Справа № 357/3203/25
3/357/1879/25
25.03.2025 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон № 1 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
заявника - ОСОБА_2 ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №328813 від 06.03.2025, вбачається, що 06.03.2025, приблизно о 19 год. 50 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме, вибивав двері у квартирі, вимагав телефон, висловлювався нецензурною лайкою, ображав.
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 кваліфіковано на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , пояснив, що не вважає себе винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , не вчиняв, а навпаки ОСОБА_2 , неодноразово провокує його та створює конфліктні ситуації, виражається в його адресу нецензурною лайкою. З приводу події, яка сталася 06.03.2025 вказав, що двері в квартирі він не вибивав, а лише відштовхнув їх рукою, внаслідок чого між ним та колишньою дружиною виник саме сімейний конфлікт.
Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 , постійно її ображає, а 06.03.2025 він вибив у кватирі двері, оскільки шукав свій телефон, при цьому вважала, що між ними виник сімейний конфлікт.
Суддя, розглянувши протокол та додані до нього документи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заявника ОСОБА_2 , дійшов наступного висновку.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана здоров'ю потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно п. 17 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
До протоколу про адмінправопорушення серії ВАД № 328813 від 06.03.2025 додано лише: заяву та пояснення заявника ОСОБА_2 , від 06.03.2025, терміновий заборонний припис стосовно кривдника, форму оцінки ризиків, заяву ОСОБА_1 , від 06.03.2025, з якої вбачається, що він також звертався до органів поліції з приводу події, яка сталась 06.03.2025 між ним та ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного характеру, яке проявилося у вчиненні сварки з колишньою дружиною ОСОБА_2 , ображанні її нецензурною лайкою.
Однак працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не зібрано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів того, що під час конфлікту ОСОБА_1 , умисно спричинив ОСОБА_2 , емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдав шкоди її психічному здоров'ю, і що це спричинило наслідки, передбачені п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 , домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілого, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, системний аналіз існуючого національного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Крім того, в судовому засіданні заявник ОСОБА_2 підтвердила, що 06.03.2025 між нею та ОСОБА_1 , виник саме сімейний конфлікт.
Отже, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами, в розумінні ст. 251 КУпАП, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень та тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 , не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 173-2 ч. 2, 247, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