфлікт, три тижні ходила до відповідачки, однак двері ніхто не відчиняв, а потім взагалі сказали, що не збираються відшкодовувати шкоду.
18.11.2021 р. комісія встановила, що на час залиття частково постраждали в квартирі АДРЕСА_4 кухня: стеля площею 6м2 (натяжний підвісний матеріал); стіни 7м2 (водоемульсійна фарба, спостерігаються жовті помітки від води).
Так, в результаті залиття постраждали стеля, стіни та кухонна мебель.
Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВП, ХВП є недбале ставлення мешканців з квартири АДРЕСА_3 до сантехнічного обладнання.
Підрахунок завданих збитків становить 20 069, 00 гри.
Відповідачка, в свою чергу, відмовилася відшкодовувати збитки позивачці.
Зважаючи на відсутність добровільної згоди відповідачки врегулювати у досудовому порядку ситуацію, що виникла, позивачка змушена звернутися до суду і даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав та інтересів, з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди.
На підставі викладено, просила суд, стягнути з відповідача на користь позивача вартість ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 20 069,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.; збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 27 700,00 грн.; збитки у вигляді витрат по проведенню експертної оцінки у розмірі 3 000,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
За наведених обставин, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2022 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
15.09.2022 року на адресу суду від представника третьої особи надійшла заява, в якій останній вказав, що позовні вимоги повинні бути задоволенні, так як вина відповідача доведена актами комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Просив розглядати справу у відсутність представника третьої особи.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про місце день і час розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, а тому, в силу положень ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач вважається повідомленою про розгляд справи належним чином.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
17.11.2021 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_5 .
За фактом залиття квартири АДРЕСА_5 18.11.2021 року, складений акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), згідно якого встановлені наступні пошкодження квартири позивача, що сталася внаслідок залиття: частково постраждали в квартирі АДРЕСА_4 кухня: стеля площею 6м2 (натяжний підвісний матеріал); стіни 7м2 (водоемульсійна фарба, спостерігаються жовті помітки від води).
Крім того, в матеріалах справи міститься акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання)від 21.10.2019 року складений ЖЕД «Печерськжитло». згідно якого встановлені наступні пошкодження квартири позивача, що сталася внаслідок залиття: кухня: стеля 1,5 м2 (гіпсокартон, фарба);стіна 3,0 м2 (фарба).
Згідно акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), від 18.11.2021 р. причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВП, ХВП є недбале ставлення мешканців з квартири АДРЕСА_3 до сантехнічного обладнання.
Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту про оцінку майна, об'єкт оцінки: майновий збиток, що завданий ОСОБА_1 в результаті залиття квартири АДРЕСА_5 від 21.12.2021 року складений суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Аверті» сума збитку складає - 20 069,00 грн.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство ґрунтується на визнанні рівності учасників регульованих їм відносин, недоторканності власності, свободи договору, неприпустимості довільного втручання кого-небудь в приватні справи, необхідності безперешкодного здійснення цивільних прав, забезпечення відновлення порушених прав, їх судового захисту.
Положеннями статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за змістом своє право на майно власник завжди здійснює своєю владою й у своєму інтересі. Але при цьому слід зазначити, що влада власника щодо приналежного йому майна не є безмежною. Він може вчиняти стосовного свого майна будь-які дії, але вони не повинні суперечити інтересам інших суб'єктів права.
З наведеного слід дійти висновку, що власник зобов'язаний вживати заходи до запобігання виникненню шкоди здоров'ю громадян і навколишньому середовищу при здійсненні його права власності. Реалізовуючи право власності на жилий будинок, він повинен утримуватися від поведінки, яка може заважати його сусідам. Права власника можуть бути обмежені правами інших осіб крім того, власник не може виходити за загальні межі здійснення цивільних прав. Він зобов'язаний здійснювати право власності в межах, встановлених законом (ст.13 Конституції України, п.5 ст. 4 Закону України «Про власність»)
Відповідно до Закону України «Про особливості здійснений права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлює обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, згідно яким співвласник зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати належане утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний сниш спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку.
