Справа №: 638/20655/24 Головуючий 1 інстанції: Смирнов В.А.
Провадження №: 33/818/652/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
19 березня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що правопорушник взяв захист своїх інтересів на себе, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старший стрілець, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2024 року близько 22 год. 23 хв. на території тимчасово розташування військової частини ( АДРЕСА_1 ) було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків. В подальшому ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відповідно до результатів огляду ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду 0,90 проміле, тест №2561 від 23 жовтня 2024 року. Зазначені дії вчинені в умовах воєнного стану в Україні. За що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються такими доказами:
1)відомостями зазначеними у Протоколі ДНХІ-2 №8552 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП від 23 жовтня 2024 року (а.с. 1,2).
2)Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу від 23 жовтня 2024 року (а.с. 4).
3)Заявою ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, правопорушник подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог правопорушник зазначає, що 23.10.2024 не перебував при виконанні службових обов'язків у зв'язку з тим, що після чергування 21.10.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_4 , був вихідний 22.10.2024 та 23.10.2024, підтвердженням чому є довідка (а.с.26) та витяги з наказів цього РТЦК (а.с.23), а також, окрім цього, стверджує, що не перебував на території військової частини у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час. Враховуючи це, вважає, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що про факт остаточного притягнення його до відповідальності дізнався лише після накладення арешту на кошти, у зв'язку з чим не міг подати апеляційну скаргу у визначений законодавством термін.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання прибула особа, що притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні правопорушник підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст.1, ч. 8 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі.
Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 жовтня 2024 року близько 22 год. 23 хв. на території тимчасово розташування військової частини ( АДРЕСА_1 ) було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків. В подальшому ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відповідно до результатів огляду ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду 0,90 проміле, тест №2561 від 23 жовтня 2024 року. Зазначені дії вчинені в умовах воєнного стану в Україні. За що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції критично ставить до доводів апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
З довідок, які надав апелянт дійсно вбачається, що 23.10.2024 року він не виконував службових обов'язків, оскільки мав вихідний. Разом з тим, вказані довідки свідчать про те, що правопорушник був зобов'язаний приступити до виконання своїх службових обов'язків 24.10.2024. А згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, вказане правопорушення було ним вчинено напередодні - 23.10.2024 о 22:23.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що правопорушник не перебував при виконанні службових обов'язків у день вчинення даного адміністративного правопорушення.
Однак суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, він притягується до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП не за ознакою виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані, а за ознакою перебування на території тимчасового розташування військової частини в нетверезому стані. Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_1 не перебував на території військової частини у вказаний у протоколі час матеріали справи не містять.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний власноручно правопорушником, зокрема власним підписом він завірив також графу пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що він підтвердив і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Згідно з вказаними поясненнями він визнав свою вину у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції правопорушник не пояснив, чому він підписав протокол, якщо відомості в ньому не відповідали дійсності.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направляв на ім'я Голови Дзержинського районного суду м. Харкова власноручно підписану заяву, в якій просив розглянути справу про адміністративне правопорушення без його участі у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через військовий стан та зазначив: «Вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП визнаю, із санкціями даної статті ознайомлений.» (а.с.7).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних службових розслідувань з участю представника ІНФОРМАЦІЯ_5 перед начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_2 правопорушником ОСОБА_1 не ініціювалося.
Разом з тим вина правопорушника підтверджується сукупністю досліджених доказів, зокрема, протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ДНХІ-2 №8552 від 23 жовтня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Алконт-М» № 00341; тестуванням на алкоголь до протоколу від 23 жовтня 2024 року (результат 0,90 проміле); а також визнанням ОСОБА_1 власної вини у поданій ним заяві суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про військове адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування законодавства, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, в діях правопорушника, в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21.01.1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях військовослужбовця ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило