Справа №295/2531/25
Категорія 69
2/295/1729/25
25.03.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду міста Житомира з даним позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/2 частини всіх видів його доходів, але не менше 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025, справу передано на розгляд судді Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 36, 37, 38 даного Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Проаналізувавши фактичні обставини вищевказаної справи та зазначені норми процесуального закону, головуючим суддею у справі заявлено самовідвід з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 працює в Богунському районному суді міста Житомира, з якою суддя особисто знайома.
Аналіз норм права про відвід (самовідвід) суддів ст.ст. 36-39 ЦПК України показує, що законодавець визнає за сторонами право на відвід, а за суддею - на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення заяви про відвід (самовідвід), якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Такі висновки покладені в основу рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 24.05.1989 року у справі за заявою Гаусшильдта (Hauschildt Case), відповідно до змісту якого, при зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості.
Європейський суд з прав людини в п.п. 24-30 рішення від 26 жовтня 1984 р. у справі "Де Куббер проти Бельгії" розтлумачив поняття безсторонності суду в тому аспекті, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно також бути видно, що воно чиниться, зокрема, в демократичному суспільстві суд повинен викликати довіру у громадськості.
У рішенні в справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
На переконання суду, розгляд даної справи в тому ж складі суду може сприйматися сторонами як порушення закріпленого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, права на справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
За таких обставин, самовідвід обґрунтований та підлягає до задоволення.
Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості, необ'єктивності судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, суд приходить до висновку, що заява про самовідвід підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд,-
Заяву про самовідвід судді Чішман Лариси Миколаївни - задовольнити.
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину- передати до канцелярії суду для повторного розподілу між суддями Богунського районного суду м. Житомира в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Чішман