Іменем України
03.03.2025 Справа №607/17475/24 Провадження №2/607/496/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Скиби В.М.,
представника відповідача адвоката Світлика О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що у період з 21.11.2013 до 09.11.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначила, що після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем, та відповідач життям доньки не цікавився.
Крім цього, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2015 вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 29.08.2014 та до досягнення дитиною повноліття.
Однак відповідач рішення суду не виконує та аліменти на утримання дочки не сплачує, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2024 становить 68471,72 грн.
Позивач вказала, що самостійно забезпечує доньку усім необхідним, дбає про її здоров'я, моральний та емоційний стан. Натомість відповідач не підтримує із позивачем та донькою жодного зв'язку, не займається вихованням дитини, не цікавиться станом її здоров'я, успіхами, досягненнями та з моменту розлучення жодного разу не з'являвся у її житті.
Позивач вказала, що не чинить відповідачу жодних перешкод для його участі в житті дитини (вихованні, спілкуванні тощо), а навпаки сама телефонувала відповідачу, щоб він приїхав провідати дочку. Однак відповідач не проявляв заінтересованості у подальшій долі дочки та не намагався змінити свою поведінку по відношенню до дитини.
За таких підстав позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.08.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 16.09.2024, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи. Також зобов'язано орган опіки та піклування Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо розв'язання даного спору.
16.09.2024 через систему «Електронний суд» до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов відзив представника відповідача адвоката Світлика О.М. У відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Відзив мотивований тим, що наведені у позовній заяві доводи позивача не відповідають фактичним обставинам, які склались між сторонами, та є неправдивими. Так, сторони фактично не перебували у дошлюбних стосунках та укладений у подальшому між сторонами шлюб існував лише формально. Представник зазначив, що позивач усіма способами уникала нормального спілкування та обмежувала участь батька у вихованні дитини. У липні 2015 року ОСОБА_2 отримав рішення комісії з питань захисту прав дитини про його участь у вихованні доньки. Відповідач намагався брати участь у вихованні дитини, цікавитись її життям, проте побачення з дитиною всіляко обмежувались позивачем, що не сприяло встановленню тісних стосунків батька та дитини. Так само неправдивим є твердження позивача про несплату аліментів, оскільки з 2015 року відповідач регулярно сплачував аліменти згідно з рішенням суду безпосередньо на банківський рахунок позивача. Також відповідач, наскільки це можливо впродовж трьох годин згідно з встановленим графіком, намагається бачитись з дитиною, цікавиться її життям, інтересами та талантами. При цьому донька любить проводити час з батьком, також підтримує дружні стосунки з племінником ОСОБА_2 , який є її однолітком. Представник зазначив, що до звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав позивач пропонувала ОСОБА_2 відмовитись від батьківських прав на дитину. Потребу в такій дії обґрунтовувала тим, що донька любить малювати, хоче навчатись в художній школі, для вступу до якої нібито дуже велика черга, а якщо батько відмовиться від батьківських прав, доньку зарахують у даний заклад без черги.
16.09.2024 у підготовчому засіданні представник позивача адвокат Скиба В.М. заявив про намір подати заяву про відвід головуючої судді Марциновської І.В.
18.09.2024 позивач ОСОБА_1 подала до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про відвід головуючої судді Марциновської І.В. від розгляду даної цивільної справи.
20.09.2024 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у задоволенні заяви про відвід головуючої судді Марциновської І.В. від розгляду даної цивільної справи відмовлено.
Підготовче засідання призначене на 24.10.2024.
23.09.2024 через систему «Електронний суд» до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла відповідь на відзив представника позивача адвоката Скиби В.М., у якій представник додатково зауважив, що відповідач з метою уникнення батьківської відповідальності звертався із позовом про оспорювання батьківства відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.10.2024 розгляд справи не відбувався у зв'язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Підготовче засідання призначене на 19.11.2024.
19.11.2024 підготовче засідання відкладене на 12.12.2024 у зв'язку із неявкою позивача та її представника.
12.12.2024 усною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 16.01.2025.
16.01.2025 у судовому засіданні оголошена перерва до 29.01.2025.
29.01.2025 у судовому засіданні оголошена перерва до 17.02.2025.
17.02.2025 у судовому засіданні оголошена перерва до 03.03.2025.
У судовому засіданні 16.01.2025 позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просила позов задовольнити повністю. Додатково пояснила, що з часу розірвання шлюбу між сторонами відповідач не приймає участь у вихованні дитини, не цікавиться її життям, не спілкується із нею та не надає коштів на її утримання. Зазначила, що у вересні 2024 року відповідач один раз зустрічався з донькою, однак дитина не бажає із ним спілкуватись. Також вказала, що у квітні 2024 року відповідач подарував доньці на День народження планшет, який дитина сама у нього попросила і який приніс батько відповідача. Зауважила, що відповідач з метою уникнення батьківської відповідальності звертався до суду із позовом про оспорювання батьківства, однак після проведення генетичної експертизи залишив позов без розгляду. Пояснила, що жодним чином не перешкоджає відповідачу у спілкуванні з дитиною та не налаштовує останню проти батька. Зазначила, що ініціатором подання цього позову є вона, оскільки дитина не хоче, щоб відповідач був її батьком. Зауважила, що станом на даний час перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , якого дочка називає татом. З 2023 року ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, перебуває у полоні на території держави агресора.
У судовому засіданні 16.01.2025 представник позивача адвокат Скиба В.М. пояснив, що перші контакти та спілкування між дитиною і відповідачем почались пізно. При цьому дитина є ініціатором спілкування з відповідачем, однак останній не проявляє до дочки батьківської турботи.
У судовому засіданні 16.01.2025 відповідач ОСОБА_2 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю. Додатково пояснив, що мав з позивачем одну дошлюбну зустріч, через три місяці після якої позивач повідомила, що вагітна. За його ініціативою вони одружились. Після народження дитини він хотів, щоб дружина та дочка проживали разом з ним, однак позивач поїхала до своїх батьків, а його не пустила і дитину йому не давала, допомогу та подарунки для дитини від нього не приймала. Саме через таку поведінку позивача, а також після звернення останньої до суду з позовом про стягнення аліментів він подумав, що, можливо, не є батьком дитини, та подав зустрічний позов про оспорювання батьківства. Разом з тим після проведення експертизи та встановлення, що він є батьком дитини, він знову намагався налагодити відносини з дочкою. Проте позивач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, придумувала різні причини, щоб не відпустити дочку до нього, а коли відпускала, то дуже швидко забирала. Коли дитина була сама вдома, то вони спілкувались по телефону, через вайбер, дитина йому розповідала про себе, показувала картини, які малює. Він навіть купував їй для цього необхідне приладдя. Однак коли поверталась позивач, дитина одразу припиняла спілкування, а позивач всіляко їм у такому спілкуванні перешкоджала. У зв'язку із цим він звертався до органу опіки та піклування та йому був встановлений графік побачень з дочкою. Вказав, що після того, як позивач знову вийшла заміж, вона почала налаштовувати дитину проти нього, щоб дитина спілкувалась лише з чоловіком позивача. Вказав, що любить дочку і хоче налагодити з нею стосунки. Зауважив, що неодноразово відвідував садок та школу, де дитина навчалась. Востаннє бачив дочку восени 2024 року, однак продовжує з нею спілкування шляхом телефонних дзвінків. Не заперечував, що матеріально, крім аліментів, не допомагав позивачу утримувати дитину. Вказав, що виправить цю ситуацію та вже виготовив для дочки банківську картку, на яку буде їй переказувати кошти.
У судовому засіданні 16.01.2025 представник відповідача адвокат Світлик О.М. пояснив, що позивач чинить відповідачу перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, хоча відповідач намагається налагодити стосунки з дочкою. Зауважив, що позивач з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання дитини не зверталась, що свідчить про достатність коштів для забезпечення потреб дитини.
У судовому засіданні 16.01.2025 свідок ОСОБА_5 пояснила, що є подругою позивача та перебуває з останньою у дружніх відносинах. Свідок показала, що близько п'яти років проживала із позивачем по сусідству. За цей період відповідач не приймав участь у житті дитини. Зі слів позивача, свідку відомо, що відповідач рідко дзвонить до дитини та рідко з нею бачиться. Влітку 2024 року, коли вони відпочивали разом з позивачем зі своїми сім'ями, ОСОБА_6 підійшла до позивача, віддала їй свій телефон та сказала, що це дзвонить батько, а вона не хоче з ним спілкуватись. Свідку невідомо, щоб позивач чинила перешкоди у спілкуванні дитини з батьком чи налаштовувала дитину проти батька.
У судовому засіданні 16.01.2025 свідок ОСОБА_7 пояснила, що перебуває з позивачем у дружніх відносинах та є хрещеною матір'ю ОСОБА_6 . Свідок показала, що перебуває у близьких стосунках із дитиною. Зазначила, що відповідач не виконував батьківські обов'язки та лише один раз відвідував дитину у садочку, через що ОСОБА_6 дуже переживала. Свідку невідомо, щоб позивач чинила перешкоди у спілкуванні дитини з батьком чи налаштовувала дитину проти батька. Свідок показала, що нещодавно у школі, де навчається ОСОБА_6 , була вистава та відповідач присутній не був.
У судовому засіданні 29.01.2025 свідок ОСОБА_8 пояснила, що є матір'ю відповідача та бабусею ОСОБА_6 . Свідок показала, що позивач з самого початку не хотіла проживати разом з відповідачем, не давала йому дитину. Казала, що скаже дочці, що її батько помер. Їхня родина хотіла організувати хрещення дитини, а родина позивача зробила це самостійно і навіть їх не покликали на хрещення. Лише після звернення до опікунської ради відповідач та свідок зі своїм чоловіком змогли бачити дитину. ОСОБА_6 гарно до них відносилась, любила їх. Натомість позивач завжди чинила перешкоди у спілкуванні дитини з батьком та бабусею і дідусем, не давала їм дитину або давала на незначний час. Відповідач купував дочці подарунки, хотів купити ліки, коли дитина захворіла, оплатити художню школу, але позивач йому у цьому відмовляла, подарунки не приймала. Свідок показала, що особисто чула, як син спілкувався з дочкою по телефону і як вони гарно розмовляли, дитина називала його татусем. Однак коли додому повернулась позивач, то дитина одразу ж перестала спілкуватись з батьком. Зазначила, що ОСОБА_6 дружила з двоюрідним братом по батьківській лінії, гралась з ним, коли відвідувала батька, а зараз не хоче з ним спілкуватись. Після того, як позивач вдруге вийшла заміж, то дитина почала говорити про зміну свого прізвища на прізвище нового чоловіка позивача. Показала, що відповідач відвідував дитину у садочку, ходив до школи на свято 1 Вересня, а її чоловік записав дитину у художню школу.
У судовому засіданні 17.02.2025 свідок ОСОБА_9 пояснив, що є батьком відповідача та дідусем дитини. Свідок показав, що позивач чинила перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною. Пояснив, що після народження онуки позивач не давала бачитись із дитиною та навіть не повідомила про хрещення дитини. Такі обставини дали підстави вважати, що, можливо, дитина народжена не від сина. Поряд з цим позивач не хотіла перебувати у сімейних стосунках із відповідачем. Відповідач неодноразово відвідував дитину у дитячому садку та дитина називала відповідача татом, що свідок неодноразово особисто чув. Свідок показав, що до минулого року, тобто до подання цього позову, у дитини з батьком були гарні відносини. Дитина почала віддалятись від батька та від їхньої родини саме через поведінку позивача, яка не бажала їхнього спілкування.
У судовому засіданні 17.02.2025 уповноважений представник третьої особи Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Паславська О.М. висловила думку щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні 17.02.2025 неповнолітня ОСОБА_3 повідомила, що станом на зараз спілкується з батьком по телефону. Однак влітку цього року вона образилась на батька, оскільки не бажала у нього гостювати, а батько всупереч її бажанням забрав її до себе, через що вона плакала. Після цього вона почала називати татом ОСОБА_10 (чоловіка позивача), а відповідача почала називати ОСОБА_11 . Зазначила, що до цієї образи з татом ОСОБА_11 гарно спілкувалась, розповідала йому усе, тато їй дзвонив, вона показувала йому свої картини. Однак зараз вона взагалі не хоче з ним спілкуватись. Мати їй пояснила, що позбавлення батьківських прав тата ОСОБА_11 означає, що в неї буде тато ОСОБА_10 , який її любить, піклується про неї, дарує подарунки. А тато ОСОБА_11 дарував подарунки лише, коли вона була маленька, так їй про це мама розповідала. Зазначила, що не пам'ятає, чи тато ОСОБА_11 приходив до неї у садочок, однак точно пам'ятає, що він був на останній фотосесії. До школи тато ОСОБА_11 до неї не приходив, однак з осені цього року почав її по телефону питати, як у неї в школі справи. Купив їй мольберт для малювання, однак не віддає, а каже, що вона буде на ньому малювати, коли буде до нього приїжджати. Більше тато ОСОБА_11 їй нічого не купує і гроші не дає, крім планшету на День народження, який вона в нього сама попросила. Пояснила, що не хоче спілкуватись з татом ОСОБА_11 і не заперечує, щоб його позбавили батьківських прав.
Заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Такий обов'язок батьків передбачений і ч. 2 ст. 150 СК України.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і усі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Суд установив, що у період з 21.11.2013 до 09.07.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_12 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.07.2015 у справі № 607/7684/15-ц (а.с. 5).
У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 7).
Згідно з довідкою ДП «Люкс-2» № 362 від 23.07.2024 дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9). Такі обставини також підтверджуються витягами з реєстру територіальної громади № 2024/008715963 та № 2024/008715109 від 23.07.2024 (а.с. 10, 11).
Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2015 у справі № 607/12037-14-ц вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 29.08.2014 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).
Також 21.09.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб та після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_13 . Указане підтверджує факт зміни прізвища позивача та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, оскільки з моменту народження дочки належним чином не виконує свої батьківські обов'язки, не цікавиться життям дочки, не підтримує спілкування з нею та не надає коштів на її утримання. Крім цього, для уникнення батьківської відповідальності відповідач звертався із позовною заявою про оспорювання батьківства.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить з такого.
З наданої позивачем довідки державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.07.2024 (а.с. 12-14), вбачається, що відповідач не у повному розмірі сплачував аліменти на утримання дитини та станом на 01.07.2024 за ОСОБА_2 числиться заборгованість зі сплати аліментів у сумі 68471,72 грн.
Разом з тим із наданої відповідачем довідки державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.10.2024 (а.с. 114-118), вбачається, що станом на 18.10.2024 за ОСОБА_2 числиться переплата зі сплати аліментів у сумі 548 грн.
Такі обставини відповідач пояснив тим, що аліменти розраховувались, виходячи із мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та такий мінімум щороку змінювався, а відповідно змінювався і розмір аліментів. Відповідач про такі обставини обізнаний не був та державний виконавець його про наявність заборгованості не повідомляв. Разом з тим після з'ясування наявності заборгованості зі сплати аліментів відповідач одразу ж таку заборгованість сплатив у повному розмірі.
Указане спростовує доводи позивача щодо несплати відповідачем визначених судовим рішенням аліментів та ненадання коштів на утримання дитини.
Разом з тим суд враховує, що визначений законом мінімальний розмір аліментів не є достатнім для забезпечення усіх потреб дитини, необхідних для її нормального розвитку, проживання, навчання та розвитку її здібностей. Відтак відповідач повинен був вживати усіх заходів для працевлаштування, отримання доходу та надання додаткових, крім аліментів, коштів для утримання дочки. Однак такі заходи відповідачем у належній мірі не вживались.
Поряд з цим відповідач, заперечуючи проти позбавлення його батьківських прав, зазначив, що не ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дочки та спілкувався і бажає надалі спілкуватися з дитиною, виховувати її та приймати участь у її житті. При цьому відповідач вказав, що саме позивач з моменту народження дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.
Так, згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 107 від 24.07.2015 (а.с. 48-49) ОСОБА_2 за його заявою встановлений графік побачень із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому комісією з питань захисту прав дитини рекомендовано ОСОБА_12 поважати батьківські права ОСОБА_2 та не чинити перешкод у спілкуванні батька із дочкою.
Указане свідчить про те, що ОСОБА_2 не мав наміру ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки виявляв бажання проводити час із дитиною та приймати участь у її житті.
При цьому суд враховує указане вище рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 107 від 24.07.2015 як доказ, який підтверджує небажання позивача надати відповідачеві можливість спілкуватися з дочкою та створення перешкод для такого спілкування.
Указані обставини також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , наданими у судовому засіданні. При цьому свідки зі сторони позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , хоча і вказували, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до ОСОБА_6 , не володіли повною інформацією щодо того, чи чинилися позивачем перешкоди у спілкуванні батька та дитини. Свідки не підтвердили факт умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, оскільки лише констатували відсутність відповідача за місцем проживання дитини та у навчальних закладах.
Так, з довідки Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 від 15.07.2024 № 02-09/239 (а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_2 , який є батьком учениці 5-Б класу ОСОБА_3 , у класного керівника станом справ дочки у школі, її навчанням та успішністю не цікавиться та на батьківських зборах присутнім не був. Також ОСОБА_2 не цікавиться питаннями соціального розвитку дитини, зайняттям місця дочки в колективі класу, її поведінкою у школі, відносинами з однолітками. Педагоги, адміністрація школи та психолог з батьком дитини не зустрічались і не знайомились.
Поряд з цим з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1703 від 13.11.2024 (а.с. 147-148), вбачається, що відповідно до листа Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 від 12.10.2024 № 02-09/318 у перший тиждень навчання 2024-2025 навчального року ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_3 5-Б класу, познайомився з класним керівником та ініціював для подальшої комунікації обмінятися телефонами. Проте станом на 10.10.2024 спілкування батька та класного керівника не відбулося.
Також, як встановлено у судовому засіданні з пояснень відповідача та показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , позов про оспорювання батьківства був зустрічним позовом у відповідь на позовну заяву про стягнення аліментів. При цьому подання позовної заяви про оспорювання батьківства зумовлене саме поведінкою позивача, яка своїми діями чинила перешкоди відповідачу у вихованні дитини та не бажала створювати з відповідачем сім'ю.
Крім цього, суд враховує факт регулярного з'явлення відповідача та представника відповідача в судові засідання та категоричне заперечення позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Указані дії відповідача свідчать про бажання останнього брати участь у вихованні дитини та прикласти свої зусилля і змінити відносини, що склались між відповідачем та дочкою. Нез'явлення відповідача в останні засідання адвокат ОСОБА_14 пояснив тим, що відповідач був мобілізований до Збройних Сил України.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Суд звертає увагу, що сьогодні дедалі більшої актуальності набуває таке негативне соціальне явище як синдром відчуження одного з батьків (PAS - parental alienation syndrome), який виникає у процесі або після вирішення спору про встановлення місця проживання дитини, про участь одного з батьків у вихованні дитини тощо як результат прямих або опосередкованих маніпуляцій одного з батьків щодо другого з батьків.
Так, відчуження одного з батьків, зокрема це дія одного з них, яка змушує дитину без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із другим з батьків, якого/-у вона до цього любила. Внаслідок цього дитина може страждати від порушення самоідентифікації та мати психологічні вади і проблеми з розвитком, неточного та викривленого міжособистісного сприйняття, порушення та відмови від міжособистісних стосунків, почуття ненависті до себе, низької або завищеної самооцінки чи манії величі тощо. При цьому психологічні травми, отримані через таке відчуження, можуть зберігатися в дорослому житті.
