Справа № 373/499/25
Номер провадження 2-а/373/12/25
26 березня 2025 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, діючи як адміністративний суд, в складі:
головуючого - судді Керекези Я.І.,
за участю:
секретаря судових засідань Ткалі І.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав справу № 373/499/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду і просить постанову сержанта поліції 2 взводу 7 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві Садовського Микити Олександровича про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, від 20 лютого 2025 року серія ЕНП №4111575 про вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, визнати протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 20 лютого 2025 року інспектором 2 взводу 7 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м.Києві сержантом поліції Садовським М.О. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП за те, що 20 лютого 2025 року о 10 год. 31 хв. по проспекту Миколи Бажана в м.Києві він керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом «Київ-Переяслав» та технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, зокрема не вистачає двох місць для сидіння, наявність яких передбачене конструкцією транспортного засобу, чим порушив п.31.4 ПДР України. Вважає, що винесена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративного стягнення, грунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій. В його діях були відсутні порушення п. 31.4 ПДР України.
Ухвалою від 27 лютого 2025 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку адміністративного провадження.
В судовому засіданні 11 березня 2025 року, зважаючи на позицію позивача, залучено в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, розгляд справи відкладено до 25 березня 2025 року.
20 березня 2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що позов ОСОБА_1 вони не визнають, просять відмовити в його задоволенні. Посилається на те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та винесення оскаржуваної постанови є правомірним, в його діях встановлено порушення п. 31.4 ПДР України, що підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема й відеозаписом з боді-камери 473799. Поліцейським зафіксована фактична кількість місць для сидіння у транспортному засобі - 21, тоді як згідно реєстраційних документів така кількість повинна становити 23. Також просять проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що дійсно, у належному йому транспортному засобі не 23, а 21 сидіння, однак це не є порушенням норм п. 31.4 ПДР України, тому підстав виносити оскаржувану постанову у інспектора поліції не було. Загалом, зміна кількості місць для сидіння є порушенням, якщо така кількість збільшена, а не зменшена.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.
Судом встановлено наступне.
Постановою інспектора 2 взводу 7 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м.Києві сержанта поліції Садовського М.О. від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КпАПУкраїни.
Із змісту постанови вбачається, що 20 лютого 2025 року о 10 год. 31 хв. по проспекту Миколи Бажана в м.Києві ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом «Київ-Переяслав», технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, зокрема не вистачає двох місць для сидіння, наявність яких передбачене конструкцією транспортного засобу, чим порушив п.31.4 ПДР України.
З наданого до відзиву на позов відеозапису з боді-камери 473799 вбачається, що дійсно, місць для сидіння у транспортному засобі позивача було 21.
Інших доказів суду не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Поняття адміністративного правопорушення розкривається шляхом визначення його основних характеристик (склад правопорушення): об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт правопорушення, суб'єктивна сторона.
Частина 2 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Відповідно до п.31.4 ПДР України, порушення якого зазначено у постанові відносно ОСОБА_1 , забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
- 31.4.1 - зміни конструкцій, перевищення певних показників, інші несправності в гальмовій системі;
- 31.4.2 - зміни конструкцій, перевищення певних показників, інші несправності в рульовому керуванні;
- 31.4.3 - зміни конструкцій, перевищення певних показників, інші несправності в зовнішніх світлових приладах;
- 31.4.4 - не працюють склоочисники та передбачені конструкцією транспортного засобу склоомивачі;
- 31.4.5 - невідповідність та несправності коліс та шин;
- 31.4.6 - вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми; негерметична паливна система; несправна система випускання відпрацьованих газів;
- 31.4.7 - немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; не працює звуковий сигнал; встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання та обдування скла; зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи та бризковики; відсутні: медична аптечка; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту; противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі; ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Будь-які інші технічні несправності і вимоги, невідповідність яким забороняє експлуатацію транспортних засобів, у п. 31.4 ПДР України не зазначені.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у постанові про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виходячи з матеріалів, наданих для розгляду, які були попередньо зібрані та належним чином процесуально закріплені уповноваженою на те посадовою особою, а вихід за вказані межі є недопустимим.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАСУ предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.76 КАСУ достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, оскільки доказів винуватості ОСОБА_1 відповідачем суду не надано, можливості їх отримання вичерпані, суд дійшов висновку, що надані та дослідженні по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в оскаржуваній постанові; належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 порушив п. 31.4 Правил дорожнього руху України, не надано, що свідчить про недоведеність наявності об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а отже і всього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь .
За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає до скасування, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП підлягає закриттю в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову сержанта поліції 2 взводу 7 роти 4 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві Садовського Микити Олександровича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, від 20 лютого 2025 року серія ЕНП №4111575 про вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач Управління патрульної поліції у м. Києві; вул. Святослава Хороброго, 9, м. Київ;
відповідач Департамент патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646.
Суддя: Я. І. Керекеза