Справа № 634/1371/19
Провадження № 1-кп/529/10/25
26 березня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального проступку та закриття кримінального провадження № 12021226070000052 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Лигівка Сахновщинського району Харківської області, фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, раніше судимого:
- вироком Сахновщинського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 годин,
обвинуваченого у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи засудженим вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 13 травня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 годин, будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, призначених йому вироком суду, знаючи про відповідальність за ухилення від відбування цього покарання, умисно, ігноруючи вирок суду, з метою ухилення від відбування громадських робіт, без поважних причин, 12, 15 та 16 липня 2021 року не з'явився до Сахновщинського підприємства комунальних послуг Красноградського району Харківської області для відбування призначених вироком суду громадських робіт, таким чином ухилившись від відбування громадських робіт більше ніж два рази на місяць.
Згідно з обвинувальним актом таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, у вигляді ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим. Зазначив, що він від слідства та суду не переховувався, відомості про вчинення ним інших кримінальних правопорушень відсутні, а тому наявні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, він розуміє наслідки закриття кримінального провадження в порядку ст. 49 КК України та бажає це зробити, а тому наявні всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, як це передбачено ч. 1 ст. 49 КК України, та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим, так як для цього існують підстави, передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим, заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Системний аналіз наведених норм закону вказує на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не зобов'язує суд першої інстанції у випадку заявлення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України дослідити докази в провадженні і лише після цього вирішити таке клопотання.
Натомість, ч. 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною третьою статті 285 КПК України також передбачено, що досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку лише у разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).
Виходячи з вказаних вище правових норм, суд вправі у судовому засіданні до дослідження всіх доказів в провадженні розглянути питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим, оскільки заявлене клопотання щодо такого звільнення, обвинувачений ОСОБА_5 не заперечує проти такого звільнення та згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, тобто зокрема і в підготовчому судовому засіданні, не з'ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку, передбаченому статтями 347-363 КПК України.
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, яке було вчинено у період часу з 12 липня 2021 року до 16 липня 2021 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків. За вчинення цього кримінального проступку передбачено найбільш суворе покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно з частинами 2-4 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 статті 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності, є обов'язком суду, а не його правом. Водночас, закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності також є обов'язком суду.
Судом встановлено, що з часу вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме з липня 2021 року і до дня розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності минуло більше трьох років.
Клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення заявлено суду 26 березня 2025 року, тобто після спливу передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трьох років з дня вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 з часу вчинення інкримінованого йому кримінального проступку до кримінальної відповідальності не притягувався та в розшуку не перебуває, що підтверджується відповідною довідкою, наданою суду стороною обвинувачення, будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду відсутні, будь-яких інших підстав для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого не встановлено.
Враховуючи те, що з часу вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, за який встановлено найбільш суворе покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років, минуло більше трьох років, обвинувачений з часу вчинення інкримінованого йому вказаного кримінального проступку до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутні будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду, тобто відсутні будь-які підстави для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей кримінальний проступок, беручи до уваги те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні особисто просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтвердив, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, розуміє наслідки такого закриття кримінального провадження і бажає це зробити, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв'язку із цим закрити кримінальне провадження.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався. Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, п. 2 ч. 1, ч. 2-4 ст. 49, ч. 2 ст. 389 КК України, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. 1, 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288, ст. ст. 370-372, 395, п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального проступку та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв'язку із цим закрити стосовно нього кримінальне провадження № 12021226070000052, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2021 року за ч. 2 ст. 389 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1