Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9017/24
Провадження 2/711/266/25
19 березня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі
головуючого судді - Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
за участю
представника позивача - адвоката Колотило Л.М.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Колотило Людмила Михайлівна, до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на його частину,-
Представник ОСОБА_2 адвокат Колотило Л.М. звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на його частину.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.07.2010 між сторонами зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 729. У період шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2021 (справа № 711/4004/21) шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя 14.01.2014 сторонами на підставі договору купівлі-продажу було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав зареєстровано за відповідачем. Оскільки вищевказане майно було придбано в період шлюбу та за спільні кошти подружжя, тому спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна вартість 1/2 частині трикімнатної квартири в АДРЕСА_2 , становить 110050 грн.
Таким чином, просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину указаної квартири та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду судової справи № 711/9017/24.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Колотило Л.М. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити на підставі письмових матеріалів справи. При цьому не наполягала на стягненні з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.
Відповідач ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення, щодо про що до початку розгляду до суду надав відповідну заяву від 18.03.2025. Крім того, у заяві повідомив, що він є особою з інвалідністю другої групи, а тому є звільненим від сплати судового збору.
Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, в межах заявлених вимог, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, надані сторонами, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності приходить до таких висновків.
Як визначено статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За змістом статті 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).
У судовому засіданні встановлено, що сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), 22.07.2010 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 729, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.07.2010. Заочним рішенням Придніпровського районного суд м. Черкаси від 05.11.2021 шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.01.2011 від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим встановлено, що у період шлюбу позивач та відповідач за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 404105515 від 17.11.2024 вказана квартира, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2014, зареєстрована на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна від 11.11.2024, наданого ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість 1/2 частини трикімнатної квартири, на дату складання звіту 11.11.2024, становить 121100,00 грн. без урахування ПДВ.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу статті 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
При цьому, ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 3ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Проте, відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.
За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2016 року №6-2811цс15, згідно ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються кожному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України).
Відповідно до роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з п. 24 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 не належить до спільної сумісної власності набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
За результатами розгляду справи, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Водночас, відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи позовні вимоги визнав, про що надав відповідну заяву, та будь - яких заперечень щодо позову не надав.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приймає таке визнання позову відповідачем у справі.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про поділ квартири, яка є об'єктом права спільної сумісної власності, суд враховує ч.1, 2 ст. 70 СК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Обставин, які б давали підстави для відступу від рівності часток подружжя судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у праві власності на спірну квартиру є рівними по 1/2 частці кожного.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на половину цієї квартири підлягають до задоволення.
На підставі викладеного такеруючись Конституцією України, ст. ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 206, 265, 274-279, 353 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 65, 69, 70 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за позовом: АДРЕСА_3 ), в інтересах якої діє адвокат Колотило Людмила Михайлівна, до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя та визнання права власності на його частину задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 19.03.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька