Єдиний унікальний номер № 285/4856/24
Провадження № 1-кп/0285/299/25
25 березня 2025 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Звягель кримінальне провадження № 12024065530000236 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
встановив:
22 червня 2024 року близько 11 години в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних відносин, у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
У зазначений день, час, місці та за вказаних обставин, без розриву у часі, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , прикладаючи фізичну силу, здійснив один удар долонею лівої руки в ділянку правого вуха, а також без відриву у часі, продовжуючи свої протиправні дії, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва ОСОБА_5 .
В результаті вказаних протиправних умисних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці нижньої щелепи зліва, яке належить до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не визнав та суду пояснив, що хотів знайти ОСОБА_7 , оскільки той «нашкоднічав», у звязку з чим 22 червня 2024 року приїхали з майстром ОСОБА_8 до будинку в селі Гірки де ОСОБА_9 жив з сім'єю. ОСОБА_8 зайшов на територію подвір'я зазначеного будинку, однак не знайшов ОСОБА_10 і повернувся до автомобіля. Тоді він вийшов з автомобіля і перебуваючи на дорозі біля зазначеного будинку намагався поговорити з потерпілою, однак вона почала кричати, у них виникла словесна перепалка, після чого він поїхав. На подвір'я та в середину будинку він не заходив. Звідки з'явилися синці у потерпілої йому невідомо.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що обвинуваченого бачив декілька разів, оскільки чоловік працював у нього. Коли чоловік звільнився з роботи в обвинуваченого, то обвинувачений 22 червня 2024 року приїхав до них додому його шукати. Обвинувачений шукав чоловіка по сараях, а потім зайшов у хату та почав її обзивати та наніс їй два удари, спочатку в область правого вуха, а після цього в підборіддя зліва. Після чого вибігла дочка та почала кричати щоб він не чіпав маму. Тоді обвинувачений розвернувся і вийшов з будинку. Після цього вона викликала працівників поліції, а наступного дня поїхала знімати побої.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого бачив декілька разів, оскільки батько працював у нього. 22.06.2024 року йому зателефонувала мама та повідомила що її побили. Він приїхав додому, побачив що мама плаче та викликав поліцію. Мама йому повідомляла що її побив обвинувачений ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що 24.06.2024 року вона приймала у потерпілої ОСОБА_5 заяву про кримінальне правопорушення, в якій остання зазначила що її побив ОСОБА_4 .
Згідно зі ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а обов'язок доказування вини покладено на прокурора.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його провина повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12024065530000236, а саме:
- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 24.06.2024 року, згідно якого було прийнято заяву від ОСОБА_5 , про те, що 22.06.2024 року близько 11 год. 00 хв. Перебуваючи у домоволодінні по АДРЕСА_2 під час конфліку ОСОБА_4 наніс їй тілесних ушкодження в область голови (а.с. 116);
- висновком експерта № 208 від 24.06.2024 р., яким встановлено, що тілесне ушкодження у ОСОБА_5 у вигляді синця в ділянці нижньої щелепи зліва утворились від одноразової дії тупого(их) предмета(ів), давністю можливо 22.06.2024 року належать до легких тілесних ушкоджень (а.с.119);
- висновком експерта № 250 від 07.08.2024 р., яким встановлено, що тілесне ушкодження у ОСОБА_5 у вигляді синця в ділянці нижньої щелепи зліва утворились від одноразової дії тупого(их) предмета(ів), давністю можливо 22.06.2024 року належать до легких тілесних ушкоджень; в тілесних ушкодженнях не відобразились особливості травмуючих предметів, які допомогли б їх ідентифікувати; для відовіді на запитання про можливість утворення тілесних ушкоджень від падіння на тверду поверхню необхідно детально описати обставини можливого падіння (а.с.124);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09 серпня 2024 року в ході якого відтворено обставини від 22.06.2024 року, під час якого потерпіла ОСОБА_5 показала, яким чином було нанесено їй удари (а.с.125-131);
- висновком експерта №258 від 12.08.2024 року яким встановлено, що не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , описаних у Висновку експерта № 250 від 07.08.2024 р., за обставин вказаних нею при проведенні слідчого експерименту від 09.08.2024 року (а.с.132, 133).
Зазначені вище докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.
Таким чином виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.
При вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 являється особою раніше несудимою, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка вину не визнала, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні і покладається на розсуд суду, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень в майбутньому, слід призначити у виді громадських робіт.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 66-68 КК України, ст.ст. ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію повного тексту вироку в порядку ст. 615 КПК України, негайно після проголошення його резолютивної частини, вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий