Справа № 944/5646/21 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.
Провадження № 22-ц/811/3268/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Провадження № 22-ц/811/3966/24
10 березня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Мацепури В.С., представника Львівської обласної прокуратури Кульчицького Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 944/5646/21 за апеляційними скаргами Львівської обласної прокуратури, представника ОСОБА_1 -адвоката Мацепури Валерія Степановича, Державної казначейської служби України на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року та апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду, витрат, сплачених за юридичну допомогу та інших витрат, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями органів досудового розслідування та прокуратури, а саме просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь: моральну шкоди у розмірі 2 052 000, 00 грн, витрати на проїзд у судових засіданнях у розмірі 15 313, 68 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 123 482, 00 грн.
На обґрунтування позову зазначає, що Вироком Яворівського районного суду Львівської області 22 вересня 2020 року у справі № 1329/626/2012 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, і виправдано за відсутністю в його діянні складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Виправдувальний вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року у справі № 1329/626/2012 ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишено без змін.
Враховуючи те, що відносно нього набрав законної сили виправдувальний вирок, ухвалений Яворівським районним судом Львівської області, він має право на відшкодування моральної шкоди, судових та інших витрат сплачених ним у зв'язку розгляду кримінальної справи судом та витрат на правову допомогу, які він поніс внаслідок незаконних дій посадових осіб Прокуратури Львівської області (Львівської обласної прокуратури) - органу, що здійснював досудове розслідування кримінальної справи та підтримував обвинувачення в суді. Щодо розміру моральної шкоди, вказує, що необхідно врахувати наступні факти, які вплинули на його життя та повністю його змінили: кримінальна справа проти нього була порушена 10 жовтня 2011 року, а виправдувальний вирок суду набрав законної сили 06 квітня 2021 року, тобто через 9 років 5 місяців і 27 днів. Зазначає, що йому вже виповнилось 33 роки, а на момент порушення справи йому було 23 роки, тобто майже третину свого життя він перебував під судом та слідством; незважаючи на презумпцію невинуватості, суспільство засуджує категорію справ у які було обвинувачено його, тому ускладнилося спілкування і стосунки з оточуючими людьми, він ні з ким не спілкувався тільки тому, щоб йому зайвий раз не нагадували, що його обвинувачено у тяжкому злочині, пов'язаному з хабарництвом; дії працівників правоохоронних органів, а також порушення кримінальної справи стали причиною його звільнення з митних органів, він 5 років здобував профільну освіту в Академії митної служби України і лише 1 рік і 2 місяці пропрацював за фахом, пізніше майже 10 років не мав підстави для поновлення своїх трудових прав, оскільки був звільнений у зв'язку з порушеною кримінальною справою, тому незаконне притягнення до кримінальної відповідальності і пред'явлення обвинувачення у вчиненні тяжкого корупційного злочину зганьбили честь і гідність, завдали непоправної шкоди престижу та діловій репутації; досудове розслідування проходило з явно обвинувальним ухилом, створювались фіктивні докази, з'являлись фіктивні потерпілі, пред'являлись додаткові обвинувачення, що в свою чергу мало вплив на його моральний стан в контексті уявлення особи про власну цінність у суспільстві та на відсутність реальної можливості в правовий спосіб довести свою невинуватість; 13 жовтня 2011 року щодо нього було обрано запобіжний захід у виді застави, з покладенням обов'язків, під цими обмеженнями він перебував до 06 квітня 2021 року, тобто 9 років та майже 6 місяців. Перший рік він фактично виходив на вулицю тільки для поїздок в прокуратуру або суд. Також йому довелось переїхати жити до мами в місто Дніпро, адже жити окремо він вже не міг собі дозволити, заробітну плату йому вже не платили. Крім того, факт того, що він був під обмеженнями запобіжного заходу не давало йому змоги влаштуватись на роботу. Наведене завдало йому дуже сильних моральних страждань, це постійний стрес і приниження гідності; надмірна і понаднормова тривалість судового процесу, а також незаконне засудження завдали йому найбільше страждань; для прийняття законного рішення у справі було призначено більше 90 судових засідань, на яких прокурор стверджував, що він вчинив злочин, що достатньо сильно пригнічувало і тиснуло; також шкода завдана його особистому життю, оскільки він неодружений на немає дітей. Дані факти підтверджують та безсумнівно встановлюють, що йому була завдана значна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Компенсація повинна бути реальною, а не фіктивною, сприяти відновленню порушених прав та нормального життя людини. Загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року становить 6000 гривень. Вважає, доведеним заподіяння йому моральної шкоди, а також враховуючи глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об'єктивності та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди має становити (6000 грн. 00 коп. х 114 х 3 - 2 052 000, 00 грн.). Щодо витрат на проїзд він весь цей час проживав за адресою реєстрації у АДРЕСА_1 , а судові засідання проходили у Львівській області, тому був змушений користуватися послугами Укрзалізниці для прибуття на судові засідання. Всього за період розгляду справи у Яворівському районному суді Львівської області, за квитками Укрзалізниці, що збереглись у нього, відбулося 52 поїздки на загальну суму 15 313, 68 грн. Щодо витрат на правову допомогу вказує, що між ним та адвокатом Мацепурою В.С. було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/12 від 01 листопада 2011 року. Всього за Договором про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 листопада 2011 року за час досудового розслідування та розгляду судами кримінальної справи № 1329/626/2012 сплачено адвокату: - гонорар в сумі 95 814,00 грн, відшкодовано витрати, що пов'язані з поїздками (відрядженнями) адвоката у м. Яворів Яворівського району Львівської області для участі в судових засіданнях, при використанні адвокатом власного автомобіля в сумі 27 668, 00 грн. Всього ним сплачено у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги 123 482, 00 грн.
30 червня 2023 року Лаков А.С. подав заяву про збільшення позовних вимог в частині суми моральної шкоди, а саме просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 2 291 400, 00 грн моральної шкоди. На обґрунтування заяви зазначає, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішення цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата складає 6700, 00 грн. Загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців без трьох днів, мінімальна заробітна плата становить 6 700, грн., коефіцієнт множення за сукупність та множинність обставин, а також масштаб змін в житті, які призвели до значної моральної шкоди позивачу має дорівнювати 3 (114 * 6700 * 3 = 2 291 400).
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000000 (два мільйони) гривень 00 копійок.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на проїзд для участі в судових засіданнях в розмірі 15313 (п'ятнадцять тисяч триста тринадцять) гривень 68 копійок.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 482 (сто двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мацепури Валерія Степановича задоволено частково.
Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 164 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят чотири) гривні 94 копійки.
Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати, що пов'язані із залученням експерта та проведення експертизи у розмірі 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року оскаржили Львівська обласна прокуратура, представник ОСОБА_1 -адвокат Мацепура Валерій Степанович та Державна казначейська служба України.
Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року оскаржила Львівська обласна прокуратура.
Львівська обласна прокуратура в апеляційній скарзі на рішення зазначає, що не погоджується з рішенням , вважає, що таке ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що під час вирішеня спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З врахуванням законодавства та практики Верховного Суду при розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством і судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, розмір моральної шкоди визначений позивачем зазначеним вимогам не відповідає є необґрунтованим і безпідставним. В матеріалах справи в недостатній мірі наведені докази для критичної оцінки того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про погіршення стану здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, час і зусилля необхідні для відновлення попереднього стану і інші негативні моменти та впливи , спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми , а також суттєве обмеження прав та можливостей , які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану , що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності. Щодо рішення в частині стягнення витрат на юридичну допомогу таке вважає безпідставним та необґрунтованим. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору на підставі відповідних доказів,які підтверджують здійснення відповідних витрат з детальним описом робіт (наданих послуг). Проте подані представником позивача розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспіврозмірними зі складністю справи. Представником не долучено до позовної заяви додатків до договору, актів виконаних робіт , фіскальних чеків на оплату за пальне, копії протоколів судових засідань,які засвідчують участь адвоката та витрачений час, а тому є незрозумілим обсяг виконаних робіт та наданих послуг. Довідка надана адвокатом Мацепурою В.С. носить загально інформативний характер. Звертає увагу, що відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави, однак суд стягнув в користь позивача 2 000 000 грн.незважаючи на те, що позивачем не доведено належними та допустими доказами факт заподіяння моральних страждань, причинно-наслідкового зв'язку між заподіянням моральних страждань і оціненою шкодою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Державна казначейська служба в апеляційній скарзі зазначає, що рішення в частині задоволення позовних вимог до Казанчейства є безпідставним. Зазначає, що держава бере участь у справі як співвідповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Таким чином належними відповідачами у справі є Держава в особі органів,яким позивачу завдано шкоду і аж ніяк не Казначейство. Факт стягнення шкоди з державного бюджету не може бути підставою для обов'язклового залучення до участі у справі відповідачем Казначейства. Разом з тим Казначейство залучено до участі у справі в якості відповідача , без зазначення обґрунтованих вимог до нього. Судом першої інстанції безпідставно стягнуто з Державної казначейської служби України на користь позивача моральну шкоду та судові витрати. Щодо розміру моральної шкоди стягнутої судом, зазначає, що судом не досліджено чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань , не встановлено причинного зв'язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою . Визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 2 000 000 грн. є необгрунтованим та порушує вимоги розумності, справедливості. Беручи до уваги те, що позивач перебував під слідством 113 місяців 27 днів, тому розмір шкоди може становити 911200 грн. Не погоджується з рішенням в частині стягнення витрат на юридичну допомогу, оскільки подані позивачем розрахунки щодо вартості наданих прослуг є неспіврозмірними зі складністю справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове,яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача-адвокат Мацепура В.С. в апеляційній скарзі на рішення зазначає, що не погоджується з рішенням в частині змешення розміру моральної шкоди з 2 291 400 грн. до 2 000 000 грн. Стверджує, що оскільки загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців, а мінімальна зарплата станом на час збільшення позовних вимог становить 6700 грн. позивач вважає доведеним заподіяння йому моральної шкоди. Звертає увагу, що всі сили та ресурси позивача протягом десяти років життя були спрямовані на доведення невинуватості. Суд правильно застосував кратне співвідношення до мінімальної заробітної плати 2,92, однак помилково застосував розмір мінімальної заробітної плати станом на 2021 рік не врахувавши, що необхідно застосувати розмір мінімальної заробітної плати станом на 2024 рік (тобто день ухвалення рішення). Звертає увагу, що якщо б позивач працював ці всі десять років, він отримував би значно більшу заробітну плату ніж мінімальна,тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Львівська обласна прокуратура в апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, що не погоджується з додатковим рішенням, вважає його незаконним. Поза увагою суду залишилось те, що у заяві від 22.11.2024 року представник позивача визначив новий розрахунок відмінний від того, що подавався у заявах від 26.05.2024 року,17.09.2024 року та 12.11.2024 року. Також необґрунтованим є додаткове рішення в частині задоволення вимог щодо стягнення витрат пов'язаних із залученням експерта, оскільки в заявах 26.05.2024 року,17.09.2024 року та 12.11.2024 року такі вимоги були відсутні. Крім цього, звертає увагу, що до завершення розгляду справи представником позивача не заявлено вимоги про стягнення витрат на проведення експертизи і не надано до закінчення судових дебатів чи протягм п'яти днів після ухвалення рішення доказів, які б ці витрати підтверджували, тому розподіл вказаних витрат є безпідставним. Щодо рішення в частині стягнення «Гонорару успіху» зазначає, що договором передбачено, що такий стягується на протязі 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, однак таке законної сили ще не набрало. Тому задоволення вимоги про стягнення 10000 грн «Гонорару успіху» є безпідставним. Вважає, що витрати є неспівмірними і завищеними, тому просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове,яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури. У візиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, оскільки рішення в частині задоволених вимог є законним та обґрунтованим. Безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про те, що для відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дій органу , що здійснює досудове розслідування , прокуратури та суду, обов'язковою умовою є протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками, оскільки відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках , зазначених у частині першій цієї статті , завдана шкода відщкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність , досудове розслідування, прокуратури і суду. Це зокрема випадки, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення , незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Безпідставним вважає твердження щодо неналежного обґрунтування розміру компенсації моральної шкоди та щодо забагачення за рахунок держави. Стверджує, що 2000000 грн. за 10 років не є збагаченням, оскільки жодна сума коштів не задтна повернути йому 10 років життя,які він вітратив на доведення своєї невинуватості. Щодо витрат на правову допомогу, зазначає, що адвокат надав всі необхідні документи, які підтверджують обсяг виконаної роботи. Просить апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без змін та задовольнити апеляційну скаргу адвоката Мацепури В.С.
У додаткових поясненнях Львівська обласна прокуратура зазначає, що сам факт наявності виправдувального вироку не є безумовною підставою для ухвалення рішення про відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо тяжких змін в його житті,які б свідчили про необхідність затрат тривалого часу та зусиль для їх поновлення, тому розмір шкоди у 2000000 грн. призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави.
Прозивач надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутності , але з участю його представника -адвоката Мацепури В.С.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Мацепури В.С. на підтримання доводів своєї апеляційної скарги та заперечення на апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, поясненя представника Львівської обласної прокуратури Кульчицького Є.Г. на підтримання апеляційних скарг Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України та заперечення на апеляційну скаргу представника позивача-адвоката Мацепури В.С., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Львівської обласної прокуратури та апеляційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника позивача-адвоката Мацепури В.С. на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року та апеляційна скарга Львівської обласної прокуратури на додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно з ст.56 Коституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу Державної митної служби України № 1142-к від 18 червня 2010 року ОСОБА_1 з 02 серпня 2010 року був призначений на посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці, як молодого спеціаліста на підлставі його заяви, направлення на роботу та подання Львівської митниці.
З інформаційного повідомлення про оперативну ситуацію на території пункту пропуску «Краковець-Корчова» Львівської митниці Державної митної служби України № 37/30-15424-ЕП від 10 жовтня 2011 року, встановлено, що було проведено оперативні заходи щодо старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Літовченка В.Б. та інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Лакова А.С., в яких виявлено та вилучено грошові кошти, отримані за сприяння у безперешкодному перетині через митний кордон України товарів.
Постановою старшого слідчого відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області Семеновича С. від 10 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу щодо старшого інспектора митного поста «Краковець» Львівської області та інспектора митного поста «Краковець» Львівської області ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_1 10 жовтня 2011 року, о 23 год 45 хв, був затриманий старшим слідчим відділу з розслідувань злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом затримання від 10 жовтня 2011 року.
Відповідно до наказу Державної митної служби України «При припинення перебування на державній службі» № 2236-к від 10 жовтня 2011 року, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» припинено з 10 жовтня 2011 року перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України.
Наказом Державної митної служби України «Про оголошення наказу Державної митної служби» № 912-к від 10 жовтня 2011 року, оголошено наказ «При припинення перебування на державній службі» № 2236-к від 10 жовтня 2011 року.
Постановою старшого слідчого відділу з розслідувань злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області ОСОБА_2 від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі 25 000, 00 грн.
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року, у справі № 1329/626/2012, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року, у справі № 1329/626/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року набрав законної сили 06 квітня 2021 року.
Звертаючись з позовом до суду позивач стверджує, що має законне право на відшкодування моральної шкоди та судових витрат внаслідок незаконних дій посадових осіб Львівської обласної прокуратури,як органу що здійснював досудове розслудвання кримінальної справи та підтримував обвинувачення в суді.Обгрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач зазначає, що події кримінального провадження поламали його кар'єру та плани на життя загалом. Дії працівників правоохоронних органів, а також порушення кримінальної справи стали причиною його звільнення з митних органів, він 5 років здобував профільну освіту в Академії митної служби України і лише 1 рік і 2 місяці пропрацював за фахом, пізніше майже 10 років не мав підстави для поновлення своїх трудових прав, оскільки був звільнений у зв'язку з порушеною кримінальною справою, тому незаконне притягнення до кримінальної відповідальності і пред'явлення обвинувачення у вчиненні тяжкого корупційного злочину зганьбили честь і гідність, завдали непоправної шкоди престижу та діловій репутації; досудове розслідування проходило з явно обвинувальним ухилом, створювались фіктивні докази, з'являлись фіктивні потерпілі, пред'являлись додаткові обвинувачення, що в свою чергу мало вплив на його моральний стан в контексті уявлення особи про власну цінність у суспільстві та на відсутність реальної можливості в правовий спосіб довести свою невинуватість; 13 жовтня 2011 року щодо нього було обрано запобіжний захід у виді застави, з покладенням обов'язків, під цими обмеженнями він перебував до 06 квітня 2021 року, тобто 9 років та майже 6 місяців. Фактори, які завдали йому моральної шкоди: безпідставне порушення кримінальної справи; слідство проводилось з явно обвинувальним нахилом; звільнення з роботи через порушення кримінальної справи; незаконне і безпідставне затримання; перебування майже 9 років і 6 місяців під обмеженнями запобіжного заходу; не мав змоги реалізувати себе у професійному плані; щомісячні переїзди з міста Дніпра у місто Львів; понаднормовий і безпідставно затягнутий процес правосуддя. Враховуючи сукупність та множинність обставин, а також масштаб змін в житті, які призвели до моральної шкоди, вважає, що компенсація має бути більшою за мінімальний розмір, а саме помножена на коефіцієнт 3. Зазначає, що компенсація повинна бути реальною, а не фіктивною, сприяти відновленню порушених прав та нормального життя людини. Загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року становить 6000 гривень. Вважає, доведеним заподіяння йому моральної шкоди, а також враховуючи глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об'єктивності та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди має становити (6000 грн. 00 коп. х 114 х 3 - 2 052 000, 00 грн.). 30 червня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог в частині суми моральної шкоди, а саме просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 2 291 400, 00 грн моральної шкоди. На обґрунтування заяви зазначає, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішення цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата складає 6700, 00 грн. Загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців без трьох днів, мінімальна заробітна плата становить 6 700, грн., коефіцієнт множення за сукупність та множинність обставин, а також масштаб змін в житті, які призвели до значної моральної шкоди позивачу має дорівнювати 3 (114 * 6700 * 3 = 2 291 400).
Задовольняючи позов частково, та стягуючи в користь позивача 2 000 000 грн.компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ухвалення виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд враховував безпідставне порушення кримінальної справи, звільнення з роботи, незаконне та безпідставне затримання, тривале перебування під обмеженнями запобіжного заходу, тривалий судовий процес, характер та обсяг душевних страждань позивача, пов'язаних з порушенням стану психічного здоров'я, негативні психоемоційні зміни, психологічний дискомфорт, хвилювання, переживання, а також відчуття постійної напруги під час тривалого судового розгляду, та виходив із засад справедливості, розумності, виваженості і достатності.
Колегія суддів погоджується з висновокм суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, однак визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, не відповідає вимогам закону, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення в цій частині слід змінити та зменшити розмір моральної шкоди з 2 000 000 грн. до 1 000 000 грн., з таких підстав.
Відповідно до п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст.376 ЦПК України).
За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Таким чином позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.
За приписами пункту 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Моральна шкода підлягає майновому відшкодуванню з обрахуванням відповідно до тривалості періоду такого незаконного перебування під слідством та судом з обов'язковою прив'язкою до мінімального розміру заробітної плати, оскільки це передбачено законом.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивач перебував під слідством та судом з 10 жовтня 2011 року до 06 квітня 2021 року, тобто 9 років 5 місяців 27 днів, що складає 113 місяців і 27 днів, зважаючи на характер і обсяг страждань, яких він зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і саму можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, тому на думку апеляційного суду, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн відповідає вимогам закону та забезпечить позивачу належну компенсацію завданих йому страждань.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста статті 4 Закону).
Згідно з положеннями статті 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
У цій справі, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно виходив з того, що в результаті незаконного кримінального переслідування, звільнення у зв'яку з цим позивача з роботи, йому було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі ухвалення виправдувального вироку суду. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди у цьому випадку презюмується.
При визначені розміру морального відшкодування суд першої інстанції врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством і судом, зокрема 113 місяців і 27 днів, однак стягнув моральну шкоди застосувавши майже 3 кратний коефіцієнт, з чим колегія суддів не погоджується.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на час ухвалення рішення у цій справі у 2024 році становив 8000 грн., тому перебування під слідством майже 114 місяців складає розмір відшкодування, що становить 912000 грн., тому стягуючи в користь позивача 1 000 000 грн., колегія суддів вважає, що такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам Закону та забезпечить позивачу справедливу сатисфакцію, зважаючи на те, що він сам визнає, що жодна сума грошей не замінить йому роки, які пройшли.
Вказана сума є обґрунтованою компенсацією за душевні страждання, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього (незаконного кримінального переслідування, проведення оперативно-розшукових заходів, звільнення з роботи), внаслідок чого було порушено його нормальні життєві зв'язки та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення ділової репутації.
Наведене підтверджує, що доводи апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби є частково підставними, тому апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.
Щодо вимог апеляційної скарги представника позивача-адвоката Мацепури В.С., колегія суддів зазначає, що застосування трикратного коефіцієнту до мінімальної заробітної плати є необґрунтованим та безпідставним. Посилання позивача на те, що протягом десяти років, працюючи на посаді він зміг би отримувати не мінімальну заробітну плату не є обставиною, яку суд повинен враховувати при визначенні розміру моральної шкоди, оскільки позивач не був позбавлений права оскаржити своє звільнення, а також не надав доказів того, що він намагався влаштуватись на роботу за своїм фахом та йому відмовляли у прийнятті на роботу у зв'язку з наявністю кримінального провадження.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Щодо рішення суду в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 123 482, 00 грн, яка полягала в оплаті послуг адвоката під час захисту порушених прав ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, суд апеляційної інстнції вважає, що таке є законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби висновків суду першої інстанції не спростовують .
Згідно з ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 01 листопада 2011 року між адвокатом Мацепурою В.С. та ОСОБА_1 було укладено договір № 01/12 про надання правових послуг адвоката.
Відповідно до довідки адвоката Мацепури В.С. № 104 від 06 жовтня 2021 року, адвокатом надано, а ОСОБА_1 оплачено правову допомогу на загальну суму 123 482, 00 грн, яка складається з гонорару адвоката у розмірі 95 814, 00 грн, витрат, що пов'язані із поїздками адвоката для участі в судові засідання в м. Яворів Львівської області у розмірі 27 668, 00 грн.
Також на підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги надано: додаток № 1 до Договору про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 листопада 2011 року, додаток № 2 до Договору про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 листопада 2011 року, акт виконаних робіт № 01/12-01 від 01 лютого 2012 року акт виконаних робіт № 01/12-2-01 від 27 листопада 2016 року, акт виконаних робіт № 01/12-2-02 07 квітня 2021 року.
Відповідно ло статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги під час досудового розслідування, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21.
Кримінальне провадження тривало більше 9 років, тому суд вважає, що сума витрат на юридичну допомогу в розмірі 123 482 грн. відповідає критеріям розумності та такі витрати були фактичними і неминучими.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури, про те, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують обсяг виконаних адвокатом робіт.
Доводи апеляційної скарги про те, що Державна казначейська служба не може бути відповідачем у цій справі, оскільки жодних прав позивача не порушувала,не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, так як належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Такими органами, зокрема, є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди, у цьому випадку Львівська обласна прокуратура.
З приводу оскарження додаткового рішення.
Стягуючи витрати на правничу допомогу в розмірі 34164 грн.94 коп. з яких 10000 грн. «гонорар успіху », суд першої інстанції детально описав підстави стягнення, зокрема врахував укладений між позивачем та адвокатом Мацепурою В.С. договору про надання правничої допомоги, додатки до договору , обсяг виконаних робіт , складність справи, критерії розумності та необхідності наданих послуг та стягнув витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Такі висновки суду є обґрунтованими, доводи апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури безпідставними.
В матеріалах справи наявний договір про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 грудня 2011 року; додаток від 11 листопада 2021 року № 11/11 до договору про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 грудня 2011 року; акт виконаних робіт № 01/12-11/11-01 від 24 квітня 2024 року; акт виконаних робіт № 01/12-11/11-02 від 17 вересня 2024 року; рахунок № 01/12-11/11-04 від 16 вересня 2024 року; рахунок № 01/12-11/11-06 від 12 листопада 2024 року; квитанція № XE3T-17B0-5K9T-BB9P від 23 листопада 2021 року на суму 5709,60 грн; квитанція № 0.0.2437773494.1 від 28 січня 2022 року на суму 8000,00 грн; платіжне доручення № P24A2770185476D1306 від 24 квітня 2024 року та інформацію з номером посилання № 414513220474 на суму 12070,32 грн; платіжна інструкція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.3888925186.1 на суму 7364,38 грн; платіжна інструкція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.3889032452.1 на суму 3682,19 грн; платіжна інструкція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 1.72622565.1. на суму 3682,19 грн.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Частинами 1 - 3 ст. 134 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що у заяві від 22.11.2024 року представник позивача визначив новий розрахунок відмінний від того, що подавався у заявах від 26.05.2024 року,17.09.2024 року та 12.11.2024 року, а також про необґрунтованість додаткового рішення в частині задоволення вимог щодо стягнення витрат пов'язаних із залученням експерта, оскільки в заявах 26.05.2024 року,17.09.2024 року та 12.11.2024 року такі вимоги були відсутні.
Згідно з вимогами ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, Львівська обласна прокуратура не довела належними доказами, що витрати на правничу допомогу у цій справі є неспівмірними з складністю справи і не були необхідними.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення в частині стягнення «Гонорару успіху» є передчасним, оскільки договором передбачено, що такий стягується на протязі 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, однак таке законної сили ще не набрало , суд не приймає до уваги, оскільки ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1,2; 376 ч.1 п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Мацепури Валерія Степановича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції :
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 000 000 грн. (один мільйон грн.) компенсації моральної шкоди.
В іншій частині рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 20 березня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк