20.03.2025 Справа №607/5765/25 Провадження №1-кс/607/1749/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040001200 від 15.05.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 2. ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, -
20.03.2025 старший слідчий в ОВС слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 за погодженням із начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024211040001200 від 15.05.2024 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Клопотання вмотивоване тим, що слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040001200 від 15.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Як зазначає слідчий, що досудовим розслідування встановлено, що 24.02.2022 о 05:00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_7 , збройні сили Російської Федерації незаконно вторглись на територію України, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
У свою чергу ОСОБА_8 , за попередньою змовою із ОСОБА_4 , у березні 2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), використовуючи месенджер «Telegram», з аккаунтом « ОСОБА_9 » (електронне посилання - ОСОБА_10 ), який прив'язано до її мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , розпочала листування з невстановленим на теперішній час представником спецслужб рф так званим « ОСОБА_11 » (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
У подальшому, в березні 2025 року ході листування невстановлений на теперішній час представник спецслужб рф так званий «Папа» направив ОСОБА_8 текстові повідомлення, в яких зазначив види завдань необхідних для виконання, а саме: отримання саморобних вибухових пристроїв та вчинення вибухів, підривів автомобілів військовослужбовців Збройних Сил України, а також виконання інших поточних завдань.
На вказані пропозиції ОСОБА_4 та ОСОБА_8 добровільно погодилися та надали згоду на отримання, транспортування та застосування саморобних вибухових пристроїв у зазначені «Папою» місця, вчинення вибуху, підриву автомобілів військовослужбовців ЗСУ, а також виконання інших поточних завдань.
17.03.2025, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел, на виконання отриманого від невстановленого на теперішній час представника спецслужб рф так званого «Папи» завдання, з метою вчинення вибухів, які мали б створити небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мали б призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, прибули до м. Тернополя.
Надалі, 17.03.2025 о 12 год. 59 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з метою реалізації вказаного злочинного умислу, заздалегідь спланувавши спосіб здійснення ними злочину, на виконання отриманого від невстановленого на теперішній час представника спецслужб рф «Папи» завдання, прибули у м. Тернопіль до так званого «схрону», поблизу автозаправки «Motto» по вулиці Будного, 21, з метою відшукання двох саморобних вибухових пристроїв, які раніше було залишено з елементами приховування за невстановлених на даний час в ході досудового розслідування обставинах та час, але не пізніше 17.03.2025.
Після цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , діючи всупереч «Положенню про дозвільну систему», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 з наступними змінами, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 з наступними змінами, тобто без передбаченого законом дозволу, незаконно отримавши вказані два саморобні вибухові пристрої, доставили їх у камеру схову «АТБ маркета», за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 5б.
Ввечері 17.03.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 без передбаченого законом дозволу перенесли вказані саморобні вибухові пристрої за місцем свого тимчасового проживання - орендованого житла у будинку АДРЕСА_2 , для активації - приведення саморобних вибухових пристроїв у готовність до вчинення дистанційного підриву.
Того ж вечора ОСОБА_4 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , приховав вказані два саморобні вибухові пристрої у лісосмузі, поблизу будинку №2 у провулку Цегельний в м. Тернопіль, за географічними координатами 49.542120, 25.586080.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12024211040001200 від 15.05.2024 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2. ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
18.03.2025 о 12 год. 10 хв. ОСОБА_4 затримано за вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України.
19.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2. ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України
Слідчий вказує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1, 2, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказані обставини в цілому на думку слідчого свідчать про необхідність застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно не можливості обрання до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий також зазначає, що враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 необхідно не визначати розмір застави.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, а ризики не доведені належними та допустимими доказами. З огляду на вищевикладеного, просив застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заявив відмову від захисника, з тих підстав, що на його думку адвокат ОСОБА_5 неналежним чином здійснює його захист, оскільки він не був присутній під час його допиту як підозрюваного. Окрім цього, адвокат ОСОБА_5 роз'яснив йому положення ст. 63 Конституції України, а саме те, що він не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, хоча він бажав надати покази. При цьому зазначив, що укладати угоду з іншим захисником він наміру не має, а бажає іншого захисника з центру надання безплатної правової допомоги. З приводу клопотання про застосування запобіжного заходу зазначив, що повідомлена йому підозра є повністю необґрунтованою, натомість він сприяє органу досудового розслідування. Вказав, що коли він відкрив рюкзак та виявив там жахливі речі, він знешкодив вибухових пристрій, перерізавши дроти та виніс даний рюкзак у посадку подальше від людей. Просив врахувати, що у нього на утриманні перебуває п'ятнадцятилітня дочка, матір якої позбавлена батьківських прав, та яка на даний час знаходиться із його бабцею та засовувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
У судовому засіданні слідчим суддею було відхилено відмову підозрюваного ОСОБА_4 від захисника - адвоката ОСОБА_5 , оскільки відповідно до ч. 3 ст. 54 КПК України, відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. При цьому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, відтак у відповідності до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника у даному кримінальному провадженні є обов'язковою. Водночас, у судовому засіданні підозрюваний зазначив, що самостійно залучати іншого захисника він наміру немає, а обставини зазначені підозрюваним, в обґрунтування відмови від захисника не є тими обставинами, які виключають участь призначеного центром з надання безоплатної правничої допомоги захисника у кримінальному провадженні відповідно до ст. 78 КПК України.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до ч. 6. ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040001200 від 15.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 18.03.2025 о 12 год. 10 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.
19.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у готуванні до скоєння терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який мав би створити небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мав би призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України та у придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 19.03.2025;
-протокол обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 18.03.2025;
-протокол огляду місці події від 18.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 18.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 19.03.2025;
-протокол пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_14 від 19.03.2025;
-протокол пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_14 від 19.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 20.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 18.03.2025;
-протокол огляду саморобних вибухових пристроїв від 19.03.2025;
-протокол огляду технічних приладів ТОВ «АТБ маркет» від 19.03.2025;
-протокол огляду мобільних телефонів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 від 19.03.2025;
-протоколи проведення НСРД від 19.03.2025.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
Слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжкий, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Обґрунтовуючи необхідність застосування підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, і правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.
Ризиком того, що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні, є те, що він особисто знайомий із нею, а відтак ОСОБА_4 як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні, з метою дачі нею неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідки та інші підозрювані, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.
Слідчий суддя також бере до уваги, що на даний час органом досудового розслідування проведено першочергові слідчі дії, спрямовані на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. У зв'язку із цим органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на проведення повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 . При цьому, підозрюваний ОСОБА_4 , здійснюючи свою протиправну діяльність - готування до скоєння терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який мав би створити небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мав би призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та придбання, зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, дотримувався заходів конспірації.
З огляду на вищезазначене слідчий суддя вважає доведеним ризик, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може знищити, приховати або спотворити документи, речі, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні та мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати.
Обґрунтованим є також ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній не працює, постійного законного заробітку не має, при цьому є раніше судимим за вчинення злочинів, однак на шлях виправлення та перевиховання не став та продовжив свою злочинну діяльність.За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний перебуваючи на волі продовжить свою злочинну діяльність, та може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.
З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець м. Кременчук, Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,, із середньою освітою, не одружений, не працюючий, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимий.
При прийнятті рішення слідчий суддя враховує що ОСОБА_4 підозрюється у готуванні до вчинення особливо тяжкого злочину, пов'язаного з вчинення вибуху, який мав би створити небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мав би призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання ним покладених обов'язків.
На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане задля забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких кримінальних правопорушень.
За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою не встановлено.
Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.
Відповідно вимогам, визначених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно матеріалів доданих до клопотання вбачається, що в даному кримінальному провадженні 18.03.2025 о 12 год. 10 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 19.03.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відтак саме з 19.03.2025 слід виходити при обрахуванні строку досудового розслідування у кримінальному проваджені №12024211040001200 від 15.05.2024. При цьому, обчислення строку тримання під вартою у відповідності до ч. 2 ст. 197 КПК України суд здійснює з моменту затримання, а саме 12 год. 10 хв. 18.03.2025.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України..
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, слідчий суддя, відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вважає за доцільне визначати останньому заставу.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 17.05.2025.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 24.03.2025 о 17 год. 30 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1