25.03.2025 Справа № 756/1988/25
Унікальний номер 756/1988/25
Номер провадження 2/756/2600/25
25 березня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 компенсацію за матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 23828,53 грн.; витрати позивача на проведену автотоварознавчу експертизу у розмірі 4000,00 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 09 вересня 2024 року трапилося ДТП за участі транспортного засобу "Skoda Fabia" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Volkswagen beetle" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Учасники ДТП склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому водій ОСОБА_2 визнав свою провину.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в АТ СК «Інго».
Позивач ОСОБА_1 , як власник пошкодженого автомобіля звернулась до АТ СК «Інго» з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 10 вересня 2024 року. АТ СК «Інго» 25 вересня 2024 року надало ремонтну калькуляцію на загальну суму збитків 42704,20 грн.
Не погоджуючись із визначеним розміром, 24 жовтня 2024 року позивач уклала договір із судовим експертом, який надав висновок від 184 із визначенням суми завданих збитків 59526,28 грн.
30 жовтня позивач звернулась до АТ СК «Інго» зі заявою про виплату страхового відшкодування. 05 грудня 2024 року отримала відповідь про виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 35697,75 грн. та отримала виплату 17 грудня 2024 року.
Позивач просить стягнути різницю між фактичним матеріальним збитком 59526,28 грн та виплаченим розміром страхового відшкодування 35697,75 грн, тобто 23828,53 грн та витрати за проведення експертного дослідження 4000 грн, судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу 10000 грн.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 лютого 2025 року справу передано судді Шролик І.С.
Ухвалою судді 17 лютого 2025 року відкрито спрощене провадження та справу призначено до судового розгляду.
Від відповідача 04 березня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, що розмір завданої позивачу майнової шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика. Вважає, що розмір завданих збитків визначений експертом на замовлення позивача є завищеним. Витрати на експертне дослідження має нести страхова компанія. Вважає витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню, вважає належним відповідачем в даній справ АТ СК «Інго», а також вважає витрати недоцільними та завищеними. Заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог АТ «СК «Інго».
Від позивача 11 березня 2025 року надійшла відповідь на відзив в якій зауважує, що ОСОБА_2 є належним відповідачем та має обов'язок компенсувати різницю між завданою шкодою та страховою виплатою. Окрім того, зазначає, що позивач здійснила ремонт автомобіля, вартість проведених ремонтних робіт становить 66780,24 грн., вважає обов'язок відповідача відшкодувати судові витрати.
Від ОСОБА_2 17 березня 2025 року надійшли заперечення у відповіді на відзив. Також 20 березня 2025 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об'єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого 14 липня 2023 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу "Volkswagen beetle", державний номерний знак НОМЕР_2 .
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановлено, що 09 вересня 2024 року трапилося ДТП за участі транспортного засобу "Volkswagen beetle", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Skoda Fabia" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Skoda Fabia" на момент ДТП застрахована в АТ «СК «Інго», поліс страхування №217519246 від 25 жовтня 2023 року, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 160000 грн.
ОСОБА_1 , як потерпілий власник пошкодженого автомобіля звернулась 10 вересня 2024 року до АТ «СК «Інго» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду і вдруге 30 жовтня 2024 року звернулась із вимогою про виплату страхового відшкодування, на підставі висновку експерта №184 від 25 жовтня 2024 року.
Згідно висновку експерта № 184 від 25 жовтня 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу "Volkswagen beetle", державний номерний знак НОМЕР_2 становить 59526,28 грн. За проведення експертного дослідження позивач сплатила 4000 грн.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 09 жовтня 2024 року виготовленого ФОП ОСОБА_3 на замовлення АТ «СК «Інго» вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 38066,30 грн з ПДВ та 35697,75 грн - без врахування ПДВ.
АТ «СК «Інго» 19 грудня 2024 року здійснила виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 35697,75 грн.
Згідно наряду - замовлення №1234/34-х від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 здійснила замовлення у ФОП ОСОБА_4 виконання робіт по ремонту автомобіля "Volkswagen beetle", державний номерний знак НОМЕР_2 . Загальна вартість проведених ремонтних робіт становила 66780,24 грн.
10 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 23828,535 грн.
Спір між сторонами виник з приводу стягнення з винуватця ДТП ОСОБА_2 різниці між розміром завданих збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Згідно з ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Слід також зазначити, що якщо потерпілий звернувся до страховика, при цьому, страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно із висновком експерта транспортно-товарознавчої експертизи №184 від 25 жовтня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля заподіяного власнику транспортного засобу "Volkswagen beetle", державний номерний знак НОМЕР_2 становить 59526,28 грн., без урахування ПДВ 55656,07 грн.
З акту наряду-замовлення №1234/34-х від 16 січня 2025 року вбачається, що транспортний засіб "Volkswagen beetle". Вартість відновлюваного ремонту становила 66780,27 грн, без врахування ПДВ.
З огляду на те, що розмір виплаченого страхового відшкодування, який визначений з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу 70,00% не забезпечує компенсацію збитків завданих потерпілому, приходжу до переконання, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , як винуватця ДТП є обґрунтованими.
Згідно з ремонтною калькуляцією №7335906 від 13 вересня 2024 року, яка проведена АТ «СК «Інго» вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "Volkswagen beetle" становить 86846,19 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7, визначено розмір страхового відшкодування 42704,20 грн.
З наданої страховиком АТ «СК «Інго» відповіді від 05 грудня 2024 року вбачається, що розмір виплаченого страхового відшкодування окрім зменшення на розмір фізичного зносу 0,7 також був зменшений на розмір податку на додану вартість, тобто без урахування розміру ПДВ - 2368,55 грн.(38066,30-35697,75).
За загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, яка підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
У разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.
Вартість ПДВ відшкодовується страховиком при наданні доказів проведення ремонту автомобіля. Це слідує з того, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.
Позивач надала суду докази, що пошкоджений автомобіль нею був відремонтований на підставі наряду-замовлення від 16 січня 2025 року. Отже, розмір ПДВ на який страховиком зменшено виплату страхового відшкодування 2368,55 грн, може бути стягнутий зі страховика за наданням відповідних доказів, що ФОП ОСОБА_4 , який здійснив ремонтні роботи є платником податку на додану вартість. З огляду на ту обставину, що за наданням відповідних доказів страховик має доплатити розмір страхового відшкодування. Що зменшений на розмір ПДВ, тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до переконання, що з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП на користь ОСОБА_1 , як потерпілої слід стягнути майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 21459,98 грн., що перевищує розмір виплаченого страхового відшкодування, зменшеного на коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля та на розмір ПДВ (23828,53-2368,55).
Доводи відповідача, що розмір майнової шкоди, що перевищує розмір страхового відшкодування має нести АТ «СК «Інго» не узгоджуються з нормами діючого законодавства.
Заперечення ОСОБА_2 проти розміру завданої майнової шкоди, визначеної експертним дослідженням №184 від 25 жовтня 2024 року не доведено документально, клопотання про призначення у справі судової експертизи відповідачем не заявлено.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1090,81 грн. Також, позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати за проведення експертного висновку в сумі 3602,40 грн., які нею понесені згідно квитанції від 24 жовтня 2024 року.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивач надала Договір про надання правничої допомоги № 09022501 від 09 лютого 2025 року який укладений між позивачем та ТОВ «Перша правова допомога», розрахунок розміру винагороди адвоката від 12 лютого 2025 року в якому зазначено загальний обсяг наданих послуг, тривалість використаного робочого часу та їх вартість; патіжну інструкцію від 10 лютого 2025 року про сплату ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Перша правова допомога» оплату за юридичні послуги 10000 грн.
Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених вимогами процесуального законодавства. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Із запереченнями сторони відповідача, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не співмірним, суд не погоджується, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, використаного часу та їх вартості, а також є співмірним з розміром заявлених вимог.
З урахуванням категорії справи, обсягу наданих адвокатом послуг, зі складання досудової вимоги, позовної заяви, необхідність вчинення даних процесуальних дій, з урахуванням ціни позову та часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 9006,00 грн, виходячи з розрахунку (21459,98х10000:23828,53).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 76-89, 141,258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 21459,98 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1090,81 грн, витрати за проведення експертного висновку в сумі 3602,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 9006,00 грн, а разом 35159,19 грн (тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 19 копійок)
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 березня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик