Справа № 357/363/25
Провадження № 2/357/1773/25
( ЗАОЧНЕ )
25 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Пугач В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
03.01.2025 представник позивача звернувся до суду з даною заявою, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, яка зареєстрована судом 09.01.2025, мотивуючи тим, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачі за період з 01.11.2017 по 01.11.2024 мають заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, яку у добровільному порядку не сплачують. Тому, просив у судовому порядку стягнути з відповідачів, у дольовому порядку пропорційно до їх часток у власності на майно, на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» за період з 01.11.2017 по 01.11.2024 заборгованість за послуги постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 24596,62 грн; згідно ст. 625 ЦК України за період з 01.11.2017 по 23.02.2022 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 2424,10 грн та 3% річних у розмірі 953,44 грн; за період з 01.01.2024 по 01.11.2024 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 259,67 грн та 3% річних у розмірі 94,88 грн; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
23.01.2025 судом, після отримання відповідей на запит про реєстрацію місця проживання відповідачів, постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 27.02.2025 - 10:00 год.
27.02.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 25.03.2025- 10:30 год, згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, 25.02.2025 представник позивача, за довіреністю у справі - Зайченко Валентина Миколаївна, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника КПБМР «Білоцерківтепломережа» та зазначила, що позивач підтримує позов у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, в тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подали.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Встановлено, що згідно рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року за №388 виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква є КП БМР «Білоцерківтепломережа», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановами: № 1101 від 09.06.2016, № 1392 від 09.11.2017, № 1738 від 10.12.2018, № 2244 від 30.11.2020 установила тарифи з централізованого опалення, що надається КП БМР «Білоцерківтепломережа», як виконавцем вказаної послуги для населення м. Біла Церква, що підтверджується матеріалами справи (а.с.11-13), інформацією розміщеної на офіційному сайті НКРЕКП - https://www.nerc.gov.ua та офіційному сайті КП БМР «Білоцерківтепломережа» - http://bctm.com.ua.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.22), відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (а.с. 27), відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою по Київській області не значиться.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 10), ОСОБА_1 являється власником 2/3 частини, а ОСОБА_2 являється власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
З розрахункового листа абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 4-5), вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2017 по 01.11.2024 утворилася заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 24596,62 грн, оскільки у вказаний період кошти за надані послуги сплачувалися не у повному обсязі.
З матеріалів справи (а.с.9), вбачається, що позивач, у порядку досудового врегулювання спору, направляв відповідачам претензію з вимогою щодо сплати заборгованості, однак, останні жодних дій щодо сплати боргу не вчинили.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, виконавцем послуг з центрального опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація ).
У відповідності до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 за № 2479-VI, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із ч.1 п.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 за № 2479-VI, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
Ч. 2 ст. 14 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
П. 5 ч. 3 ст. 20 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
П.п. 1,2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017, покладено обов'язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та /або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.1, ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, згідно наведених вище правових підстав, співвласники житлового приміщення, зобов'язані утримувати майно, що їм належить, та вони несуть відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Також, суд звертає увагу, що питання оплати житлового-комунальних послуг між декількома співвласниками житлового приміщення повинні регулюватися відповідною домовленістю (угодою) між ними, якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Судом враховується, що квартира АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності відповідачів та між ними не визначено порядок користування квартирою у встановленому законодавством порядку з відкриттям окремих особових рахунків зі сплати комунальних послуг, а тому вони несуть відповідальність перед позивачем відповідно до своєї частки у праві власності на вказане майно.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.
З наданого позивачем розрахунку (а.с. 6-8), вбачається, що за період з 01.11.2017 по 23.02.2022 сума, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів становить 2424,10 грн, а 3% річних - 953,44 грн; за період з 01.01.2024 по 01.11.2024 сума, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів становить 259,67 грн, а 3% річних у -94,88 грн.
У даному випадку, факт порушення відповідачами зобов'язань щодо своєчасної оплати коштів за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг підтверджується матеріалами справи, тому кошти, нараховані позивачем у порядку ст. 625 ЦК України мають бути сплачені відповідачками, у дольовому порядку, на користь позивача.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачки відзив із запереченнями проти позову з належними та допустимими доказами у спростування доводів позивача до суду не подали.
Даючи оцінку встановленим обставинам та поданим позивачем доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду були понесені судові витрати у розмірі 3028,00 грн, які документально підтверджені (а.с.1), тому дані витрати підлягають стягненню з відповідачок, у рівних частинах з кожної, на користь позивача.
Керуючись ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 319, 322, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017, Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» № 2479-VI від 09.07.2010, ст. 4, 12, 13, 19, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (ЄДРПОУ: 04654336, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_3 ), про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2017 по 01.11.2024 у розмірі 16397,75 грн; за період з 01.11.2017 по 23.02.2022 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1616,07 грн та 3% річних у розмірі 635,63 грн; за період з 01.01.2024 по 01.11.2024 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 173,11 грн та 3% річних у розмірі 63,25 грн, усього 18885,81 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 81 копійка).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2017 по 01.11.2024 у розмірі 8198,87 грн; за період з 01.11.2017 по 23.02.2022 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 808,03 грн та 3% річних у розмірі 317,81 грн; за період з 01.01.2024 по 01.11.2024 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 86,56 грн та 3% річних у розмірі 31,63 грн, усього 9442,90 грн (дев'ять тисяч чотириста сорок дві гривні 90 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати у розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати у розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено 25.03.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко