Справа №: 700/85/25
Провадження № 3/700/47/25
25 березня 2025 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №214537 від 07.01.2025 року, ОСОБА_1 , 07.01.2025 року о 00 годині 50 хвилин в селищі Лисянка, по вул.Миру,2 керував автомобілем «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т.з. за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
12.02.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Александров Дмитро Олександрович подав клопотання, в якому зазначає, що поліцейські не здійснювали зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Коли вони підійшли до автомобіля, то двигун не працював, фари були вимкнені, а ОСОБА_1 разом з іншою особою перебували в салоні авто. На звинувачення щодо керування транспортним засобом, ОСОБА_1 заперечив факт керування, пояснивши, що очікує закінчення комендантської години та нікуди не їде. Натомість поліцейські звинуватили його у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці, на що ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи це тим, що він автомобілем не керував. За незрозумілих для нього обставин поліцейські склали відносно нього протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на вищевикладене, просять суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Поліцейський СПД № 2 Звенигородського РВП у призначене судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Заслухавши в судовому засіданні клопотання адвоката Александрова Д.О. про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, дослідивши та вивчивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №214537 від 07.01.2025 рокута додані до нього матеріали і докази, наявний у матеріалах справи відеозапис, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №214537 від 07.01.2025 року, ОСОБА_1 07.01.2025 року о 00 годині 50 хвилин в селищі Лисянка, по вул.Миру,2 керував автомобілем «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т.з. за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
За змістом ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адмінстративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Як вбачається із диспозиції ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу поліцейського від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобому в стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Тобто доказуванню підлягають такі обставини, як керування особою транспортним засобом та перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
За такого знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані або з ознаками сп'яніння не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
З оглянутого у судовому засіданні відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що відеофіксація розпочинається із салону патрульного автомобіля, який рухається в темну пору доби по неосвітленій вулиці селища Лисянка та під'їжджає до автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , який в цей час стоїть в нерухомому стані на тротуарі біля магазину «Шпалери» з вимкненими освітлювальними приладами. В салоні цього автомобіля на місці водія перебував ОСОБА_2 , а на сидінні поруч - пасажир. На вимогу поліцейських пред'явити документи, що посвідчують особу ОСОБА_1 відмовився надати їх, поводив себе агресивно та заперечував факт керування автомобілем, вимагав надати докази керування. Згодом поліцейський ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що у нього виникла підозра, чи не перебуває той в стані алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на пристрої Драгер. ОСОБА_1 продовжував наполягати на тому, що він не керував транспортним засобом, а лише перебував в ньому очікуючи завершення комендантської години, вказував на незаконність вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, та неодноразово заперечував факт керування автомобілем.
Суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що останній керував транспортним засобом «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 . Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм правил дорожнього руху і як наслідок його законне зупинення за таке порушення.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що законність складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії працівників поліції щодо збирання інших доказів у справі, викликають розумні сумніви в їх законності, що виключає можливість визнання цього протоколу та наданих до нього документів, як допустимих та достовірних доказів у справі.
Протокол про адміністративне правопорушення хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео фіксації, поясненнях свідків тощо.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади, зокрема, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Відтак, усі наявні сумніви та протиріччя слід трактувати на користь ОСОБА_1 . Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з недоведеністю вини, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст. 283, 284, 285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду.
Суддя Наталія БЕСАРАБ