Справа № 357/10275/24
Провадження № 2/357/338/25
19 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Мустіпан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави -
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач»), інтереси якого представляє його представник, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - «Відповідач») про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на наступні обставини.
05.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики.
Згідно з п. 1 Договору позики Позичальник отримує від Позикодавця, а Позикодавець, в особі представника, передає у позику Позичальнику грошову суму в розмірі 1299594,00 гривень, що є еквівалентом 33920,00 доларів США, за офіційним курсом валют встановленим НБУ, на день підписання цього договору (із розрахунку 1 (один) долар США - 38,3135 гривень), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві вказану позику у строк до 05.04.2024 року на умовах встановлених у договорі.
05.03.2024 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 208.
Згідно з п. 1 Договору застави транспортного засобу, Заставодавець (Відповідач) з метою забезпечення повного виконання зобов'язання , зазначеного в п. 2 даного Договору, передає в заставу Заставодержателю (Позивач), а Заставодержатель приймає від Заставодавця в заставу на умовах, визначених даним договором, рухоме майно, зазначене в п. 4 даного Договору.
У п. 2 Договору застави транспортного засобу визначено, що даним договором забезпечується виконання зобов'язань Заставодержателем за Договором позики, укладеним між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) від 05.03.2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. 05.03.2024 року за реєстровим №310, зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього (надалі - Основне зобов'язання), а саме повернення позики у розмірі 1299594,00 гривень, що є еквівалентом 33 920,00 доларів США, за офіційним курсом валют встановленим НБУ, на день підписання цього договору (із розрахунку 1 (один) долар США - 38,3135 гривень), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві вказану позику у строк до 05.04.2024 року включно.
Згідно з п. 4 Договору застави транспортного засобу, на забезпечення виконання Основного зобов'язання Заставодавець передає в заставу Заставодержателю рухоме майно, а саме: транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN, тип L200746001/06X04ZBBABA87AAH2ACB/N30ARZTR4647275, комерційний опис TGX 18.480, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір білий, надалі - «Предмет застави № 1».
Відповідно до п. 4.1.1 Договору застави ТЗ, предмет застави № 1 належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8046 від 21.02.2024 року.
Згідно з п. 4.2. Траспортний засіб - спеціалізований напівпричіп Р/ПР-Фургон Рефрижератор, марки SCHMITZ, тип: SCB*S3B/04VLN/39BH0BIG0, комерційний опис SKO 24/L-13/4, особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Фургон Рефрижератор, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , колір сірий, надалі - «Предмет застави № 2».
У п. 4.2.1. вказано, що Предмет застави № 2 належить Заставодавцю на праві власності на підставі: Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого ТСЦ 8048 від 20.02.2024 року.
Відповідно до п. 9 Договору застави ТЗ, Заставодавець та Заставодержатель дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення та підписання цього Договору застави складає 1299594,00 гривень.
Згідно з п. 16.4 Договору застави транспортного засобу, у разі невиконання Боржником умов Основного зобов'язання звернути стягнення на Предмет застави і задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми позики, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.
Відповідно до п. 16.6 Договору застави транспортного засобу, Заставодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет застави.
Згідно з п. 17 Договору застави транспортного засобу, Заставодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет застави: 17.1 якщо на день , визначений Основним зобов'язанням, Заставодавець не поверне Заставодержателю суму позики в повному обсязі, що передбачена та/або випливає з Основного зобов'язання.
Відповідно до п. 21 Договору застави транспортного засобу, Звернення стягнення на Предмет застави може відбуватись будь-яким із наступних способів на вибір Заставодержателя, шляхом безпосереднього звернення Заставодержателя до суду з позовом про звернення стягнення на Предмет застави та обрання способу його реалізації, в тому числі із застосуванням однієї з процедур, передбачених пунктами 1) та 2) ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». У зазначених випадках при виникненні спорів з приводу визначення вартості Предмету застави, сторони цього Договору домовляються, що така вартість встановлюється відповідно до висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, кандидатура якого визначається Заставодержателем.
Таким чином, Позивач свої обов'язки за договором позики виконав у повному обсязі, грошові кошти позичальнику передав.
Натомість, боржник свого обов'язку за договорами позики не виконав, позику не повернув.
Відповідно до частини другої статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За таких обставин, оскільки сторони договору позики домовилися про встановлення «валютного застереження», то сума, що підлягала сплаті у гривні, на підставі частини другої статті 533 Цивільного кодексу України має визначатися за офіційним курсом долару США.
Отже, на сьогоднішній день сума позики, що залишилася Відповідачем неповернутою, становить 1375052,35 гривень, що є еквівалентом 33920,00,00 доларів США (за курсом НБУ 20.06.2024 року 1 долар США = 40,5381 гривень).
З огляду на викладене Позивач просив суд:
у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики зареєстрованого в реєстрі за № 310 від 05.03.2024 року в сумі 6248529,83 гривень, що є еквівалентом 154134,68 доларів США (за курсом НБУ 20.06.2024 року 1 долар США = 40,5381 гривень, що складається із суми основної заборгованості у розмірі 1375052,35 грн та пені у розмірі 4873477,50 гривень на користь ОСОБА_1 звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN, тип L200746001/06X04ZBBABA87AAH2ACB/N30ARZTR4647275, комерційний опис TGX 18.480, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір білий, Транспортний засіб - спеціалізований напівпричіп Р/ПР-Фургон Рефрижератор, марки SCHMITZ, тип : SCB*S3B/04VLN/39BH0BIG0, комерційний опис SKO 24/L-13/4, особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Фургон Рефрижератор, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , колір сірий, що є предметом застави за договором застави від 05.03.2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. зареєстрованим в реєстрі за № 311, шляхом продажу на публічних торгах згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
25.07.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 24).
У призначені в межах підготовчого провадження судові засідання Відповідач жодного разу не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзиву, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.
24.10.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній справі, призначено її до судового розгляду по суті (а.с. 46).
18.03.2025 року в судовому засіданні позивач та його представник звернулися до суду з заявою про залишення без розгляду позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості зі сплати пені у розмірі 4873477,50 гривень. Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення основної заборгованості в розмірі 1375052,35 гривень підтримали та просили розглянути по суті (а.с. 75).
19.03.2025 року ухвалою суду позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості зі сплати пені у розмірі 4873477,50 гривень було залишено без розгляду (а.с. 76).
У судових засіданнях Позивач/його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи. Надали пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві. Позивач пояснив, що його друг ОСОБА_3 за кілька днів до 05.03.2024 року запропонував надати кошти в позику Відповідачу під заставу транспортного засобу в розмірі 33920,00 доларів США. На це Позивач погодився і 05.03.2024 року він з Відповідачем уклав договір позики. Одразу після підписання договору в офісі нотаріуса в місті Києві він передав Відповідачу суму позики в указаному розмірі. Згідно з умовами договору 05.04.2024 року Відповідач мала повернути Позивачу суму позики, але на момент звернення до суду та на цей час кошти повернуто не було взагалі. Одночасно з укладенням договору позики між сторонами було укладено договір застави на транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN, який залишився у Відповідача. Відповідач на телефонні дзвінки Позивача не відповідає, борг не віддає.
У всі призначені по справі судові засідання Відповідач не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31, 74). Відзиву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Частина поштових відправлень, які було направлено на адресу Відповідача, повернулися до суду з довідками підприємства поштового зв'язку з відмітками «за закінченням зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36, 49, 58).
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Такий правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 року по справі №755/4829/23.
У судовому засіданні суд дослідив оригінали доказів та приєднав їх до матеріалів справи.
Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
2. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин.
05.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики (а.с. 69).
Згідно з п. 1 Договору позики Позичальник отримує від Позикодавця, а Позикодавець, в особі представника, передає у позику Позичальнику грошову суму в розмірі 1299594,00 гривень, що є еквівалентом 33920,00 доларів США, за офіційним курсом валют встановленим НБУ, на день підписання цього договору (із розрахунку 1 (один) долар США - 38,3135 гривень), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві вказану позику у строк до 05.04.2024 року на умовах встановлених у договорі.
05.03.2024 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 208 (а.с. 70-72).
Згідно з п. 1 Договору застави транспортного засобу, Заставодавець (Відповідач) з метою забезпечення повного виконання зобов'язання , зазначеного в п. 2 даного Договору, передає в заставу Заставодержателю (Позивач), а Заставодержатель приймає від Заставодавця в заставу на умовах, визначених даним договором, рухоме майно, зазначене в п. 4 даного Договору.
У п. 2 Договору застави транспортного засобу визначено, що даним договором забезпечується виконання зобов'язань Заставодержателем за Договором позики, укладеним між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) від 05.03.2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. 05.03.2024 року за реєстровим №310, зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього (надалі - Основне зобов'язання), а саме повернення позики у розмірі 1299594,00 гривень, що є еквівалентом 33 920,00 доларів США, за офіційним курсом валют встановленим НБУ, на день підписання цього договору (із розрахунку 1 (один) долар США - 38,3135 гривень), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві вказану позику у строк до 05.04.2024 року включно.
Згідно з п. 4 Договору застави транспортного засобу, на забезпечення виконання Основного зобов'язання Заставодавець передає в заставу Заставодержателю рухоме майно, а саме: транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN, тип L200746001/06X04ZBBABA87AAH2ACB/N30ARZTR4647275, комерційний опис TGX 18.480, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір білий, надалі - «Предмет застави № 1».
Відповідно до п. 4.1.1 Договору застави ТЗ, предмет застави № 1 належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8046 від 21.02.2024 року.
Згідно з п. 4.2. Траспортний засіб - спеціалізований напівпричіп Р/ПР-Фургон Рефрижератор, марки SCHMITZ, тип: SCB*S3B/04VLN/39BH0BIG0, комерційний опис SKO 24/L-13/4, особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Фургон Рефрижератор, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , колір сірий, надалі - «Предмет застави № 2».
У п. 4.2.1. вказано, що Предмет застави № 2 належить Заставодавцю на праві власності на підставі: Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого ТСЦ 8048 від 20.02.2024 року.
Відповідно до п. 9 Договору застави ТЗ, Заставодавець та Заставодержатель дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення та підписання цього Договору застави складає 1299594,00 гривень.
Згідно з п. 16.4 Договору застави транспортного засобу, у разі невиконання Боржником умов Основного зобов'язання звернути стягнення на Предмет застави і задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми позики, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.
Відповідно до п. 16.6 Договору застави транспортного засобу, Заставодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет застави.
Згідно з п. 17 Договору застави транспортного засобу, Заставодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет застави: 17.1 якщо на день , визначений Основним зобов'язанням, Заставодавець не поверне Заставодержателю суму позики в повному обсязі, що передбачена та/або випливає з Основного зобов'язання.
Відповідно до п. 21 Договору застави транспортного засобу, Звернення стягнення на Предмет застави може відбуватись будь-яким із наступних способів на вибір Заставодержателя, шляхом безпосереднього звернення Заставодержателя до суду з позовом про звернення стягнення на Предмет застави та обрання способу його реалізації, в тому числі із застосуванням однієї з процедур, передбачених пунктами 1) та 2) ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». У зазначених випадках при виникненні спорів з приводу визначення вартості Предмету застави, сторони цього Договору домовляються, що така вартість встановлюється відповідно до висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, кандидатура якого визначається Заставодержателем.
Разом з позовною заявою суду надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 89521870 від 05.03.2024 року, зі змісту якого вбачається, що інших обтяжувачів окрім Позивача немає (а.с. 12-13).
Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами матеріального та процесуального права України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Згідно з вимогами ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1049 ЦК України перебачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до частин 1-3 ст. 25 вказаного Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Висновки суду.
Судом встановлено та сторонами не спростовано, що 05.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Згідно з п. 1 Договору позики Позичальник отримує від Позикодавця, а Позикодавець, в особі представника, передає у позику Позичальнику грошову суму в розмірі 1299594,00 гривень, що є еквівалентом 33920,00 доларів США, за офіційним курсом валют встановленим НБУ, на день підписання цього договору (із розрахунку 1 (один) долар США - 38,3135 гривень), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві вказану позику у строк до 05.04.2024 року на умовах встановлених у договорі.
Позивач свої обов'язки за договором позики виконав у повному обсязі, грошові кошти позичальнику передав.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення Відповідачем Позивачу указаної суми позики.
Сума позики, що залишилася неповернутою Відповідачем, становить 1375052,35 гривень, що є еквівалентом 33920,00,00 доларів США (за курсом НБУ 20.06.2024 року 1 долар США = 40,5381 гривень).
05.03.2024 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 208. Згідно з п. 4 Договору застави транспортного засобу, на забезпечення виконання Основного зобов'язання Заставодавець передає в заставу Заставодержателю рухоме майно, а саме: транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN, тип L200746001/06X04ZBBABA87AAH2ACB/N30ARZTR4647275, комерційний опис TGX 18.480, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір білий.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наявних у справі доказів.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 15140,00 гривень (а.с. 16).
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, із Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 15140,00 гривень.
3. Резолютивна частина.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд , -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики, зареєстрованим в реєстрі за № 310 від 05.03.2024 року в сумі 1 375 052,35 (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч п'ятдесят дві гривні 35 копійок) гривень, що є еквівалентом 33920,00 (тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять доларів 00 центів) доларів США (за курсом НБУ 20.06.2024 року 1 долар США = 40,5381 гривень) звернути стягнення на предмет застави на користь ОСОБА_1 , а саме - на транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN, тип L200746001/06X04ZBBABA87AAH2ACB/N30ARZTR4647275, комерційний опис TGX 18.480, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір білий, Транспортний засіб - спеціалізований напівпричіп Р/ПР-Фургон Рефрижератор, марки SCHMITZ, тип: SCB*S3B/04VLN/39BH0BIG0, комерційний опис SKO 24/L-13/4, особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Фургон Рефрижератор, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , колір сірий, що є предметом застави за договором застави від 05.03.2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. зареєстрованим в реєстрі за № 311, шляхом продажу на публічних торгах згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 15140,00 гривень (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 26.03.2025 року.
Суддя В. П. Цукуров