Оцінивши обставини щодо спілкування дитини з батьком у період до літа 2024 року, тобто саме до того часу, коли позивач звернулась до суду з даним позовом, наявність до того часу між батьком та дочкою гарних відносин та психологічного зв'язку, який ставав менш тісним, коли поряд з'являлась позивач, суд вважає, що незаперечення дитини про позбавлення відповідача батьківських прав, яке може бути спричинене різними факторами, у тому числі і впливом матері на дитину, не свідчить про свідоме бажання самої дитини щодо вчинення таких дій.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.05.2006 у справі «C. Проти Фінляндії» (C. v. Finland), заява № 18249/02, пункти 57-59) вказав, що право дитини висловлювати свої власні погляди не варто тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без урахування будь-яких інших факторів і проведення експертизи для визначення їхніх інтересів.
При цьому у судовому засіданні при спілкуванні з дитиною суд з'ясував, що позбавлення відповідача батьківських прав позивач пояснила дитині як появу нового батька ОСОБА_10 , який буде її любити, піклуватись про неї та купувати їй подарунки. Указане знову ж таки свідчить про формування матір'ю у дитини негативного бачення батька, що змушує дитину відмовлятися від контакту з ним та спонукає контактувати з іншим чоловіком, у даному випадку з чоловіком її матері.
Разом з тим особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір'ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків.
Так, за наслідками даного судового розгляду суду не доведено наявність безсумнівних доказів винної поведінки відповідача, його свідомого та повного нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно дитини та що такі дії відповідача не зумовлені об'єктивними обставинами та не можуть у подальшому бути змінені з метою зміцнення психологічного зв'язку між батьком та дитиною.
При цьому з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1703 від 13.11.2024, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 147-148).
З урахуванням викладених обставин суд вважає, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, що в розумінні ст. 164 СК України могло би бути достатньою підставою для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.
У постанові від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
Суди не встановив будь-якої реальної загрози від відповідача як батька благополуччю його дочки, а лише сам факт образи дитини на батька, що мав місце влітку 2024 року та здебільшого став наслідком подання до суду даного позову, не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратив інтересу до дитини, до участі у її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин, не відповідатиме інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і про необхідність надання відповідачу можливості покращити відносини з дочкою, відновити між ними психологічний зв'язок, що якраз і відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Разом з тим з наданих суду доказів вбачається, що в діях відповідача частково має місце неналежне виконання батьківських обов'язків відносно дочки ОСОБА_6 , зокрема, але не виключно, у частині матеріального забезпечення дитини, піклування про її фізичне здоров'я та лікування, а тому відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дитини.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3809304588.1 від 09.08.2024 (а.с. 5). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір слід покласти на позивача.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Так, у позовній заяві позивач зазначила, що у зв'язку з розглядом даної справи позивач планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19200 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим позивач не подала до суду докази на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи. Так само позивач до закінчення судових дебатів у справі не зробила заяву про намір подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що заяву позивача про стягнення судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19200 грн слід залишити без розгляду.
При цьому, враховуючи, що представник відповідача вказав про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які поніс відповідач у зв'язку з розглядом цієї справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне згідно зі ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 246, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на орган опіки та піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов'язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати у виді судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .
Заяву ОСОБА_1 про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19200 (дев'ятнадцять тисяч двісті) гривень залишити без розгляду.
Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених відповідачем ОСОБА_2 та пов'язаних з розглядом справи судових витрат на 12.03.2025 на 14 год. 00 хв. у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.
Надати відповідачу строк п'ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Скиба Віталій Михайлович, місцезнаходження: вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 109, м. Тернопіль.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Представник відповідача: адвокат Світлик Олег Мирославович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т.Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43459222.
СуддяІ. В. Марциновська
Повне рішення суду буде складене 13.03.2025.