Р І Ш Е Н Н Я№ 127/17504/24
20 березня 2025 р. м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кравчук Ю.Ю.,
представника позивача Вінницької міської ради - Вінницької Б.А.,
провівши підготовче засідання у цивільній справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Вінницька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
У позовній заяві просить витребувати з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,3650 га з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: м. Вінниця, Вінницька обл. та стягнути з відповідача судові витрати.
Позов мотивовано тим, що територія, на якій розташована спірна земельна ділянка, увійшла в межі м. Вінниця на підставі постанови Верховної ради України від 13.05.2015 №401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області» за рахунок земель Вінницько-Хутірської сільської ради.
На підставі договору оренди землі від 12.04.2010, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 дана земельна ділянка пердана останній в строкове користування на 49 років для будівництва та обслуговування готельно-ресторанного комплексу.
Державна реєстрація права власності на дану земельну ділянку за Вінницькою міською територіальною громадою в особі Вінницької міської ради вчинена 11.07.2017.
11.07.2017 зареєстровано право оренди ОСОБА_2 щодо даної земельної ділянки до 08.09.2059 з правом пролонгації.
На дату звернення до суду з цим позовом, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , згідно відомостей з ДРПП.
Попереднім власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_3 , а її право власності на дану ділянку, згідно відомостей з ДРПП, зареєстровано державним реєстратором Чечельницької селищної ради Фаренюком С.А. 06.11.2019 на підставі рішення Вінницької міської ради №1171 від 27.04.2018.
В цей же день, тим самим реєстратором припинено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 на підставі угоди про розірвання договору про оренду землі від 17.05.2018.
Отже, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку є рішення Вінницької міської ради.
Разом з тим, у рішенні Вінницької міської ради №1171 від 27.04.2018 відсутні дані щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 у власність ОСОБА_3 . У вказаному рішенні взагалі відсутнє посилання на фізичну особу ОСОБА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246.
Також Вінницькою міською радою не приймалося жодного рішення щодо розірвання договору оренди від 12.04.2010, а департаментом земельних ресурсів міської ради не проводилась підготовка угоди про розірвання такого договору.
Таким чином, у державного реєстратора були відсутні підстави для держаної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 .
В подальшому право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1089 від 19.04.2023.
Отже, вказана земельна ділянка вибула з власності Вінницької міської ради поза волею власника, а тому підлягає поверненню.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. ( а.с. 60)
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. (а.с.88)
Відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав їх необгрунтованості, оскількки є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, така якна законних підставах набула право власності на дану земельну ділянку в порядку спадкування. (а.с.94-95)
Представник позивача Вінницької міської ради - Вінницька Б.А. подала відповідь на відзив у якому заперечувала проти тверджень, викладених у відзиві. Зазначила, що ОСОБА_3 набула право власності на спірну земельну ділянку в незаконний спосіб, а тому дана ділянка не є об'єктом спадкування та не увійшла до спадкової маси. ОСОБА_2 (третя особа та орендар земельної ділянки) є матір'ю відповідача. Відповідач є онукою ОСОБА_3 , якій на час реєстрації права власності на спірну ділянку виповнилось 80 років. Вказане свідчить про явну недобросовісність їх дій. Крім того, за фактом незаконного оформлення права на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження №12024020010000102. (а.с.107-110)
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г.В. належним чином завірену копію спадкової справи №5/2022, відкритої після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.153)
Представник Вінницької міської ради - Вінницька Б.А. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяви та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились повторно, про час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії договору оренди землі від 12.04.2010, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі вчинено запис 08.09.2010 за №041003400011,останній в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,3650 га, в тому числі 0,3650 га - сіножаті, для іншого призначення - будівництво готельно-ресторанного комплексу, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування (землі запасу), на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту (п.2), строком на 49 років (п.6). (а.с.10-12)
В цей же день Вінницька районна державна адміністрація та суб'єкт підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 підписали акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.13).
