Справа № 355/2134/23
Кримінальне провадження № 1-кп/355/51/25
"24" березня 2025 р. Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №42023112130000183 від 03.11.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселинівка, Броварського району, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
ОСОБА_6 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, на ґрунті неприязних відносин 08 листопада 2022 року о 20 годині 40 хвилин, 16 січня 2023 року о 09 годині 00 хвилин, 20 серпня 2023 року о 09 годині 00 хвилин, 03 жовтня 2023 року о 18 годині 20 хвилин вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_4 за місцем спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України постановами Баришівського районного суду Київської області від 17 листопада 2022 року, 14 лютого 2023 року, 19 вересня 2023 року та 24 жовтня 2023 року відповідно.
Крім того, ОСОБА_6 , продовжуючи умисно систематично вчиняти домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_4 , за вищезазначеною адресою, 03 листопада 2023 року близько 12 години 20 хвилин керуючись умислом, направленим на систематичне вчинення психологічного насильства над дружиною, на ґрунті неприязних відносин, з мотивів лайки, перебуваючи за місцем спільного проживання за вищевказаною адресою, під час сварки вчинив відносно ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилось у висловлюванні відносно неї словесних образ, погроз, нецензурних слів, що призвело до психологічних страждань останньої.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе не визнав та пояснив, що він не вчиняв ніяких дій, по яким звинувачується у цьому кримінальному провадженню, потерпіла сама провокує сварки та скандали, є психічно неврівноваженою особою, з якою він не може знайти спільної мови.
07. 11. 2022 року він виявив, що в нього пропало 1000 доларів США, і сказав синові, щоб той зобов'язав ОСОБА_4 повернути гроші. На це вона вибігла, почала кричати і ображати його, після чого сама ж викликала поліцію.
15. 01. 2023 року син робив у хаті ремонт, він втрутився і попросив його розсверлити підлогу, щоб запобігти її порчі, на це потерпіла знову почала кричати, а 16. 01. 2023 року обізвала його « ОСОБА_8 » і викликала поліцію.
19. 08. 2023 року невістка не закрила двері у хату, він зробив їй зауваження, знову потерпіла влаштувала істерику і викликала поліцію.
20. 08. 2023 року потерпіла не закрила двері, він попередив, що «якщо ще раз грюкнеш дверима - викину твої речі» і поїхав копати картоплю, коли повернувся додому - в будинку була поліція.
Він не навмисно ображав її нецензурною лайкою, використовував ці вирази для зв'язки слів, не погрожував, не намагався вдарити, пройшов поліграф, який підтвердив, що він не вчиняв того, що йому вміняється як злочин.
Просить виправдати.
Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнає себе винуватим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , вони мають спільних дітей, в теперішній час мешкають в одному житловому будинку у с. Веселинівка Броварського району Київської області.
Раніше обвинувачений жив у батька, 7 років тому повернувся жити додому, і почалося домашнє насильство, яке виражалося у тому, що він постійно погрожував їй, дітям та онукам, виражався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував вбивством, підскакував до неї з ножем в присутності невістки, ображав. Все це негативно відображається на стані її здоров'я, через що вона постійно вимушена лікуватися.
Обвинуваченому неодноразово виносилися обмежувальні приписи, але ніякого результату це не дало, він продовжує поводити себе агресивно по відношенню до неї.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є невісткою обвинуваченого та потерпілої, дружина їх сина, проживає зі своєю родиною - чоловіком та малолітньою дитину в одному будинку з ними.
Неодноразово бачила і чула, як обвинувачений ображав потерпілу, кидався на неї з ножем, ОСОБА_4 боїться його і психологічно страждає, обвинувачений веде себе агресивно, завжди ініціював сварки і скандали, в результаті чого вони вимушені постійно викликати поліцію.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 03 жовтня 2023 року вона чула, як у дворі, де проживає обвинувачений ОСОБА_6 , була сварка між жінкою та чоловіком, хто саме був ініціатором - їй не відомо.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що є братом обвинуваченого, знає, що його дружина ОСОБА_11 влаштовувала сварки, через що він який час жив в будинку батька. Після повернення додому сварки між подружжям продовжилися, але хто був їх ініціатором - не знає.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 03. 11. 2023 року він бачив ОСОБА_6 зранку, вони разом завозили землю на кладовищі, але що у цей день відбувалося у них вдома - йому не відомо.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він як поліцейський офіцер громади Баришівського РВ ГУНП в Київській області неодноразово виїжджав на виклики ОСОБА_4 , яка скаржилася на домашнє насильство з боку чоловіка ОСОБА_6 , проводив з ним профілактичні бесіди, попереджав про необхідність припинення протиправної поведінки та про можливе настання негативних наслідків. Знає, що між подружжям існують давні неприязнені відносини, ОСОБА_6 скаржився на те, що дружина провокує його на скандали, і висловлював негативні емоції відносно неї, не заперечував, що виражався на її адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_6 неодноразово виносилися термінові заборонні приписи, йому було рекомендовано стримувати свої емоції.
Крім показань потерпілої, свідків вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованому йому злочину підтверджується також дослідженими у судовому засіданні доказами:
- витягом № 42023112130000183 від 03.11.2023 року, який підтверджує внесення відомостей про злочин за ст. 126-1 КК України до ЄРДР;
- заявою потерпілої ОСОБА_4 від 02.11.2023 р. про вчинення злочину відносно неї з боку ОСОБА_6 ;
- постановами Баришівського районного суду Київської області від 17.11.2022 у справі №355/1276/22, від 19.09.2023 у справі №355/1446/23, від 24.10.2023 у справі №355/1755/23, від 14.02.2023 року у справі № 355/120/23 про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладення адміністративних стягнень;
- рішенням Баришівського районного суду від 16.11.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_6 видано обмежувальний припис, яким заборонено наближатися, спілкуватися, вести переговори, листування, здійснювати телефонні дзвінки та контактування з ОСОБА_4 .
Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази у кримінальному провадженні, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
Суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу того, що він домашнього насильства не вчиняв відносно своєї дружини, будь-яких дій психологічного тиску та висловлювання образливих слів не висловлював. Суд розцінює вказані показання як непереконливі та не бере їх до уваги, оскільки вони суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
Так, покази потерпілої ОСОБА_4 повністю узгоджуються з письмовими доказами та показами свідків, а тому суд приходить до висновку, що вони є достовірними, оскільки в них викладені лише ті факти, які особа сприймала особисто, і підстав сумніватися в їх правдивості судом не встановлено.
Таким чином, показання потерпілої ОСОБА_4 , як в цілому, так і в окремих деталях, узгоджуються з іншими доказами у справі, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.
Аналізуючи дані покази, суд приходить до висновку, що дії потерпілої ОСОБА_4 та її поведінка в даному конфлікті не свідчить про те, що вона якимось чином провокувала обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб змушувало б останнього вчиняти дії домашнього насильства, тобто умисно систематично вчинення психологічного насильства щодо дружини, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої.
Отже, установлені судом фактичні обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_6 носили активний характер, були протиправними, між цими діями та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілій психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя, існував прямий причинний зв'язок.
Зазначені психологічні розлади у вигляді лабільності емоційних переживань, психологічної втоми, відчуття приниженої гідності та розгубленості почуттів, які перешкоджають її соціальному функціонуванню як особистості.
ОСОБА_6 надав до суду як доказ своєї невинуватості Довідку за результатами опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп'ютерного поліграфа від 02. 12. 2023 року, з якого вбачається, що 11. 09. 2003 року свою дружину ОСОБА_4 не бив, ініціатором сварок у період з 08. 11. 2022 року по 03. 11. 2023 року була ОСОБА_11 , не погрожував ножом в руках зарізати дружину ОСОБА_14 .
Аналізуючи надану Довідку з точки зору доказу у кримінальному провадженні, суд приходить до наступних висновків.
Частина 1 ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до Закону «Про судову експертизу», результати використання поліграфа набувають доказової сили тільки у рамках призначеної судової експертизи. Тому перевірка на поліграфі можлива лише у добровільному порядку або у випадку проведення експертизи, призначеної судом.
Враховуючи, що проведення дослідження на поліграфі вирішувалося обвинуваченим самостійно, питання для проведення спеціального опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - компьютерного поліграфа судом не вирішувалося, відповідна експертиза не призначалася, питання, які необхідно з'ясувати в ході проведення дослідження не обговорювалися, отже суд не може прийняти таку довідку як належний та достатній доказ невинуватості ОСОБА_6 .
Висновок за результатами дослідження із використанням поліграфа від 08. 01. 2025 року, наданий суду обвинуваченим, не може бути прийнятий судом, оскільки не був відкритий стороні обвинувачення відповідно до вимог ч. ч. 11,12 ст. 290 КПК України, які передбачають, що сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Аналізуючи зібрані до справі докази, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Особі, яка вчинила кримінально каране діяння, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно із ст.66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно із ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.».
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він не судимий, пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, допускає порушення громадського порядку
З характеристики, наданої на ОСОБА_6 з місця його проживання вбачається, що на останнього періодично надходять скарги від жителів села на предмет вчинення скандалів, висловлювання нецензурною лайкою, залякування та погроз різного роду;
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини.
Наведене свідчить про стійке не бажання обвинуваченого ОСОБА_6 ставати на шлях виправлення. Відсутність в останнього критичної оцінки своєї злочинної поведінки, не усвідомлення ним суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та не бажання виправляти ситуацію вказує на суспільну небезпеку обвинуваченого.
Суд врахував тривалу протиправну діяльності ОСОБА_6 , відсутність у нього стримуючих факторів при вчиненні правопорушень.
Призначаючи вид і міру покарання для обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує те, що він вчинив нетяжкий злочин і додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, з цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.
Потерпілою ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Обвинувачений позов не визнав.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пункт 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Враховуючи, що судом встановлено наявність протиправної поведінки обвинуваченого відносно потерпілої, те, що його дії привели до моральних страждань у вигляді стресу, розладу сна, погіршення стану здоров'я у зв'язку з постійним нервовим напруженням, суд вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371,373,374КПКУкраїни суд,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 3-х років пробаційного нагляду.
У відповідності до ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників на строк три місяця, виконання якого покласти на виконавчий комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.
Виконавчому комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області забезпечити виконання покладеного на ОСОБА_6 обмежувального заходу у вигляді проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом трьох місяців.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувати.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок вступає в законну силу через 30 (тридцять) днів з моменту його проголошення за умови, якщо на нього не буде подано апеляційну скаргу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Баришівського
районного суду ОСОБА_15