Справа № 286/3533/24
21 лютого 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В.
з секретарем Грищенко Н. А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_2 від імені якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Овруцької міської ради Житомирської області про виключення особи від права на спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини , -
16.09.2024 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_2 та Овруцької міської ради Житомирської області, що знаходиться в м. Овруч по вул. Т. Шевченка, 31а, Житомирської області, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала в АДРЕСА_2 , у зв'язку із тим, що на момент її смерті з нею не проживав; виключити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала в АДРЕСА_2 ; визначити ОСОБА_2 додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини протягом місяця після смерті бабусі, ОСОБА_4 . Мотивуючи тим, що бабуся позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вона мала у власності земельну ділянку площею 1,0955 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1824287001:16:000:0028 та земельну ділянку площею 1,6133 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1824287001:16:000:0244, які знаходяться на території Слобідської сільської ради Коростенського (Овруцького) району Житомирської області. Відповідач по справі, батько позивача, а померлої ОСОБА_4 син, на момент її смерті був зареєстрований за тією адресою, що й бабуся. Фактично за півроку до смерті бабусі він виїхав в рб, тобто на момент її смерті фактично не проживав. Через те, що відповідач фактично не проживав із спадкодавцем, він не є особою, яка прийняла спадщину. Виключення його з кола осіб, яка має право на спадкування породжує пов'язані зі спадкуванням права та обв'язки для позивача, тобто право на спадкування. Подати заяву про прийняття спадщини позивач не змогла, так як є спадкоємцем іншої черги, а відповідач першої. Виключення його з кола спадкоємців надасть позивачу змогу прийняти спадщину як спадкоємцю іншої черги.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові.
Відповідач ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.
Представник Овруцької міської ради Житомирської області надала клопотання про розгляд справи без її участі, щодо задоволення заяви не заперечує та просить винести рішення з урахуванням вимог чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлено, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю відповідача ОСОБА_3 та рідною бабою позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копіями: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0955 га кадастровий номер 1824287001:16:000:0028 та площею 1,6133 га кадастровий номер 1824287001:16:000:0244, які знаходяться на території Слобідської сільської ради Овруцького району Житомирської області та належали померлій на підставі Державних актів серії ЯА №879809 та серії ЯА №883710 виданих 25 травня 2006 року на підставі розпорядження Овруцької районної державної адміністрації від 27.01.2005 року №20.
ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_2 . На день її смерті з нею були зареєстровані та проживали: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та невістка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Овруцької ДНК із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0955 га кадастровий номер 1824287001:16:000:0028 та площею 1,6133 га кадастровий номер 1824287001:16:000:0244, однак листом завідуючої Овруцької ДНК №1751/02-14 від 12.09.2024 року ОСОБА_2 відмовлено у їх видачі, так як протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подавала до Овруцької ДНК заяву про прийняття спадщини та не була зареєстрована з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на день її смерті, а також не надала інших документів, які підтвердили б факт прийняття спадщини. Крім цього, на день смерті разом із померлою був зареєстрований її син гр. ОСОБА_3 .
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
При цьому відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 152/1023/21 від 01.18.2022.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно повідомлення Овруцької ДНК №1855/01-16 від 26.09.2024 року, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, так як спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, до контори не зверталися.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що позивач її племінниця, а відповідач -двоюрідний брат. Тітка жила із братом. Брат одружився та виїхав до рб в 2014 році. У відповідача був інсульт. Повідомляли його про смерть матері, але на похорон не приїхав. Більше його не бачила.
Свідок ОСОБА_7 показав, що є другом відповідача. ОСОБА_8 в 2014 році поїхав до рб, забрала жінка. Після цього приїжджав один раз із пасинком у 2018 році. До виїзду жив із матір'ю, остання перейшла проживати до відповідача у його будинок. Довго з новою дружиною з матір'ю не проживали. Відносини у відповідача із матір'ю та дочкою були нормальні. У відповідача був інсульт. На похорон матері ОСОБА_8 не приїздив. Бачив останній раз його хворим, чи живий до цього часу не знає.
За клопотанням представника позивача, судом було здійснено запит до Центру обробки спеціальної інформації ДПС України щодо надання інформації про перетин державного кордону ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вказівкою дати, місця перетину, мети та напрямку в'їзду/виїзду, на що листом від 17.01.2025 року повідомлено, що зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років з моменту її внесення здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалися у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації ДПС України від 25.06.2007 №472. Як видно з Бази даних у період з 08.11.2017 по 17.01.2025, ОСОБА_9 безліч разів в'їздив через Виступовичі на територію України, за наявною інформацією вперше в'їхав 16.01.2018 року о 08 год. 43 хв., виїхав 19.01.2018 о 12 год. 53 хв., а востаннє в'їздив 14.12.2020 о 09 год. 24 хв. та виїхав 16.12.2020 о 09 год. 40 хв. (а.с.60-65).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).
Аналізуючі у справі докази, суддя зазначає, що з інформації наданої ДПС України не можливо встановити точний період виїзду відповідача за кордон, зокрема, відбулося це до смерті матері ОСОБА_4 чи на час відкриття спадщини. Крім того, надана інформація свідчить, що ОСОБА_3 періодично приїздив в Україну, чим спростовує доводи позивача, що відповідач взагалі не проживав в Україні.
Поряд з цим, свідки вказали, що у відповідача був інсульт, що в свою чергу свідчить про те, що за станом здоров'я, тобто з незалежних від нього причин він не міг вчасно реалізувати своїх прав щодо оформлення спадщини після смерті матері.
Судом також береться до уваги, що у зв'язку із ситуацією, яка склалася в Україні внаслідок військової агресії з боку рф, пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю на всій ділянці кордону з РБ закриті, що також є перешкодою для відповідача у оформленні спадщини.
Водночас, підстав, визначених ст. 1224 ЦК України, за якими особа може бути усунена від права на спадкування за рішенням суду представником позивача не вказано.
Таким чином враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для усунення відповідача від права на спадкування.
Оскільки вимога про визначення додаткового строку є похідною від основної вимоги, вона задоволенню також не підлягає.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1268-1272 ЦК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 та Овруцької міської ради Житомирської області про виключення особи від права на спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч
Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року