Справа № 297/1059/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26 березня 2025 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , який брав участь в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 620231401200000728 від 03.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця-курсанта начального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії
військової частини НОМЕР_1 , військове звання
солдат, в порядку ст. 89 КК України не судимого,
встановив:
Слідчий СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернулася з клопотанням до суду, яке погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення застави. У разі визначення застави слідчий просить покласти обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого СВ Берегівского РВП ГУНП в Закарпатській області, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду не виїжджати за межі Закарпатської області; 4) утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Клопотання мотивовано тим, що громадянин України ОСОБА_5 30.02.2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 року №93 військовослужбовець ОСОБА_5 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У ході досудового розслідування встановлено, що громадянина України ОСОБА_5 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 року № 93 на посаду курсанта начального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , та із 30.03.2023 року зарахований до списків особового складу вказаної військової частини.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут). Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Так, згідно з ст.ст. 5, 6 Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 , зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки.
Натомість, солдат ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби, перебуваючи на посаді курсанта начального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 05.08.2023 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 08 год. 00 хв., самовільно залишив місце несення служби - розташування військового містечка військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 , та був відсутній, без поважних причин, на військовій службі по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, зокрема перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами допитів свідків та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
ОСОБА_5 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевказана обставина, а також той факт, що, Указом Президента України оголошено воєнний стан та на території України ведуться бойові дії, а також той факт, що Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_5 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_5 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання та/або підмовляти свідків не з'явитися до органу досудового розслідування, що унеможливить проведення досудового розслідування та прийняття законного та обґрунтованого процесуального рішення в розумні строки.
4. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_5 являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак не обрання йому судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від проходження військової служби, або продовження вчинення даного кримінального правопорушення, враховуючи, що злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є продовжуваним.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчини інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що ОСОБА_5 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав клопотання, зазначивши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників справи, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, підозрюваний понад рік був відсутній за місцем служби, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Захисник ОСОБА_4 вважала клопотання необґрунтованим, оскільки вказані у ньому ризики відсутні, надумані. Підозрюваний має хворобу та залишив військову службу з метою повторно пройти ВЛК.
Підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що із клопотанням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також не згодний, у зв'язку із станом здоров'я, оскільки не бачить на одне око, бажав пройти ВЛК.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, зазначений в клопотанні ризик, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_5 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя також вважає обґрунтованим.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя з огляду на вказане вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 є спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, за місцем військової служби характеризується негативно.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З огляду на вищевикладену норму закону, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, слідчий суддя вважає, що існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 не слід визначати розмір застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
У зв'язку з цим, строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_5 , тобто з 25 березня 2025 року 14:46 годин.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 182-183,194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 620231401200000728 від 03.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали закінчується 24 травня 2025 року о 14:46 годин.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_8