ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24066/24
провадження № 2/753/1734/25
24 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання,
06.12.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 44 548,59 грн.
Позовна заява обґрунтована наступним. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.08.2014 у справі № 753/20473/13-ц, яке набрало законної сили 12.11.2014, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 265 660,41 грн, судові витрати в сумі 1 668 грн, а всього - 267 328,41 грн. На підставі вказаного рішення суду 03.12.2014 виданий виконавчий лист 753/20473/13-ц про примусове виконання рішення та відкрито виконавче
провадження № 45717728. 14.12.2023 рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/19341/23, яке набрало законної сили 03.09.2023, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 13 895,55 грн. від суми боргу 265 660,41 грн. за період з 01.06.2020 по 23.02.2022 року та відмовлено позивачу в стягнені з відповідача трьох процентів річних у розмірі грошового еквівалента 1 019,01 доларів США по курсу НБУ від суми боргу еквівалентному 19 200,00 доларів США по курсу НБУ, згідно договору позики. Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2024, рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/19341/23, залишено без змін. При звернені до суду про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі грошового еквівалента 1 019,01 доларів США по курсу НБУ інфляційні витрати не заявлялись тому, що позивач керувався правовою позицією Верховного Суду України викладеною постанові від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти у випадку якщо предметом грошового зобов'язання є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті. Наведений висновок не змінений і Верховний Суд від нього не відступав, тому інфляційні втрати позивачем не заявлялись. В свою чергу Дарницький районний суд м. Києва керуючись висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 18.10.2023 у справі №754/2449/22 (провадження № 61-13205 св 22) встановив, що позивач не має право на стягнення трьох процентів річних в еквіваленті іноземній валюті, а має право на стягнення за прострочення грошового зобов'язання в гривнях від суми встановленої рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.08.2014 у справі № 753/20473/13ц.
Таким чином позивач, має право на звернення до суду про стягнення інфляційних втрат з урахуванням індексу інфляції за невиконання грошового зобов'язання, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до статті 526, 599 ЦК України. Позивач відповідно до зазначеної норми має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання навіть після рішення суду. Враховуюче, що вимога про стягнення інфляційних втрат Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753/19341/23 не розглядалась, позивач має право вимагати стягнення з відповідача інфляційних втрат, за період з 01.06.2020 по 23.02.2022 від суми боргу 265 660,41 грн, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Передбачене законом право вимагати стягнення інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, має митою отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Таким чином, з позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.06.2020 по23.02.2022 у сумі 44 548,59 грн.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 24.12.2024 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду по суті у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Позовна заява написана з грубими порушеннями, помилками, описками та укриванням фактів стосовно сторін справи. Вказані містичні, заздалегідь невірні дані щодо винесених судом рішень. Наявні грубі помилки та неправильне підрахування сукупного індексу інфляції та інфляційних витрат. Пропущено строки позовної давності. Інфляційне нарахування не здійснюється, якщо сума зобов'язання визначена у іноземній валюті або еквіваленті.
06.02.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав до суду відповідь на відзив. Щодо наявності у позовній заяві описок, то вважає, що вони не можуть вплинути на правильний розгляд справи. Щодо розрахунку суми інфляційних втрат вважаю, що відповідачем не доведено неправильний розрахунок інфляційних витрат, не вказано де допущено помилку, яка повинна бути на його думку нарахована правильна сума інфляційних витрат. Знаків питання «?» в позивної заяві взагалі немає. В формулі розрахунку сукупного індексу інфляції знак ділення «/» є тотожним знаку ділення «:» на 100% дорівнює значенню 116,796/100 = 1,167694, на яку посилається відповідач. Також поняття індекс інфляція є тотожнім поняттю індексу зростання споживчих цін. У даній справі строк позивної давності не пропущено, так як перебіг позивної давності зупинено з 24 лютого 2022 року на строк дії воєнного стану відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. « У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.» Таким чином, інфляційні втрати з урахуванням воєнного стану в країні підлягають стягненню з 01.06.2020 року по 23.02.2022 року.
Заперечень на відповідь на відзив до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 265 660 грн. 41 коп., судові витрати в сумі 1 668 грн. 00 коп., а всього - 267 328 грн. 41 коп.
Рішення суду набрало законної сили 12.11.2014.
У вказаному рішенні зазначено, що згідно договору позики від 05.08.2009, укладеного між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідачем - Позичальником), посвідченого 05.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1049, ОСОБА_2 (відповідач) отримав в борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 147 580,80 грн., що станом на день підписання договору становило 19200,00 доларів США, які Позичальник (відповідач) зобов"язався повернути до 05.08.2010 року включно, без сплати відсотків за користування грошовими коштами.
Таким чином, з мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.08.2014 вбачається, що позивач прохав суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором позики у гривнях у розмірі еквівалентному 19200,00 дол. США на день винесення рішення суду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 753/19341/23, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2024, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 13 895,55 грн.
У вказаному рішенні суду встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року у справі № 753/20473/13-ц, яке набрало законної сили 12.11.2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 265 660, 41 грн., судові витрати в сумі 1 668 грн., а всього - 267 328,41 грн.
На підставі вказаного рішення суду 03.12.2014 року виданий виконавчий лист 753/20473/13-ц про примусове виконання рішення та відкрито виконавче провадження № 45717728.
Так, в матеріалах справи міститься відповідь Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.10.2023, у якій зазначено, що за період з 05.12.2014 по 09.10.2023 боржником, а в даному випадку відповідачем ОСОБА_2 , згідно виконавчого листа №753/20473/13 від 03.12.2014, в рамках виконавчого провадження 45717728, було частково сплачено суму боргу у розмірі 17 165,16 грн. (20.09.2023 - 6 256,08 грн.; 25.09.2023 - 3 636,36 грн.; 04.10.2023 - 3 636,36 грн.; 10.10.2023 - 3 636,36 грн.).
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення за період з 01.06.2020 по 23.02.2022, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування, оскільки розмір заборгованості на який нараховується індекс інфляції становить 265 660, 41 грн.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом суд не приймає з огляду на наступне.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було продовжено.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 445,49 грн.
Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.06.2020 по 23.02.2022 у розмірі 44 548,59 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (відповідно до позову) - АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , мобільний номер НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 24.03.2025.