Таким чином законом примо передбачена відповідальність за неналежне обслуговування своєї квартири та спричинення збитків іншим мешканцям.
Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень. Співвласники не несуть відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком (ст. 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Відповідно до абз. 2 пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частина першій та другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Аналогічний висновок зроблено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у рамках розгляду цивільної справи №757/31418/15-ц.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою статті 77 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17.
Так, звертаючись до суду із вказаним позовом позивач посилається на акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), згідно якого встановлені наступні пошкодження квартири позивача, що сталася внаслідок залиття: частково постраждали в квартирі АДРЕСА_4 кухня: стеля площею 6м2 (натяжний підвісний матеріал); стіни 7м2 (водоемульсійна фарба, спостерігаються жовті помітки від води).
Згідно акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), від 18.11.2021 р. причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВП, ХВП є недбале ставлення мешканців з квартири АДРЕСА_3 до сантехнічного обладнання, власником якої є відповідач.
У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Мін'юсті 25 серпня 2005 року за №927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.
Згідно із актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 18.11ю.2021 року, складеним у складі головного інженера ЖЕД «Печерськжитло», майстра технічної діяльності ЖЕД «Печерськжитло», слюсаря- сантехніка ЖЕД «Печерськжитло», представника власника будинку, будинкового комітету (ОСББ, ЖБК) за участю мешканців, 17.11.2021 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_5 та згідно якого встановлені наступні пошкодження: частково постраждали в квартирі АДРЕСА_4 кухня: стеля площею 6м2 (натяжний підвісний матеріал); стіни 7м2 (водоемульсійна фарба, спостерігаються жовті помітки від води).
Згідно акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), від 18.11.2021 р. причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВП, ХВП є недбале ставлення мешканців з квартири АДРЕСА_3 до сантехнічного обладнання.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про доведеність того факту, що залиття квартири АДРЕСА_5 , сталася з вини власника квартири АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_3 .
Позивач вказує на те, що внаслідок залиття квартири їй було заподіяно майнову шкоду в розмірі 20 069,00 грн.
На підтвердження завданої шкоди, позивачем долучено звіту про оцінку майна, об'єкт оцінки: майновий збиток, що завданий ОСОБА_1 в результаті залиття квартири АДРЕСА_5 від 21.12.2021 року складений суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Аверті», відповідно до якого, сума збитку складає - 20 069,00 грн.
Суд вважає вказаний звіт належним та допустимим доказом у справі, таким чином факт завданням відповідачем позивачу майнової шкоди в розмірі 20 069,00 грн є доведений належними та допустимими доказами.
Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 20 069,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належній їй квартирі, ситуація що виникла між сторонами даного спору негативно відобразилася на психічному та емоційному стані позивача, перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили її звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від неї додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які остання зазнала в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Таким чином, суд приходить до висновку, виходячи із засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості, про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У зв'язку із порушенням прав та законних інтересів позивача, а також відсутністю у позивача спеціальних знань, остання була вимушена звернутися за професійною юридичною допомогою в юридичну компанію, в касу якої було сплачено суму у розмірі 27 700 грн. Такі витрати виникли з вини відповідачки, а тому теж підлягають стягненню з останньої.
Також, позивачем були сплачені грошові кошти в розмірі 3 000 грн, за складання незалежної експертної оцінки. Такі витрати виникли з вини відповідача, а тому теж підлягають стягненню з останньої.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі - 992, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 383, 386, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування матеріальної шкоди та заподіяних збитків - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 20 069 (двадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 27 700 (двадцять сім тисяч сімсот) грн.00 коп.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді витрат по проведенню експертної оцінки у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 992 (дев'яносто дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 .
Третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», адреса: 01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7, код ЄДРПОУ: 35692211.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2025 року.
Суддя О.М.Соколов