Справа № 607/2699/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/143/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст. 289 КК України
25 березня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-кп/817/143/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора, продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 25 квітня 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на те що при продовженні щодо нього найсуворішого виду запобіжного заходу суд не врахував того що він має міцні соціальні зв'язки, є самодостатнім і забезпеченим, з останнього місця роботи був звільнений 30.12.2024р. за згодою сторін, має в наявності два транспортних засоби, один з яких готовий передати на ЗСУ, відшкодував завдані ним збитки.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з мотивів у ній викладених, прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
На розгляді у Тернопільському міськрайонному суді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025211090000012 від 08 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України- незаконного заволодіння автомобілем, вартість якого становить від 100 до 250 неоподаковуваних мінімуми доходів громадян.
Місцевий суд продовжуючи щодо обвинуваченого строк тримання під вартою виходив з того, що ризики його переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого правопорушення, які були встановлені при вирішенні питання про застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу продовжують існувати й на даний час та вони виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке з урахуванням вимог ст.12 КК України є тяжким злочином та у випадку визнання винним йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої; на розгляді у суді наявний ще один обвинувальний акт щодо нього, що підтверджує продовження ним протиправної діяльності та свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого та його підвищену суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на що прийшов до переконання, що ОСОБА_7 може навмисно переховуватись від суду то повторно вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також суд урахував дані про особу обвинуваченого, який немає постійного джерела доходу та місця проживання, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, зокрема, не допитані свідки та вони можуть змінити свої показання на користь обвинуваченого, тому прийшов дод висновку щодо неможливості застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу. З наведеним погоджується і колегія суддів.
Перевіряючи твердження апелянта щодо наявності у нього місця проживання та перебування на утриманні матері похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги, колегія суддів виходить з того що існування вказаних обставин не зможе в достатній мірі запобігти настанню існуючих ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а висловлена позиція ОСОБА_7 щодо можливої передачі ним наявного у нього транспортного засобу на потреби ЗСУ не вказує про реальність такого вчинку та може бути врахована при її реалізації.
Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, та відповідно скасування оскаржуваної ухвали суду про продовження щодо нього строку тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді