Справа № 521/3515/25
Номер провадження:1-в/521/717/25
25 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
представника ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Одесі подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» ОСОБА_6 щодо приведення вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 13.11.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність, у зв'язку зі змінами у Кодексі України про адміністративні порушення згідно з Законом України «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 р. (надалі - Закон № 3886-ІХ), ,
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшло подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» ОСОБА_6 інтересах засудженого ОСОБА_4 щодо приведення у відповідність до Закону № 3886-ІХ вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 13.11.2023 року.
Представник ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» підтримав подання.
Засуджений ОСОБА_4 подання підтримав.
Прокурор проти задоволення подання щодо можливості приведення вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 13 листопада 2023 року відносно ОСОБА_4 у відповідність до чинного законодавства не заперечувала.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотання, суд приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1ст. 5 КК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ,стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Станом на 1 січня 2023 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 1 342 гривні, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 2 684 гривні.
Згідно наданих матеріалів судом встановлено наступне.
13.11.2023 року вироком Іваничівського районного суду Волинської області ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за епізодами:
- від 14.04.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, сума викраденого майна 1015 грн;
- від 25.05.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, сума викраденого майна 1434 грн 70 коп.;
- від 13.06.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, сума викраденого майна 1389 грн 93 коп.;
- від 13.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, сума викраденого майна 2899 грн 67 коп..
Згідно з даним вироком за епізодами від 14.04.2023, 25.05.2023, 13.06.2023 розмір спричиненої матеріальної шкоди складає суму, що не перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян у 2023 році, і, відповідно, кримінальна караність діянь за зазначеними епізодами підлягає усуненню.
Отже суд приходить до висновку про виключення з мотивувальної частини вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 13.11.2023 року зазначених епізодів від 14.04.2023, 25.05.2023, 13.06.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Щодо епізоду від 13.07.2023 року - вартість викраденого майна становить 2899 грн. 67 коп., що перевищує граничну вартість майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність у 2023 році, а отже кримінальна караність діяння за таким епізодом за ч. 4 ст. 185 КК України не усунута.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від покарання призначеного вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 13.11.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України. Покарання за зазначеним вироком у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років залишається без змін.
Крім того, ОСОБА_4 засуджений вироком Нововолинського районного суду Волинської області від 11.10.2024 року, який змінено вироком Волинського апеляційного суду від 22.01.2025 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11.10.2024 року, який змінено вироком Волинського апеляційного суду від 22.01.2025 року за ч. 1 ст. 125 , ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 , ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
Керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,
Клопотання начальника ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» - задовольнити.
Виключити з мотивувальної частини вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 13.11.2023 року посилання на епізоди від 14.04.2023, 25.05.2023, 13.06.2023.
В іншій частині вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 13.11.2023 року щодо ОСОБА_4 -залишити без змін.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11.10.2024 року, який змінено вироком Волинського апеляційного суду від 22.01.2025 року, за ч. 1 ст. 125 , ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 , ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1