Крім цього, згідно з копією акта встановлення меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 12.04.2024, на виконання розпорядження №205 Вінницької районної державної адміністрації від 16.02.2010 «Про укладення договору оренди на земельну ділянку з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 , для іншого призначення - будівництва готельно-ресторанного комплексу на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту», проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки загальною площею 0,3650 га, з них 0,3650 га - сіножаті, що надана в оренду ФОП ОСОБА_2 для іншого призначення - будівництво готельно-ресторанного комплексу на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту. (а.с.14)
Рішенням Вінницької міської ради від 24.06.2016 №334 «Про реєстрацію права комунальної власності на землі та земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці» вирішено, що в зв'язку із зміною меж міста Вінниці та збільшенням території міста за рахунок земель, що перебували у власності територіальних громад Агрономічної, Бохоницької, Вінницько-Хутірської, Луко-Мелешківської, Стадницької сільських рад, Стрижавської селищної ради та Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, та земельних ділянок державної власності, землі та земельні ділянки, що включені в межі міста Постановою Верховної ради України від 13.05.2015р. №401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця та Вінницького району Вінницької області», є комунальною власністю територіальної громади міста Вінниці (крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватись у комунальну власність). Також вирішено зареєструвати за територіальною громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці Постановою Верховної ради України від 13.05.2015р. №401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця та Вінницького району Вінницької області», та перебувають в користуванні у фізичних та юридичних осіб. (а.с.9)
Відповідно до копії угоди від 30.05.2016 про заміну сторони у зобов'язанні по договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010, зареєстрованому 08.09.2010 за №041003400011 та внесення змін до договору, укладеному між Вінницькою районною державною адміністрацією, Вінницькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 , замінено сторону орендодавця в договорі оренди земельної ділянки від 12.04.2010, зареєстрованому 08.09.2010 за №041003400011, з урахуванням постанови Верховної ради України від 13.05.2015р. №401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця та Вінницького району Вінницької області», відповідно до якої Вінницька міська рада набула право розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди, і згідно цієї угоди набуває статусу орендодавця. (п.1.1) Об'єктом оренди є земельна ділянка площею 0,3650 га, що знаходиться на території м. Вінниці, кадастровий номер земельної ділянки - 0520681000:01:002:0246. (п.2) (а.с.15-18)
Рішенням Вінницької міської ради від 27.04.2018 №1171 вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок громадянам у власність, оренду та укладання договору земельного сервітуту, згідно з додатками.
Громадянам виконати умови, викладені у висновках уповноважених органів та додержуватись встановлених обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок. Віднести земельні ділянки передані громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд до земель житлової та громадської забудови.
За наявності на ділянці транзитних інженерних мереж, встановити право власників мереж (експлуатуючих організацій) на їх обслуговування відповідно діючого законодавства. Здійснити державну реєстрацію земельної ділянки та права на земельну ділянку у встановленому порядку. (а.с.22)
З додатку №1 до вказаного рішення вбачається, що було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у м. Вінниці. У вказаному додатку зазначено земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 0510100000:03:016:0228; 0510100000:03:053:0264; 0510100000:02:033:0119; 0510100000:01:008:0154; 0510100000:02:032:0046; 0510100000:02:057:0052; 0510100000:02:055:0138; 0510100000:03:042:0178; 0510100000:03:016:0229.
Крім цього, зазначено про зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:069:0307; 0510100000:02:090:0112; 0510100000:03:034:0083; 0520681000:01:004:0131. (а.с. 23-25)
З додатку №2 до рішення Вінницької міської ради від 27.04.2018 №1171 вбачається, що було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у м. Вінницігромадянам ОСОБА_15 з кадастровим номером: 0510100000:01:018:0014 ОСОБА_16 з кадастровим номером: 0510100000:01:018:0014. Крім цього, зазначено про зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:01:013:0054; 0510100000:01:013:0055; 0510100000:01:013:0056; 0510100000:01:013:0057; 0510100000:01:013:0058; 0510100000:01:013:0059. (а.с.26)
Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.12.2023, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 є ОСОБА_1 (а.с.21)
З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №378236141 від 13.05.2024 вбачається, що 11.07.2017 зареєстровано право власності Вінницької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246, площею 0,365 га.
У цей же день на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010 за ОСОБА_2 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки.
У подальшому, 06.11.2019 державним реєстратором Чечельницької селищної ради Фаренюком С.А. на підставі рішення Вінницької міської ради №1171 від 27.04.2018 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.
У цей же день державним реєстратором Чечельницької селищної ради Фаренюком С.А. до Державного реєстру внесено відомості про припинення права оренди ОСОБА_2 на дану земельну ділянку на підставі угоди про розірвання договору оренди від 17.05.2018.
19.04.2023 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1089 від 19.04.2023. (а.с.19-20)
Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 23.03.1960 Вінницьким міським бюро ЗАГС, ОСОБА_4 та ОСОБА_17 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_18 . (а.с.173)
Відповідно до копії довідки №90948 виданої 06.12.2021 Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.166 на звороті)
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 98)
Як вбачається з копії довідки №26607 виданої 30.06.2022 Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.164)
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 21.06.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.97)
З копії заяви ОСОБА_2 за №11 від 14.07.2022 у спадковій справі №5/2022 до майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 відмовляється від прийняття спадщини за законом після смерті її батька - ОСОБА_4 , на користь онуки померлого - ОСОБА_1 (а.с.161)
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г.В, та зареєстрованого в реєстрі за №1089, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , є його онука ОСОБА_1 . Спадщина, на яке видана це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,3650 га, кадастровий номер 0520681000:01:002:0246, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташований за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, яка належить дружині спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав. (а.с. 96)
15.01.2024 Вінницька міська рада звернулася до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст.214 КПК України) №01/00/011/3050, у зв'язку з порушенням інтересів Вінницької міської територіальної громади внаслідок незаконного оформлення прав (на підставі підроблених документів, без відповідного рішення уповноваженого органу, внаслідок неправомірної реєстрації, тощо) на земельну ділянку площею 0,3650 га з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. (а.с.27-28)
На підставі вказаного повідомлення 23.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12024020010000102 за ч.2 ст.190 КК України. (а.с.29)
Відповідно до ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Положеннями ст.80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно з ч.1, 2, п. ґ ч.4 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст.327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Спірна земельна ділянка перебуває в адміністративно-територіальних межах міста Вінниця, а тому перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Вінниці. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч.1 ст.10, Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Таким чином, Вінницька міська рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважена представляти Вінницьку міську територіальну громаду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391ЦК України). Указане положення кореспондується із частиною першою статті 153 ЗК України, за якою власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, низки договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34).
У пункті 49 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Доводи відповідача про те, що вона правомірно набула спірну земельну ділянку у власність в порядку спадкування після смерті свого діда - ОСОБА_4 , не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Так, відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв. Добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння. Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передачу у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.
Рішення Вінницької міської ради №1171 від 27.04.2018 не містить даних щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 у власність ОСОБА_3 . У вказаному рішенні взагалі відсутнє посилання на фізичну особу ОСОБА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246.
Тобто рішення щодо передачі даної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 не приймалось взагалі, і спірна земельна ділянка вибула з володіння власника територіальні громади, поза її волею та на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування.
Щодо наявності державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суд зазначає наступне.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому хоча реєстрація права власності є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом, у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19.
Отже, для встановлення обставин виникнення права власності насамперед необхідно встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 зробила висновок, що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Вказані висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 940/668/21.
Як встановлено судом, рішення Вінницької міської ради №1171 від 27.04.2018 на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку насправді не існувало, а тому і не могло бути підставою для набуття права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246 та підтвердженням набуття нею права власності на вказану земельну ділянку та передачу такого права іншим особам.
Отже, судом встановлено, що спірна земельна ділянка без відповідних правових підстав та поза волею власника вибула з володіння Вінницької міської територіальної громади у володіння ОСОБА_3 , а після її смерті - у володіння її чоловіка ОСОБА_4 , і, відповідно, після його смерті - у володіння відповідача.
Щодо добросовісності відповідача при набутті спірного майна, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Положення ст.388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (третя особа у справі, якій спірна земельна ділянка була передана в оренду) є матір'ю відповідача. Відповідач є онукою ОСОБА_3 , до якої у володіння вибула спірна земельна ділянка. Таким чином, фактично відбувся транзит переходу у володіння спільної земельної ділянки між близькими родичами за схемою: ОСОБА_3 (баба відповідача) - ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 та дід відповідача) - ОСОБА_1 .
Водночас, суд не вбачає в такому набутті відповідачем спірної земельної ділянки у володіння ознак недобросовісності. Так, вказаний вище транзит відбувався не внаслідок укладення певних договорів (оплатних чи безвідплатних) між близькими родичами, а в порядку спадкування. Самі по собі родинні зв'язки між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть однозначно свідчити про те, що відповідач знала про неправомірність набуття ОСОБА_3 спірної земельної ділянки та реєстрації права власності на цю ділянку за своєю бабою, і, відповідно, знала про відсутність підстав для набуття права власності на вказану ділянку за собою в порядку спадкування.
При реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 вона покладалася на відомості про речові права, наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Доказів зворотного і, відповідно, недобросовісності ОСОБА_1 позивачем не надано і матеріали справи не містять.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в даному випадку спірне майно набуте відповідачем в порядку спадкування, тобто безвідплатно, а тому власник має право витребувати дане майно у добросовісного набувача в усіх випадках.
Крім цього, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Водночас, Верховний Суд неодноразово зазначав, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також на права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку (постанови від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 05 грудня 2022 року у справі № 278/1593/20).
Таким чином, для спадкування спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 необхідною умовою була наявність набуття нею права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.
Проте, як встановлено судом, волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого відповідним рішенням на передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не було, тобто право власності на вказану земельну ділянку у ОСОБА_3 не виникло, і, відповідно, не могло бути успадковане ОСОБА_4 , та в подальшому відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц вказано, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства, враховуючи, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке ним не приймалося, тобто ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, суд дійшов висновку, в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у відповідача, як у добросовісного набувача.
Суд також враховує інтереси позивача як власника спірної земельної ділянки, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно. Суд також бере до уваги, що відповідач набула спірне майно безоплатно, тобто у разі задоволення позову вона не несе надмірний тягар у зв'язку із витребуванням спірного майна із її володіння. Отже, за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що позов було задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 101 800,18 гривень.
Керуючись ст. 142 Конституції України, ст. 317, 321, 327, 387, 388 ЦК України, ст. 80, 116 ЗК України, ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 56, 59, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:01:002:0246, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: м. Вінниця, Вінницька область.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради судовий збір у сумі 101 800,18грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ 25512617, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Соборна, 59;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 : АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 26.03.2025.
Суддя