Справа № 553/182/25
Провадження № 2/553/536/2025
Іменем України
(заочне)
25.03.2025м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Подмаркової Ю.М.,
за участі: секретаря судових засідань Макаренка Я.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Від ТОВ "КОШЕЛЬОК" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості:
- за кредитним договором № 3477207951-524419 від 22.11.2021 в розмірі 40 252,81 грн, яка складається з: 8 150,00 грн - заборгованості за кредитом; 18 109,30 грн заборгованості за відсотками за користування позикою; 11 751,04 грн - інфляційні збитки за період з 13.03.2022 по 15.01.2025; 2 242,47 грн - 3 % річних за період з 13.03.2022 по 15.01.2025;
- судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "КОШЕЛЬОК" було укладено договір № 3477207951-524419 про надання коштів у позику, за яким Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. ТОВ "КОШЕЛЬОК" свої зобов'язання за Договором кредиту виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8 150,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 3477207951-524419 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 40 252,81 грн, з яких 8 150,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 18 109,30 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 11 751,04 грн - інфляційні збитки за період з 13.03.2022 по 15.01.2025 та 2 242,47 грн - 3% річних за період з 13.03.2022 по 15.01.2025. Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором з повернення отриманої суми кредиту та нарахованих відсотків, грошові кошти не повертає, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Аргументи учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Рух справи.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 22.01.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
26.02.2025 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим судовий розгляд було відкладено.
25.03.2025 учасники справи повторно на судовий розгляд не з'явилися.
Представник позивача Крилов С.С. в позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, проте, поштова кореспонденція повернулася без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування. 22.11.2021 між позивачем та відповідачем, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію" шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, було укладено договір № 3477207951-524419 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Тип кредиту - споживчий кредит. (а. с. 14 з. с. - 19)
Згідно з умовами Договору позивач надає відповідачу на засадах строковості, зворотності та платності кредит у розмірі 8 150 грн строком 22 дні (пункт 2.1 Договору), а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим Договором.
Кредит надається відповідачу шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на вказаний відповідачем рахунок. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідноі? суми з рахунку Кредитодавця.
ТОВ "Кошельок" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши, шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок, відповідачу кредитні кошти. Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується інформаційною довідкою ЦВ ПАТ "МТБ БАНК" про перерахунок коштів через платіжний сервіс "xPAY" (id транзакції: 45229479), а також повідомленням "xPAY" про успішне зарахування на картку клієнта, згідно якої вбачається, що дійсно 22.11.2021 на банківську картку № НОМЕР_1 за кредитним договором № 3477207951-524419 зараховані грошові кошти у розмірі 8 150 грн. (а. с. 10)
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підтверджуються наданими позивачем детальним розрахунком, згідно якого заборгованість складає 26 259,30 грн., з яких: 8 150 грн - за кредитом; 18 109,30 грн - по відсотках. (а. с. 21-22)
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п. 5,6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що прийнятті на себе зобов'язання за укладеними договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі. Відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором не виконав, належних доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед позивачем не надав.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір, користуючись наданими йому кредитними коштами та достовірно знаючи про умови кредитування, порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення коштів.
Враховуючи, що Відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов договору, в результаті чого заборгованість не була погашена останнім добровільно, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 3477207951-524419 від 22.11.2021 за основною сумою боргу та нарахованими відсотками обґрунтованими.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача щодо обґрунтованості нарахування за договором № 3477207951-524419 від 22.11.2021 інфляційних збитків та 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України в розмірі 11 751,04 грн та 2 242,47 грн з огляду на наступне.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, якими доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи те, що на момент розгляду цієї справи згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України діє воєнний стан, на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позивач не мав права нараховувати відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, отже вимога про їх стягнення є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ "Кошельок" заборгованості за Договором № 3477207951-524419 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.11.2021, в загальному розмірі 26 259,30 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 150,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 18 109,30 грн.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 15.01.2025 позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору. (а. с. 1)
Судом задоволено позовні вимоги у сумі 26 259,30 грн, що становить 65,24% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1 580,38 грн.
На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3477207951-524419 від 22.11.2021 в розмірі 26 259 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн 30 к., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 150,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 18 109,30 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судовий збір у сумі 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн 38 к.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК", юридична адреса: 08135, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831;
відповідач ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 25.03.2025.
Головуючий Ю.М. Подмаркова