Номер провадження 2/676/989/25
(заочне)
і м е н е м У К Р А Ї Н И .
11 березня 2025 року. м. Кам"янець- Подільський
Кам'янець- Подільський міськрайонний суд Хмельницької області.
в складі : головуючої судді - Семенюк В.В.
за участю секретаря судового засідання - Сенчишеної Р.М.
справа № 676/64/25
представника позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.
Позивачка, обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19.04.1993 року вона, як основний квартиронаймач, разом із членами її сім'ї, приватизували житлову квартиру за АДРЕСА_1 . На час приватизації квартири до членів її сім'ї відносилися: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , частка кожного співвласника - частина.
Усі вони були зареєстровані за адресою розташування квартири, але з травня 1993 року , вони знялися з реєстрації та вибули на постійне міце проживання в Російську Федерацію та стали громадянами Росії. Вона підтримувала стосунки з відповідачами по телефону до 2014 року, коли всі вони заявили, що не повернуться на Україну і їх не цікавить подальша доля квартири, в той же час, ніхто із них не надав їй довіреності на повне розпорядження квартирою.
На протязі, понад тридцяти років, відповідачі не приймають участі в утриманні квартири та оплаті за комунальні послуги, відповідно увесь тягар по утриманню квартири ліг на неї. Відповідачі не приймали та не приймають ніякої участі в утриманні квартири, сплаті квартплати, проведенні ремонтів. Жодних коштів на утримання квартири їй не переказували.
Тому, оскільки зв'язок з відповідачами втрачено і вони тривалий час, понад 30 років, не проживають в квартирі, не користуються квартирою, не приймають участі в утриманні квартири, а також в проведенні ремонтів, як поточних так і капітальних і останні не надали будь-яких розпоряджень чи довіреностей на розпорядження належними їм долями в квартирі, а позивачка вважає, що вона на протязі більше, ніж десять років, на законних підставах володіє частиною квартири за АДРЕСА_1 та не перестає відкрито володіти та користуватися усією квартирою, в тому числі, її частиною, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19.04..1993 року, тому вона має право на визнання за нею права власності на цю частину квартири за набувальною давністю, про що і просить суд.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позов своєї довірительки підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про день слухання справи, що підтверджується Оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме на сайті Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 14.01.2025 року та від 11.02.2025 року.
Суд розглядає справу у їх відсутності на підставі наявних матеріалів з винесенням заочного рішення.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили відсутність більше десяти років ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за місцем знаходженням квартири АДРЕСА_1 ., які виїхали у Росію і стали її громадянами, а також, що більше десяти років утримує квартиру АДРЕСА_2 позивачка ОСОБА_2 самостійно.
Заслухавши представника позивачки, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19.04.1993 року, виданого згідно Розпорядження від 19.04.1993 року за № 823, позивачка ОСОБА_2 , як основний квартиронаймач, разом із членами своєї сім'ї, приватизували житлову квартиру за АДРЕСА_1 . На час приватизації квартири до членів її сім'ї належали: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка стала належати їм на праві приватної, спільної сумісної власності, частка кожного співвласника становить- 1/4 частину. Вказане підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 19.04.1993 року за № НОМЕР_1 , Домовою книгою по кв. АДРЕСА_1 , Технічним паспортом, Довідкою БТІ від 09 жовтня 2024 року за № 216, Звітом про оцінку об'єкта (107 000,00 грн.)
Встановлено, шо усі відповідачі були зареєстровані за адресою розташування квартири, але з травня 1993 року , вони знялися з реєстрації та вибули на постійне міце проживання в Російську Федерацію та стали громадянами Росії, про це стало відомо позивачці по телефону, оскільки вона мала з ними зв'язок до 2014 року, в той час, відповідачі заявили, що не повернуться на Україну і їх не цікавить подальша доля квартири, при цьому, ніхто із них не надав позивачці будь-яких розпоряджень чи довіренностей на розпорядження належними їм долями в квартирі.
Таким чином, спірними частинами квартири, на протязі більш, ніж 10 років, безперервно, відкрито та добросовісно користується позивачка ОСОБА_2 , як своїм власним майном. Вказане підтверджується абонентськими книжками про оплату усих комунальних послуг та підтвердженням вказаних обставин в суді поясненнями свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Виходячи зі змісту ст.344 ЦК України та п. 9 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» інститут набувальної давності базується на сукупності таких обставин: тривалого добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений законодавством строк перебування речі у володінні певної особи.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом зазначеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.
Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Відповідно доп.13 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Враховуючи, що ОСОБА_2 відкрито та безперервно володіє та користується усією квартирою, в т.ч. її частиноюквартири АДРЕСА_1 , більше десяти років і продовжує проживати і користуватись вказаною квартирою по даний час, що підтверджується належними та допустимими доказами, які знайшли своє підтвердження у суді, тому, суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, ст.ст. 15, 16, 344 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» та керуючись ст.ст. 2, 19, 76-81, 89,263-265,282 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_3 право власності за набувальною давністю на частини квартири за АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , (1/4 частина квартири), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою Росії (1/4 частина квартири), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Росії (1/4 частина квартири), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином Росії (1/4 частина квартири), на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.04.1993 року, виданого згідно Розпорядження від 19.04.1993 року за № 823.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його
перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку , встановленим цим Кодексом . У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Дата складення повного судового рішення - 21 березня 2025 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В.