Справа № 373/2436/24
Номер провадження 2/373/148/25
25 березня 2025 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 373/2436/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором № 10231283869 від 28 липня 2023 року в розмірі 19396 грн 77 коп., судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
Посилається на те, що 28 липня 2023 року між сторонами по справі був укладений Кредитний договір № 10231283869, сума кредиту якого складає 16500 грн 00 коп. Договір був укладений шляхом приєднання відповідача до Публічної пропозиції на укладення Кредитного договору по продукту «Кредит на товар». Паспорт споживчого кредиту оформлюється при особистій участі споживача. Кредит був наданий відповідачу на строк 6 місяців із сплатою 5 % від загальної початкової суми кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 252,04 % річних від загальної суми кредиту. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом 23 вересня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 19396 грн 77 коп, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 14500 грн 00 коп., заборгованість за комісією - 4896 грн 77 коп. Крім заборгованості за кредитним договором, представник позивача просить стягнути із відповідача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
Ухвалою від 26 листопада 2024 року було відкрито провадження у даній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.61).
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
Лист із копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви з доданими до неї документами, направлений на адресу місця реєстрації відповідача, повернувся до суду з відміткою працівника поштового зв'язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 7 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
У рішенні по справі «Цихановський проти України» ( № 3572/03, від 06 вересня 2007 року) ЄСПЛ зазначено: « саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Таким чином, відповідач належним чином в силу п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України повідомлений про розгляд справи, не надав відзиву на позов, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
28 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 10231283869 (а.с.43-51, 55).
Відповідач отримав у кредит 16500 грн 00 коп. для придбання товару на строк 6 місяців із сплатою 5 % від загальної початкової суми кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 252,04 % річних від загальної суми кредиту.
Позивач умови договору виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися.
Із виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 10231283869 від 28 липня 2023 року (а.с.42) вбачається, що станом на 23 вересня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 19396 грн 77 коп, а саме:
-заборгованість за тілом кредиту - 14500 грн 00 коп.;
-заборгованість за комісією - 4896 грн 77 коп.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано наступні докази: копію Договору № 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28 серпня 2024 року (а.с.15-20); копію Акту № 59 прийому-передачі наданих послуг від 14 жовтня 2024 року (а.с.21-22); копію платіжної інструкції № 1021030 від 21 жовтня 2024 року (а.с.12).
Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на те, що правовідносини між сторонами по справі виникли з договірних правовідносин, то до них слід застосувати положення Цивільного кодексу України щодо загальних положень про договір та зобов'язання, позику, кредитний договір, договір відступлення прави вимоги.
Відповідно до ст. ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо) яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Враховуючи, що відповідачем належним чином умови Кредитного договору № 10231283869 від 28 липня 2023 року не виконувалися, суд вважає, що позивач має право вимагати захисту своїх прав через суд, зокрема шляхом зобов'язання виконання відповідачем свого обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім заборгованості за тілом кредиту, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача комісію в розмірі 4896 грн 77 коп.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою № 49 від 08 червня 2017 року затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Як вбачається із паспорта споживчого кредиту по продукту «Кредит на товар», (а.с.46-47), за вищезазначеним кредитним договором передбачено два види комісії:
- комісія за надання кредиту - 1500 грн 00 коп. ( сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів в момент отримання кредиту);
- комісія за управління і обслуговування кредиту - 660 грн 00 коп. (плата за додаткові послуги (дії) Кредитора з врегулювання простроченої заборгованості, в тому числі, але не виключено із аналізом майнового стану Позичальника, розробкою та наданням Позичальнику пропозицій із реструктуризації за кредитом, пошуку альтернативних варіантів погашення кредиту тощо, що здійснюється на користь Позичальника.
Із виписки з особового рахунку за Кредитним договором № № 10231283869 від 28 липня 2023 року (а.с.42) вбачається, що кредитором була нарахована комісія при видачі кредитних коштів в розмірі 771 грн 77 коп., на протязі 5 місяців ( 8 серпня 2023 року, 28 вересня 2023 року, 29 жовтня 2023 року, 29 листопада 2023 року, 30 січня 2024 року) по 825 грн 00 коп., всього на загальну суму 4896 грн 77 коп.
Зі змісту позовної заяви та розрахунку розміру комісії, наданих до суду, неможливо встановити, яка саме комісія (її вид), у зв'язку з чим нараховувалась відповідачу. Крім того, з наданих до суду доказів неможливо встановити, які саме послуги за вказану комісію надавалися клієнту у випадку прострочення ним сплати чергових платежів, адже відповідальність за прострочення виконання зобов'язання визначена у ст. 625 ЦК України, тоді як з відповідними вимогами позивач до суду не звертався.
Наданий споживчий кредитний договір не містить та сторона позивача не надала доказів на підтвердження переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безкоштовно, доказів надання відповідачу інформації про стан кредиту більше одного разу на місяць за плату представником позивача подано не було, тому такі умови спірного кредитного договору є нікчемними, а вимога про стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подані наступні докази: копію Договору № 28/08/24 про надання правничої допомоги від 28 серпня 2024 року (а.с.15-20); копію Акту № 59 прийому-передачі наданих послуг від 14 жовтня 2024 року (а.с.21-22); копію платіжної інструкції № 1021030 від 21 жовтня 2024 року (а.с.12).
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи вищезазначені законодавчі норми щодо порядку стягнення судових витрат (зокрема і витрат на професійну правничу допомогу), частковість задоволенню позовних вимог, стягненню із позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3737 грн 50 коп. (5000 грн 00 коп. : 100% х 74,75% = 3737 грн 50 коп.).
Крім того, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1810 грн 74 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422 грн 40 коп.: 100% х 74,75 % = 1810 грн 74 коп.).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за Кредитним договором № 10231283869 від 28 липня 2023 року в розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судовий збір в розмірі 1810 (одна тисяча вісімсот десять) гривень 44 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3737 (три тисячі сімсот тридцять сім) гривень 50 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.39, літ А; код ЄДРПОУ 35310044;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Я. І. Керекеза