Справа № 291/41/22
Провадження №2/291/11/25
іменем України
25 березня 2025 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Митюк О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину,-
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувсь до Ружинського районного суду Житомирської області із заявою до ОСОБА_2 , в якій просив:
-визнати договір дарування житлового будинку за АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вчинений 17 серпня 2017 року приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М. за №616;
-застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши у право власності ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 .
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Митюк О.В..
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання правочину недійсним та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в межах Бердичівського (колишнього Ружинського) району Житомирської області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що справа підсудна Ружинському районному суду Житомирської області.
Так, відповідно до ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.1, ч.3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування та з вимогою про застосування наслідків недійсності договору дарування.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Варто зазначити, що позивачем заявлено ще одну вимогу про визнати за ним право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 .
Визнання права власності на майно є вимогою майнового характеру, у зв'язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено про визнання права власності.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
У п.п.2, 9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому обов'язок визначити вартість спірного майна покладається на позивача.
При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за АДРЕСА_1 , при цьому, не зазначає, ціни позову, та не надаючи доказів, які б підтверджували дійсність ціни позову.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна (майнового права) або цінова довідка, щодо кожного із об'єктів нерухомого майна, майнове право на яке просить визнати позивач.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання фізичною особою позовної заяви:
- майнового характеру, вона має сплати суму судового збору, що дорівнює 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму.
- позовної заяви немайнового характеру, вона має сплати суму судового збору, що дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 9 ст. 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
З врахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», яким установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1211,20 гривень.
Відповідно до абз. 2 п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за № 10, з урахуванням внесених змін і доповнень від 25 вересня 2015 року, відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Відповідно до абз.2 п. 13 вказаної постанови визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Відповідно до п.15 вказаної постанови передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1частини другоїстатті 4 Закону № 3674-VI.
Так, позивачем зазначено дві вимоги:
перша вимога немайнового характеру визнання договору дарування недійсним, за якою має бути сплачено 1211, 20 гривень судового збору;
друга вимога майнова - визнання права власності, за якою має бути сплачено 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму.
До позову додано квитанцію від 20.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Ззідно матеріалів справи не сплачено судовий збір по вимозі майнового характеру.
Позивачу необхідно надати докази ринкової вартості об'єкта нерухомості, визначити ціну позову по майновій вимозі сплати судовий збір, та надати відповідні докази.
В своїх позовних вимогах позивач оспорює договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Лесею Миколаївною. Проте, позивачем при звернені до суду з вказаним позовом не зазначено третю особу приватного нотаріуса, який посвідчив договір дарування.
Згідно з ч.1ст. 28 ЦК України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до ч.1ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Однак, як вбачається з оспорюваного договору дарування, сторонами по даному договору є ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 . А позов подано до ОСОБА_2 . Однак доказів на підтвердження зміни прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 до матеріалів справи не надано.
У разі зміни прізвища відповідача надати документи, якими засвідчується зміна прізвища.
У разі неможливості з об'єктивних причин надати суду зазначені докази, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування таких доказів від компетентних органів.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до позову викладені у 175, 177 ЦПК України, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
Зважаючи на те, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, на містить визначену ціну позову та підтверджуючі докази, документів, які б підтверджували сплату судового збору по вимозі майнового характеру, докази зміни прізвища відповідача, не зазначено третю особу, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175,177,185,259,260 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину - залишити без руху.
Надати позивачеві строк на усунення недоліків в позовній заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк