Справа № 523/17990/24
Провадження №2-а/523/22/25
"25" березня 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі, в залі судових засідань № 24, адміністративну справу № 523/17990/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено постанову № 1151 від 10.08.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , не маючи правових підстав, відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово - лікарської комісії та відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. Даною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Однак, ОСОБА_1 не погоджується із вказаною постановою з огляду на те, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач перебував на військовому обліку, мав діючий висновок військово - лікарської комісії та відстрочку у вигляді бронювання до 04.09.2025 року.
На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № 1151 від 10.08.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Суд констатує, що представником відповідача Якименко І.В. було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідача вказує на те, що 01.08.2024 року під час відпрацювання мобілізаційних заходів у Пересипському районі м. Одеси ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де посадовими особами о 12год. 20хв. позивач був направлений до військово - лікарської комісії проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Згідно із Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 13.12.2022 року по теперішній час перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний другої категорії, І розряду загального військового обліку офіцерів, за військовою спеціальністю «ВОС 021200» з 17.09.2024 року перебуває на спеціальному обліку, бронювання отримано автоматично від Мінцифри. За результатами військово - лікарської комісії молодший лейтенант ОСОБА_1 визнаний тимчасово непридатним до військової служби у Збройних Силах України терміном на 6 місяців, відповідно до ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», Протокол від 24.03.2023 року, довідка № 21/2621.
Також у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 під час опитування позивача, виявлені порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Представник позивача Лоскутов С.П. в останнє судове засідання подав до суду заяву, в якій просив суд провести розгляд даної справи у його відсутність, при ухваленні рішення суду просив суд врахувати надані ним додаткові письмові пояснення.
У попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Також пояснив, що згідно Довідки військово - лікарської комісії № 62/21/2621 від 24.03.2023 року ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби. У вказаній довідці не зазначено строку її дії, а тому така довідка вважається безстроковою. Просив суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № 1151 від 10.08.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Також, представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення, у яких вказує на те, що у змісті протоколу про адміністративні правопорушення від 02.08.2024 року відображено правопорушення, яке зафіксовано лише працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є зацікавленими особами та відображено не фактичні дані, а дотримано процедуру притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що підтверджено свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Отже, зміст протоколу від 02.08.2024 року, акт відмови від підписання протоколу є неналежними доказами, оскільки інформація, яка в них відображена, підтверджується лише зацікавленими особами - працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 . Адміністративна справа стосовно ОСОБА_1 розглянута 10.08.2024 року без підтвердження, що він отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено його право на захист. Більш того, 02.08.2024 року ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки та знаходився на своєму робочому місці, що підтверджується довідкою ТОВ «Грінбуч Логістік» від 24.01.2025р.за №7, тобто фізично не міг перебувати в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник відповідача Якименко І.В. в останнє судове засідання не з'явився. Однак, у попередньому судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Судом встановлено, що 02.08.2024 року відносно ОСОБА_1 було складено Протокол № 1151 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, відповідно до якого ОСОБА_1 02.08.2024 року о 14 год. 10 хв. відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово - лікарської комісії та відповідного районного (міського) ТЦК та СП.
Даний факт підтверджується доданою представником відповідача до матеріалів відзиву на позовну заяву копією вказаного протоколу.
У вказаному протоколі зазначено, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10.08.2024 року о 11 год. 00 хв.
Як вбачається із копії протоколу ОСОБА_1 відмовився від підпису у такому протоколі.
У подальшому, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено постанову № 1151 від 10.08.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , не маючи правових підстав, відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово - лікарської комісії та відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Даною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Частиною першою статті 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом другим пункту першого Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що об'єктивна сторона правопорушення виражається в здійсненні дій, що порушують правила військового обліку, а саме, як зазначено в оскаржуваній постанові, відмові від проходження військово - лікарської комісії та підготовки до військової служби.
Згідно ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, військово-лікарська експертиза - це:
?медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
?визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
?установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно п 1.1. Розділу ІІ Положення, Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Згідно п. 3.1. глави 3 розділу ІІ Положення, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Відповідно до п. 5.2 Розділу ІІ Положення, постанова ВЛК про придатність кандидата для проходження служби у військовому резерві оформлюється довідкою ВЛК у двох примірниках, затвердженню штатною ВЛК не підлягає і дійсна протягом одного року з дня проведення медичного огляду. Перші примірники оформленої довідки додаються до особової справи резервіста, другі примірники залишаються в гарнізонній (госпітальній) ВЛК, у ВЛК ТЦК та СП як додаток до книги протоколів засідання ВЛК.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Суд констатує, позивач ОСОБА_1 зареєстрував свій електронний кабінет у мобільному застосунок «Резерв +» від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК.
Так, позивачем було надано до суду витяг даних ОСОБА_1 із застосунку «Резерв+», з якого вбачається, що позивач знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості щодо проходження ВЛК відсутні.
Згідно наявної у матеріалах справи Довідки військово - лікарської комісії № 62/21/2621 від 24.03.2023 року ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби.
З огляду на те, що постанова ВЛК про придатність кандидата для проходження служби дійсна протягом одного року з дня проведення медичного огляду, суд констатує, що станом на момент складення оскаржуваної постанови № 1151 по справі про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 року, ОСОБА_1 ухилився від проходження військово - лікарської комісії, оскільки на день притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі оскаржуваної постанови, сплив строк дії Довідки від 24.03.2023 року, якою позивача було визнано придатним до військової служби.
Згідно витягу даних ОСОБА_1 із застосунку «Резерв+» вбачається, що позивач має відстрочку до 04.09.2025 року у зв'язку із бронюванням.
Суд констатує, що вказаний із застосунку «Резерв +» було сформовано 08.10.2024 року, тобто після притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою.
Проте, представником відповідача до відзиву на позовну заяву було долучено копію Витягу із Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно бронювання, з якого вбачається, що датою початку бронювання ОСОБА_1 є 17.09.2024 року.
Таким чином, суд зазначає, що в супереч твердження сторони позивача, станом на момент складення оскаржуваної постанови № 1151 по справі про адміністративне правопорушення від 10.08.2024 року у ОСОБА_1 була відсутня відстрочка у зв'язку із бронюванням.
З приводу твердження сторони позивача про те, що вказаний протокол було складено у присутності заінтересованих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь - які належні докази, які підтверджуються той факт, що вказані свідки є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представником позивача до додаткових пояснень було долучено копію декларації щорічної декларації за період 2023 року уповноваженої особи на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з якої вбачається, що ОСОБА_5 є працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Проте, суд зазначає, що вказана декларація не може бути належним доказом, який підтверджує факт зацікавленості свідка, оскільки була подана 12.03.2024 року, тоді як протокол № 1151 було складено 02.08.2024 року.
З приводу твердження сторони позивача про те, що 02.08.2024 року ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки та знаходився на своєму робочому місці, тобто фізично не міг перебувати в ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд вважає такі твердження такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності та є такими, що спрямовані на умисне введення суд в оману з огляду на наступне.
У матеріалах справи наявна довідка № 7 від 24.01.2025 року, видана ТОВ «Грінбуч Логістик», з якої вбачається, що гр. ОСОБА_1 01 та 02 серпня 2024 року виконував свої трудові обов'язки протягом всього робочого часу з 09.00 до 17.00, перебуваючи на своєму робочому місці.
Однак, згідно відповіді № 4581-2025 від 03.02.2025 року, наданої ГУНП в Одеській області, підрозділом ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП 01.08.2024 року було виявлено ОСОБА_1 , який перебував у розшуку згідно ІПНП «Призовник, Резервіст». За добровільною згодою громадянин був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку з вище викладеним, суд доходить висновку, що обставини, викладені у довідці № 7 від 24.01.2025 року, виданій ТОВ «Грінбуч Логістик», не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об'єктивність з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана встановити склад правопорушення, яким згідно із ст. 9 КпАП України є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт відсутності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача по справі, про порушення позивачем ОСОБА_1 , як відповідальною особою, вимог ч. 3 ст. 210 - 1 КпАП України, підтверджені належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для доказування винуватості особи, оскільки обставини, з якими закон пов'язує настання даних подій відповідачем доведені повністю, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду буде виготовлено 25 березня 2025 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер