26.03.25
33/812/139/25
Справа №490/11536/24
Провадження № 33/812/139/25
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
26 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Юрченка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Артема Сергійовича на постанову, яку ухвалила суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Демінська О.І. у приміщенні цього ж суду 25 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №196695 від 15 грудня 2024 р., того ж дня о 00 год. 35 хв. по вул. Соборній, в районі буд. № 2 у м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, млява мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.
В судових засіданнях суду першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник були відсутні.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим ОСОБА_2 вказує, що він недійсний, а складений протокол - недопустимий доказ. Так, поліцейським у протоколу при викладенні змісту правопорушення наведені такі ознаки сп'яніння як різкий запах алкоголю з порожнини рога, почервоніння обличчя та млява мова, а в акті огляду на стан сп'яніння зазначені: запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода й млява мова. Відсутній підпис особи, яка згодна або не згодна з висновком в акті. Крім того направлення на огляд, як того вимагає інструкція, відсутнє. Тобто працівники поліції в документах допустили неточності, а визначений законодавцем перелік ознак стану сп'яніння вільно інтерпретували. В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не має підпису апелянта та відеофіксація взагалі не здійснювалася, не зафіксовано роз'яснення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, ст.268 КпАП України та ст.63 Конституції України, чим порушується його право на захист. З матеріалів справи встановлено, що вказаний факт фіксувався поліцейськими за допомогою технічного засобу. Інформація щодо наявності відеозапису з бодікамери №474701 внесена до протоколу, проте, кому саме належить цей прилад, не зазначено. З долученого до протоколу відеофайлу не вбачається хронології дій документування правопорушення працівниками поліції від початку зупинення транспортного засобу, до моменту, де запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння і поїхати до медичного закладу для вказаного огляду. До того ж, матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення апелянта від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейських при оформленні матеріалів. Захисник Китайського О.І. також зауважує, що у матеріалах справи відсутній рапорт працівників поліції від 15 грудня 2024 р., з якого б вбачалося місце зупинки транспортного засобу, підстави зупинення і проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, мотиви щодо невідсторонення водія від керування транспортним засобом.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Юрченка А.С., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи про адміністративне правопорушення, а також вимогах закону.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.
Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №196695 від 15 грудня 2024 р. про те, що 15 грудня 2024 р. о 00 год. 35 хв. по вул. Соборній, в районі буд. № 2 у м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, млява мова. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від підпису ОСОБА_1 відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в кому також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода, а також те, що водій відмовився від його проходження;
- долученим до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом з місця події та зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що поліцейські з'ясовують у водія автомобілю Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зупинили через порушення Правил дорожнього руху, так як він рухався по дорозі, передбаченій для пішоходів. При перевірці документів виявилось, що водієм є ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейським у водія були виявлені ознаки сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу вимірювальної техніки Драгер аба у медичному закладі, на що водій відмовився. Поліцейськими було роз'яснено водію його права та обов'язки, а також наслідки відмови від огляду на стан сп'яніння (відеозапис 04:55 - 05:50 хвилина). Після цього поліцейські оформили матеріали про адміністративні правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, суд першої інстанції, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Апеляційний суд погоджується з наведеними судом першої інстанції мотивами та відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні.
Апеляційний суд зауважує, що не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Так, у протоколі серії ЕПР1 №196695 зазначено про виявлення у ОСОБА_1 таких ознак алкогольного сп'яніння: «різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, млява мова».
Тобто перелік ознак сп'яніння, які виявлені у нього поліцейським, відповідає визначеним у пункті 3 Інструкції № 1452/735 ознакам алкогольного сп'яніння.
Зазначення поліцейським додаткових характеристик до цих ознак, як то «різкий» запах алкоголю, «почервоніння» обличчя та «млява» мова цілком узгоджуються з ознаками у нормативному документі: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. При цьому такі характеристики ознак не суперечать наведеним в Інструкції № 1452/735.
Тому не має підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №196695 від 15 грудня 2024 р. не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 ухилився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджено наявними у справі доказами, поліцейський правомірно склав відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також не приймаються аргументи захисника Китайського О.І. про те, що поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено право на захист ОСОБА_1 через нероз'яснення йому прав відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Згідно долученого поліцейськими до протоколу відеозапису ОСОБА_1 роз'яснено права та наслідки відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння (відеозапис 04:55 - 05:50 хвилина).
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння та відсутність його підпису в акті огляду з наступних міркувань.
Положеннями Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, Інструкції № 1452/735 передбачається складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення водія на такий огляд до закладу охорони здоров'я саме у випадку проведення такого огляду, тоді як ОСОБА_1 від огляду відмовився, отже складання як акту огляду, так направлення на огляд не потребувалося.
Не підтверджені наявними у справі доказами посилання апелянта на упередженість працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Зокрема не свідчить про їх упередженість зафіксована на відеозапису розмова про відсутність принтеру та відмову особи від підпису. До того ж про відмову ОСОБА_3 від підписання протоколу поліцейським зроблений про це запис, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 256 ЦПК України.
Безпідставні також посилання адвоката на відсутність повного відеозапису процесу оформлення адміністративних матеріалів, тому що положеннями КУпАП таке не передбачене, тоді як вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння поліцейського та відмова від огляду водія ОСОБА_1 були зафіксовані за допомогою бодікамери, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Щодо відсутності фіксації засобами відеозапису факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Так, на долученому до протоколу відозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 весь час знаходиться поряд із транспортним засобом, який зупинили поліцейські, надає їм посвідчення водія та документи на автомобіль, не висловлює заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом, коли поліцейський роз'яснює причину зупинки - порушення Правил дорожнього руху та про складання постанови за ст. 122 КУпАП, тобто вчиняє дії, які притаманні особі, яка керує транспортом та несе за це відповідальність.
Відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння не є обов'язковим, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , 15 грудня 2024 року за обставин, зазначених у Протоколі серії ЕПР 1 №196695.
Так, посилання в апеляційній скарзі на порушення Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відео і кінозйомки, затвердженої наказом №1026 від 18 грудня 2018 року, не спростовує належність фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою виявлення або фіксування правопорушення.
Відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом.
Щодо посилання захисника на невідсторонення поліцейським Китайського О.І. від керування транспортним засобом, то невиконання поліцейським вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення від керування не є підставою для звільнення цієї особи від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме - відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, судом дотримано стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 15 грудня 2024 р. транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмова від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, який підтверджений, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Артема Сергійовича залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна