Справа № 645/7054/23 Головуючий суддя І інстанції Шевченко Г. С.
Провадження № 22-ц/818/80/25, 22-ц/818/81/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: за заповітом
27 лютого 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2024 року та на додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полтєва Інна Олексіївна, про надання додаткового строку для прийняття спадщини,
11.12.2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Мойсюка А.М. звернулася до суду з вказаним позовом та просила: надати їй додатковий строк терміном 2 місяці для вступу у спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_4 , відшкодувати понесені судові витрати: стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та 536,80 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25.11.2016 р. ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Ромазановою К.В., зареєстрований в реєстрі за №104, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, а також все те, на що остання матиме право за законом чи заповітом заповіла позивачці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина. На день смерті ОСОБА_4 на праві власності належала, зокрема, частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 є сином спадкодавиці, а ОСОБА_1 - чоловіком спадкодавиці, тобто мали спадкувати після смерті ОСОБА_4 за законом першої черги спадкування.
Приватний нотаріус Полтєва І.О. маючи ще до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини оригінал заповіту від 25.11.2016 р., складеного на ім'я позивача, актуальну адресу проживання позивача не вчинила жодних дій, передбачених порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо повідомлення позивача про наявність складеного заповіту, у зв'язку з чим позивач не звернулась з заявою про відкриття спадщини у належний строк.
13.11.2023 р., тобто більше ніж через шість місяців після відкриття спадщини, зі слів вказаних спадкодавців першої черги спадкування позивачці стало відомо про наявність складеного ОСОБА_4 на її користь заповіту та заведену спадкову справу і в той же день позивачка звернулась до приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої І.О. з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 . Однак, приватним нотаріусом ХМНО Полтєвою І.О. винесено постанову від 13.11.2023 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, 13.11.2023 р. позивач звернулась до ПН ХМНО Полтєвої І.О. з письмовою заявою про надання копії заповіту та витягу про реєстрацію спадкової справи №59/2023. Однак, лише 16.11.2023 р. ПН ХМНО Полтєвою І.О. надано позивачу копію заповіту та витяг про реєстрацію спадкової справи. Позивач зазначила, що приватному нотаріусу було до спливу шестимісячного строку відомо про складення заповіту на її користь, так само як і відповідачам по справі, проте позивачку ОСОБА_2 не було повідомлено про існування такого заповіту.
Оскільки позивачка ОСОБА_2 не є спадкоємицею за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5 , про наявність складеного заповіту на її користь вона не знала, жодних повідомлень від нотаріуса не отримувала, від відповідачів не надходило жодних відомостей про наявність заповіту та заведеної спадкової справи - вважала, що вказані причини є поважними для надання їй додаткового строку для прийняття спадщини.
На обґрунтування доводів позову про те, що нотаріус зобов'язаний повідомити спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме та може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі - позивачка також покликалася на норму ст. 63 Закону України «Про нотаріат», п. 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затв. Наказом МЮУ від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮУ за № 282/20595 та на висновки щодо змісту вказаних норм права, які були висловлені у постановах ВСУ від 23.08.2017 у справі № 1320цс17, постановах ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17, від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 04.12.2019 у справі № 205/3855/17. Стосовно наведеного у позові аргументу про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини позивачка також покликалася на правові висновки, які були висловлені у постановах КЦС ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17, від 17.03.2021 у справі № 308/4272/19, від 22.02.2021 у справі № 644/7785/19
У позові було зазначено, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1610 грн 40 коп.
Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко Є.О. посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду від 26.03.2024 року та додаткове рішення від 25.04.2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що позивач є онукою спадкодавиці та їй було відомо про смерть бабусі. Вважає, що строк на прийняття спадщини вона пропустила не з поважних причин.
Вказує, що суд не може визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутністю коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Мойсюк А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що доводи скарги не спростують висновків суду про те, що позивач, яка не є спадкоємицею першої черги, не була обізнана про наявність заповіту, який у даному випадку змінив черговість спадкування.
Вказано, що наведені у апеляційній скарзі наведені правові висновки касаційного суду, які є нерелевантні до обставин цієї справи.
Також зазначено, що 18.04.2023 року у позивачки народився син, у якої були з народження проблеми зі здоров'ям, і вона була змушена займатися її лікуванням, у зв'язку з чим вона з новонародженою дитиною тривалий час перебувала у стаціонарі з травня 2023 року, тому наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними.
Звертає увагу, що позивачка пов'язує порушення своїх прав про вступ у спадщину у сукупності чинників: відсутністю підстав для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки не є спадкоємицею першої черги спадкування, а відповідачі вважалися такими, що прийняли спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України; необізнаністю про наявність складеного заповіту на її користь та відсутністю будь-якого належного повідомлення зі сторони нотаріуса щодо наявності у позивачки такого права, в той час, як приватний нотаріус ХМНО Полтєва І.О. отримала від спадкоємців ще до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини оригінал заповіту від 25.11.2016, який , ;
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Оскільки рішення суду було оскаржено лише відповідачем ОСОБА_1 , рішення суду перевіряється лише щодо нього.
Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення вказаним вимогам у повній мірі відповідає.
Задовольняючи позов суд зазначив, що оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті бабусі з поважних причин, в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, тому суд дійшов висновку, визначити позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що позивач ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.06.2022 р. вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 09 червня 2022 року уклали шлюб, про що зроблений актовий запис №584. Після укладення шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
25.11.2016 р. ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Ромазановою К.В., зареєстрований в реєстрі за №104, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, а також все те, на що остання матиме право за законом чи заповітом заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане повторно серії НОМЕР_2 від 25.07.2023 року.
Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина та 09.08.2023 р. приватним нотаріусом ХМНО Полтєвою І.О. було заведено спадкову справу №59/2023 у спадковому реєстрі за №71062438.
13.11.2023 року позивач звернулась до приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої І.О. з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4
13.11.2023 року приватним нотаріусом ХМНО Полтєвою І.О. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заявником порушено строк прийняття спадщини.
Також, в матеріалах справи міститься заповіт від 13.10.2020 р., складений на ім'я ОСОБА_1 його покійною дружиною ОСОБА_4 , який посвідчений о 14:10 год. секретарем Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Ромазановою К.В., зареєстрований в реєстрі за №32, з якого вбачається, що належний ОСОБА_4 житловий будинок, що знаходиться на території Рокитненської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 вона заповідала ОСОБА_1 .
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.02.2024 р. приватним нотаріусом ХМНО Полтєвою І.О. була надана копія спадкової справи №59/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 . Так, в матеріалах вказаної спадкової справи містяться зокрема: заява ОСОБА_3 на ім'я вказаного нотаріуса від 09.08.2023 р про те, що після смерті його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті зареєстрована в АДРЕСА_2 , відкрилася спадщина, від якої він відмовляється на користь її чоловіка померлої - ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; витяг про реєстрацію 09.08.2023 в Спадковому реєстрі спадкової справи № 71062438, спадкодавець ОСОБА_4 ; інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 09.08.2023 № 73513819, згідно якої у Спадковому реєстрі під номером 59910092 зареєстрований 02.12.2016 заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідчений 13.10.2020 Рокітненською сільською радою Нововодолазького району р. № 204, де він і зберігається, та під номером 66688706 зареєстрований 03.11.2020 заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідчений 13.10.2020 Рокітненською сільською радою Нововодолазького району р. № 32, де він і зберігається; два запита приватного нотаріуса Потєвої І.О. до Рокітнянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про надсилання ксерокопії вказаних заповітів №№ 104, 32 (від 09.08.2023 та від 03.10.2023); ксерокопія вищевказаних заповітів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження щодо всього свого майна - на користь позивачки ОСОБА_7 - зареєстроване в реєстрі під № 104, 25 листопада 2016 року, та - щодо житлового будинку АДРЕСА_3 - на ім'я відповідача ОСОБА_1 , реєстраційний номер 32, від 13 жовтня 2020 року; лист приватного нотаріуса Полтєвої І.О. від 07.11.2023 на ім1я ОСОБА_7 з повідомленням про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини від ОСОБА_7 , як спадкоємця за заповітом, заява про прийняття спадщини не надходила. Вказано, якщо вона бажає оформляти спадщину та одержувати свідоцтво про право на спадщину, вона може прийняти спадщину за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, або продовжити строк для прийняття спадщини у судовому порядку. У цьому разі вона має особисто з'явитися до Приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої О.І. із заявою про свій намір; заява ОСОБА_2 на ім1я приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої І.О. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку у праві власності у квартирі АДРЕСА_4 , в якій вказано, що заявниці відомо, що на її ім'я складений заповіт, посвідчений Рамазановою К.В., секретарем Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 25.11.2016 за реєстром № 104; постанова приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої І.О. від 13 листопада 2023 року про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 164 - 208 т. 1).
При цьому у вказаній постанові від 13 листопада 2023 року нотаріус вказала, що з матеріалів спадкової справи № 59/2023 вбачається, що на ім'я ОСОБА_9 спадкодавець залишила заповіт, посвідчений 25.11.2016 року Рамазановою К.В. секретарем Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за р. № 104. Разом з тим, ОСОБА_2 спадщина у встановленому ст. 1270 ЦК України строк не прийнята (а.с. 208 т.1).
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції також враховує наступні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
«Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини».
Такі правові висновки були висловлені у постанові КЦС ВС від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18.
Необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини лише для осіб, які не є спадкоємцями першої черги або кожної наступної черги, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
Отже, вказаний Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
Встановивши, що позивачка ОСОБА_2 була необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки спадкоємцями першої черги, відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та нотаріусом, яка за заявою ОСОБА_3 відкрила спадкову справу після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , - не були здійснені повідомлення про цей заповіт, який змінив звичайний порядок спадкування за законом, або виклик спадкоємця за заповітом, позивачки ОСОБА_2 , у визначений законом шестимісячний строк на її прийняття, що істотно впливає на наявність у позивачки підстав та можливості для вчасного звернення із заявою про прийняття спадщини, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поважність таких причин пропуску позивачкою строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги про неповажність причин пропуску строку для прийняття спадщини вказаних висновків суду не спростовують, апелянт покликається на правові висновки касаційного суду не є релевантними до обставин цієї справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Щодо додаткового рішення суду.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За положенням ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані з проведенням експертиз.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4. ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо розміру витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надані: копія договору про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2023 р., копія акту виконаних робіт від 29.03.2024 р. по Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2023 р., чек від 13.11.2023 р. про сплату послуг по Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2023 р. в розмірі 24000 грн., чек від 29.03.2024 р. про сплату послуг по Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2023 р. в розмірі 16000 грн., копія Ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2023 р., копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.07.2023 р.
Отже позивач до суду першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавство було надано всі докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Враховуючи категорію та складність справи, доводи відповідача щодо розумності розміру заявлених до стягнення витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду по суті спору та додаткового рішення про стягнення судових витрат - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2024 року та додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 25 березня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегії О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук