Справа № 357/2890/25
1-в/357/155/25
25.03.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурор: ОСОБА_3 ,
представник Державної установи «Білоцерківської виправної колонії (№35)» Міністерства юстиції України: ОСОБА_4 ,
засуджений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35» Міністерства юстиції України, клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: вироком Жовтневого районного суду м. Одеси від 28.05.1999 за ч. 1 ст. 140 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 44 КК України 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, на підставі ст. 46-1 КК України 1960 року, відстрочено виконання вироку на 1 рік та призначено штраф у розмірі 170 грн; вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2001 за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 101 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; звільненого 19.07.2002 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 5 місяців 9 днів; вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2005 за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців; звільненого 05.07.2007 у зв'язку із відбуттям строку покарання; вироком Шевченківскього районного суду м. Києва від 08.12.2008 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; звільненого 10.06.2011 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 4 місяці 24 дні; вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2016 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна; звільненого 02.06.2020 у зв'язку із відбуттям строку покарання,
який відбуває покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2022 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України,
про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі,
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , який відбуває покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2022 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України, про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі посилаючись на те, що останній сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив його задовольнити посилаючись на те, що він своєю поведінкою довів своє виправлення, займається самоосвітою, підвищує кваліфікацію, про що отримав відповідні сертифікати та диплом, однак не має можливості працевлаштуватися або стати до лав Збройних Сил України, оскільки не може отримати паспор і оформити відповідні документи. Допомагає по благоустрою установи, малював стінгазети, робив ремонтні роботи в установі.
В судовому засіданні представник Державної установи «Білоцерківської виправної колонії (№35)» Міністерства юстиції України ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання засудженого, оскільки ОСОБА_5 не має достатній ступінь виправлення.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_5 не довів свого виправлення та на даний час відсутні підстави, визначені ст. 81 КК України, які б надали можливість застосувати до засудженого ОСОБА_5 умовно-дострокове звільнення.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши надані матеріали, суддя приходить до таких висновків.
Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, головними умовами для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, про що також зазначено в п. 2 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким».
При вирішенні питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, суд аналізує дані про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. Положення про те, що засуджений довів своє виправлення означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу його виправлення. Сумлінна поведінка - це зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
При цьому суд бере до уваги поведінку засудженого за весь час відбування покарання, а не лише за останній період, що передує зверненню з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , відбуває покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2022 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України. Початок строку 21.11.2021, кінець ктроку 21.11.2025.
Крім цього ОСОБА_5 раніше судимий: вироком Жовтневого районного суду м. Одеси від 28.05.1999 за ч. 1 ст. 140 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 44 КК України 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, на підставі ст. 46-1 КК України 1960 року, відстрочено виконання вироку на 1 рік та призначено штраф у розмірі 170 грн; вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2001 за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 101 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; звільненого 19.07.2002 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 5 місяців 9 днів; вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2005 за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців; звільненого 05.07.2007 у зв'язку із відбуттям строку покарання; вироком Шевченківскього районного суду м. Києва від 08.12.2008 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; звільненого 10.06.2011 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 4 місяці 24 дні; вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2016 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна; звільненого 02.06.2020 у зв'язку із відбуттям строку покарання.
В Державній установі «Білоцерківська виправна колонія № 35» Міністерства юстиції України ОСОБА_5 відбуває покарання з 09.09.2022.
З характеристики засудженого вбачається, що ОСОБА_5 за час відбування покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія № 35» Міністерства юстиції України характеризується негативно. Не завжди дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Має 5 заохочень. За допущення порушень установленого порядку відбування покарання 2 рази притягувався до дисциплінарній відповідальності за що має 2 стягнення, 1 з яких не зняте та не погашене у встановленому законом порядку. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. На виробництві установи не працевлаштований. До майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи ставиться дбайливо, здійснює за ними належний догляд, використовує за призначенням. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконує. Своє спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Допускає порушення вимог пожежної безпеки. Роботи із самообслуговування виконує, має достатній рівень необхідних навичок. Приймає участь в роботах по благоустрою місць позбавлення.
Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених, а саме «Творчість». «Правопросвітництво, але не бере активної участі, відвідує не системно. Пройшов онлайн-курс через платформу масових відкритих онлайн-курсів.
За час відбування покарання перебуває на профілактичному обліку, як схильний до умисного заподіяння собі тілесних ушкоджень, у тому числі з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухиляння від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків, наказ №55 від 28.02.2025.
При цьому, суд вважає, що відомості, які містяться у довідці про застосовані до ОСОБА_5 заохочення не дають можливості дійти висновку про сумлінність його поведінки як підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки відповідно до положень ст. 107 КВК України додержання умов відбування покарання є обов'язком засудженого.
Ті обставини, що засуджений ОСОБА_5 має 5 заохочень, ще не підтверджують того, що засуджений повністю став на шлях виправлення, оскільки така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, адже лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого зазнає позитивних змін.
За змістом роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при вирішенні цього питання суди повинні враховувати, зокрема, дані про його попередні судимості.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 є особою раніше неодноразово судимою.
З висновку про ступінь виправлення засудженого вбачається, що ОСОБА_5 не може бути представлений умовно-достроковому звільненню у зв'язку з тим, що не довів своє виправлення.
Суд, оцінюючи у сукупності всі дані, які слугують чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, в тому числі і той факт, що засуджений раніше неодноразово судимий, до останнього судом застосовувалося умовно-дострокове звільнення, однак останній на шлях виправлення не став, продовжив вчиняти нові злочини, вважає, що процес виправлення ОСОБА_5 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах, без ізоляції від суспільства.
Отже, доводи представника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України та прокурора про неможливість застосування до засудженого умовно дострокового звільнення від відбування покарання з урахуванням таких даних про особу засудженого суд визнає слушними та бере до уваги.
Таким чином, суд вважає неможливим застосування до засудженого ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, так як останній не довів свого виправлення. Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним, тому в задоволенні подання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, статтями 376, 537, 539 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , який відбуває покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2022 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України, про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений і проголошений о 12:00 год. 26.03.2025 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4 А.
СуддяОСОБА_6