Справа № 585/669/20
Провадження № 1-кп/577/23/25
"25" березня 2025 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області колегією у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200100000703 від 04 жовтня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України,-
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 вересня 2020 року обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ухвали суду від 27 січня 2025 року обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 26 березня 2025 року до 24 год. 00 хв.
Судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений до спливу вказаного строку, оскільки у кримінальному провадженні ТУ ДБР у м. Полтаві не завершена перевірка за заявою ОСОБА_7 про застосування до нього працівниками поліції недозволених методів під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019200100000703.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не перестали існувати та до спливу строку тримання під вартою судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений.
Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує, оскільки вважає, шо прокурором не надано доказів наявності на даний час ризиків, на які він посилається у своєму клопотанні. Прохає застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримує позицію свого підзахисного.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, один з яких - злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, є особливо тяжким та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
В той час врахування тяжкості злочину при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду, тобто існує певна ймовірність того, що ОСОБА_7 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю інформації про матеріальний, соціальний стан особи та інше. Так у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування».
При вирішенні питання про продовження застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також приймає до уваги, що обвинувачений раніше неодноразово був засуджений за вчинення умисних злочинів, має не зняті та не погашені судимості.
Він не працює та не має постійного джерела доходів, під час досудового розслідування кримінального провадження переховувався від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим був оголошений у розшук.
Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2021 року ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Крім того у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження № 12023200480002667 від 14 липня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України (єдиний унікальний номер судової справи № 592/15491/24).
Вищевказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має підвищену суспільну небезпеку для оточуючих.
За таких обставин, суд приходить висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують мати місце і на даний час, а тому обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до двох місяців.
При цьому, суд приймає до уваги, що згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, п. 2 ч. 1, п 1-1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, -
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до 22 травня 2025 року до 24 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченим та його захисником безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
СуддяОСОБА_1