Провадження № 1-кп/470/57/25
Справа № 470/681/24
26 березня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2024 року за № 12024152310000071, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нижні Сірогози Херсонської області, громадянина України, освіта загальна середня, не одруженого, утриманців не маючого, офіційно не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
30 січня 2024 року в період часу з 19 до 21 години у ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , виник злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_3 .
Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 , того ж дня у зазначений час, усвідомлюючи перебування в умовах воєнного стану, який було введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та в подальшому неодноразово продовжено, діючи умисно, з корисливих мотивів, прийшов до території домоволодіння ОСОБА_3 , що по АДРЕСА_2 , де відчинивши хвіртку зайшов на його територію, після чого, підійшовши до житлового будинку, відчинив вхідні двері та проник до нього, звідки таємно викрав саморобний металевий пристрій для здійснення розпилу дров, вагою 28 кілограм 150 грам та пічну металеву плиту, вагою 10 кілограм 200 грам, спричинивши ОСОБА_3 майнову шкоду, на загальну суму 624,20 грн.
З місця вчинення кримінального правопорушення обвинувачений зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та надав показання, що відповідають фактичним обставинам справи. Крім того показав, що викрадені у ОСОБА_3 металеві речі приніс до будинку за місцем свого проживання, а наступного дня його співмешканка ОСОБА_6 з батьком здали викрадені речі на металобрухт. У вчиненому щиро розкаявся.
Не дивлячись на визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Так заявою від 01 лютого 2024 року, адресованою на ім'я т.в.о. начальника ВП №2 Баштанського РВП, потерпілий ОСОБА_3 просив притягти до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 31 січня 2024 року з приміщення будинку, що по АДРЕСА_2 , таємно викрала металевий пристрій для розпилу дров та пічну металеву плиту, спричинивши йому майнову шкоду (а.п.89).
За даними протоколу огляду місця події з фототаблицею, 01 лютого 2024 року старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області було оглянуто приміщення нежилого будинку по АДРЕСА_2 , де в кімнаті №3 виявлено відсутність металевої пічної плити на грубі опалення, а в кімнаті №2 виявлено відсутність металевого пристрою для розпилу дров (а.с.90-98).
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що є власником нежилого будинку по АДРЕСА_2 , який дістався йому у спадщину від дядька. В кінці січня 2024 року до нього зателефонувала його матір, яка проживає по сусідству з вказаним домоволодінням, та повідомила про крадіжку. Прийшовши до будинку, він виявив відчинені вхідні двері, а зайшовши в середину, виявив відсутність пічної плити та пристрою для розпилювання дров, у зв'язку з чим звернувся до поліції з відповідною заявою. В ході досудового розслідування викрадені металеві речі йому було повернуто та претензій матеріального характеру він до обвинуваченого не має.
Заявою від 02 лютого 2024 року, адресованою на ім'я старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, свідок ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції металеву плиту та металевий пристрій для розпилювання дров, які 31 січня 2024 року йому принесла дівчина на ім'я ОСОБА_6 та її батько (а.п.101).
Того ж дня за протоколом огляду предмету з фототаблицею, старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП вказану металеву плиту та металевий пристрій для розпилювання дров було оглянуто та зафіксовано їх розміри (а.п.102-110).
21 березня 2024 року слідчим СВ ВП №2 Баштанського РВП за протоколом додаткового огляду предмету з фототаблицею, вказану металеву плиту та металевий пристрій для розпилювання дров було повторно оглянуто та зафіксовано їх вагу: пічної металевої плити - 10 кілограм 200 грам, а металевого пристрою для розпилювання дров - 28 кілограм 150 грам (а.п.112-116).
Згідно висновку експерта ОСОБА_8 №1155 від 25 березня 2024 року, ринкова вартість саморобного пристрою для розпилювання дров станом на 31 січня 2024 року становить 563,00 грн., а пічної металевої плити - 61,20 грн. (а.п.123-129).
В ході проведення слідчого експерименту 11 липня 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 на місці на території домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 показав за яких обставин і як саме він проник до приміщення нежилого будинку та звідки викрав металеві речі потерпілого (а.п.132-135).
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена повторно в умовах воєнного стану.
Однак в ході судового розгляду прокурор вважала, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України у зв'язку з декриміналізацією та наявністю в діях обвинуваченого ознак незаконного проникнення до житла або іншого володіння особи.
Так 09 серпня 2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст.185 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За вимогами ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже внесення змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, оскільки ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 ПК України передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
З 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року в сумі 3028,00 грн. Так, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514,00 грн. (3028,00 грн. х 50%).
Згідно нової редакції ст.51 КУпАП відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 757,00 грн. Відповідальність за ч.2 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з 09 серпня 2024 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становило 3028,00 грн.
В ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням в інше приміщення, вчиненій повторно в умовах воєнного стану, при цьому загальна вартість майна, яким заволодів обвинувачений, складає 624,20 грн.
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цього діяння має застосовуватися ст.5 КК України. Однак, оскільки діяння вчинене з проникненням у інше володіння особи, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до ч.1 ст.12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Отже, з огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Об'єктивна сторона ст.162 КК України полягає, зокрема, у незаконному проникненні до іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював, що житловий будинок, по АДРЕСА_2 , до якого він проник, перебуває у володінні іншої особи.
На підставі зазначеного, враховуючи положення ч.3 ст.337 КПК України, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України та кваліфікувати його дії як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст.89 КК України раніше не судимий, не одружений, утриманців не має, працює по найму, за місцем проживання характеризується посередньо, однак дільничним офіцером поліції СПД №1 ВП №2 Баштанського РВП характеризується негативно через зловживання алкогольними напоями та вчинення крадіжок, на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 він не перебуває, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра також не перебуває (а.п.136-163).
За даними досудової доповіді, наданої Баштанським районним сектором №4 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як високий (а.п.41-44).
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, що відноситься до кримінального проступку, обставини його вчинення та дані про особу обвинуваченого.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом встановлено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
На підставі зазначеного, з урахуванням наведених даних про особу обвинуваченого та обставин, які пом'якшують покарання, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини статті обвинувачення, як того просила у судовому засіданні прокурор, оскільки воно буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У відповідності до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В ході судового розгляду судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується посередньо, вважається таким, що не має судимості, працює по найму, тому суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи, в розмірі 250,00 грн.
Долю речових доказів, що передані на відповідальне зберігання потерпілому, суд вирішує відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців з покладенням, відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи, в розмірі 250,00 грн.
Речові докази, які перебувають на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 , а саме саморобний пристрій для розпилу дров, вагою 28 кілограм 150 грам та пошкоджена металева пічна плита, вагою 10 кілограм 200 грам, залишити у нього як у власника.
Вирок суду може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1