Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження 1-кп/641/61/2025 Справа № 641/2716/16-к
26 березня 2025 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої в режимі відеоконференції - ОСОБА_8
розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220140000264 від 20.02.2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, фізична особа-підприємець, із вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_7 , 28 жовтня 2005 року, приблизно о 18.00, керуючи автомобілем «ВАЗ-21093», р.н. НОМЕР_2 , рухався по пр. Героїв Сталінграду (пр. Байрона) м. Харкова зі сторони вул. Одеської в напрямку пр. Маршала Жукова (пр. Петра Григоренка).
Під час руху по вказаній вулиці, в районі перехрестя пр. Героїв Сталінграду з пр. 50 років СРСР (пр. Льва Ландау), ОСОБА_7 рухаючись зі швидкістю 50 км/год (що підтверджується висновками судово-медичної експертизи № 724/12054 від 31.05.2010), грубо порушив вимоги п. 8.7.3 «е» та 8.10 Правил дорожнього руху України згідно з якими:
п. 8.7.3 «Сигнали світлофора мають такі значення:
е)червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків»;
п.8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;
та продовжуючи рух на червоний сигнал світлофора, не зупинився і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка в цей час перетинала проїзну частину, справа наліво по ходу його руху по пішохідному переходу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно до висновку судово- медичної експертизи № 143 від 18.05.2006, ОСОБА_9 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження: важка черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, субарахноідального крововиливу, перелому основи черепа в зоні середньої черепної ямки зліва, лівосторонній отоликвореі, синця на голові зліва, забойної рани в районі підборіддя й нижньої губи; закритої тупої травми грудної клітини у вигляді переламів 3- 7 ребер зліва; закритого подвійного переламу обох кісток лівої голені зі зсувом.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 , які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, при загорянні червоного світла світлофора, який він міг бачити та який забороняє подальший рух, і вимагає від водіїв зупинки перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), не зупинився на вказаному місці, продовжив рух, не надавши перевагу в русі - пішоходу ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу на зелене світло світлофора, рухаючись справа наліво по ходу його руху, та яку він об'єктивно спроможний був виявити і допустив на неї наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.
Порушення правил безпеки дорожнього руху відповідно до висновків судової комісійної, транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи №8810/10224 від 18.11.2010; висновку комплексної, транспортно - трасологічної, автотехнічної експертизи № 1723-1724 від 27.07.2011; висновками автотехнічної експертизи № 346/12-5542/7057 від 06.07.2012; висновками судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи № 3678/4607 від 31.05.2013; висновками автотехнічної експертизи № 80/15 від 12.05.2015; висновками автотехнічної експертизи № 375/15 від 20.07.2015; перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням події.
Потерпілою ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 885 грн. та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн., який в подальшому збільшено до 800 000 грн. з ОСОБА_7 ..
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину не визнав та пояснив, що він 28.10.2005 року близько 18 год. 00 хв. рухався на своєму автомобілі «ВАЗ-21093», р.н. НОМЕР_2 по пр. Героїв Сталінграда в сторону пр. Льва Ландау в лівому ряду зі швидкістю 60 км/г. та поступово почав скидати швидкість до 40 км/г. перед поворотом. В цей час горіла зелена стрілка на світлофорі, яка дозволяла йому повернути ліворуч. Він був перший в ряду при повороті ліворуч. Пішоходам у цей час горіло червоне світло на світлофорі для пішохідного переходу. Стоп лінію він проїжджав на зелену стрілку, яка це дозволяла. Рядом з ним праворуч стояв автомобіль ГАЗель та його габарити закривали видимість, таким чином він не побачив потерпілу, яка переходила дорогу десь приблизно за метр від пішохідного переходу. Після того, як він побачив потерпілу ОСОБА_9 , то почав сигналити та скидати швидкість авто до 20 км/г. Повернути ліворуч ОСОБА_7 не встиг, ДТП сталось по прямій. Після зіткнення з потерпілою вона відлетіла вправо на 2-3 метра. Перший дотик з автомобілем був її ногою (гомілкою) об бампер, після вже вона вдарилась об лобове скло автомобіля. Також ОСОБА_7 зазначив, що коли сталося ДТП на вулиці була темна пора доби, але вуличне освітлення було добре, у нього було включено ближнє світло та противотуманні фари. Асфальт був мокрий тому що у цей час йшов сніг, який одразу танув.
Цивільний позов, який заявлено потерпілою про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 885 грн. та моральної шкоди у розмірі 800 000 грн. з нього, не визнає. Зазначив, що коли потерпіла знаходилась у лікарні, він передав її чоловіку грошові кошти у сумі 3 700 грн. під розписку. ОСОБА_7 заперечував проти закриття кримінального провадження відповідно до ст. 49 КК України. Просив ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, оскільки перебуває за кордоном, але за участі її представника - адвоката ОСОБА_8 .. Просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Цивільний позов підтримала у повному обсязі.
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, його вина у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно протоколу ввідтворення обстановки та обставин подій від 25.08.2006 року, потерпіла ОСОБА_9 зазначила, що 28.10.2008 приблизно о 18:20 вона переходила проїжджу частину, розташовану по пр. Героїв Сталінграда (пр. Байрона) в районі перетину з пр. 50-років СРСР (пр. Льва Ландау) на зелений сигнал світлофора. Перед тим, як переходити дорогу, вона подивилася на всі боки. Автомобілів та взагалі ніякого транспорту на той момент, коли вона почала переходити дорогу не було. Вона зробила по проїжджій частині кілька кроків і відчула удар у ліву ногу, після чого відразу ж втратила свідомість. Потерпілій не відомо звідкіля взявся автомобіль на проїжджій частині, який скоїв наїзд на неї. Так само нічого не може сказати з приводу того, як вона рухалася проїжджою частиною щодо її кордонів і з якою швидкістю. Також потерпілій невідомо, де і як знаходився автомобіль на проїжджій частині після того, як стався наїзд не неї та як і де вона знаходилася на проїжджій частині після наїзду на неї автомобіля вона теж вказати не може, оскільки знаходилася в несвідомому стані. Також, ОСОБА_9 вказала, що підійшовши до світлофора, який розташовувався ліворуч від неї на відстані 2 м. 10 см., вона зупинилася біля бордюру, висота якого становить 13 см.. Подивившись по сторонах почала переміщатися в темпі середнього кроку, тобто в цей момент, коли вона переходила дорогу її увага і тулуб було звернено вперед. Замірами рулетки встановлено, що потерпіла пройшла по проїжджій частині відстань 1 метр 56 см..
Т. 2 а.с. 216-219
Відповідно до висновку експерта від 18.05.2006 року № 143 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 внаслідок подій, які сталися 28.10.2005 року були встановлені наступні ушкодження: тяжка черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, субарахноідального крововиливу, перелому основи черепа в зоні середньої черепної ямки зліва, лівосторонній отоликвореі, синця на голові зліва, забойної рани в районі підборіддя й нижньої губи; закритої тупої травми грудної клітини у вигляді переламів 3- 7 ребер зліва; закритого подвійного переламу обох кісток лівої голені зі зсувом.
Усі вище перелічені ушкодження створилось від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у пошкодженнях не відобразились, в умовах дорожньо-транспортної пригоди при наїзді легкового автомобіля на пішохода. Відповідно до результату дослідження крові на алкоголь № 1293 від 28.10.2005 року на ОСОБА_9 - етиловий спирт в крові не виявлено. Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 була у тверезому стані.
Т. 2 а. с. 188-201
Медико-криміналістичною експертизою № 349-МК від 01.11.2005 року встановлено, що всі наявні пошкодження на одязі та взутті потерпілої, могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди і механізм утворення їх уявляється наступним: У момент первинного контакту з рухомим транспортним засобом ОСОБА_9 перебувала у вертикальному положенні і була звернена до нього лівою бічною поверхнею тіла.
Т. 2 а.с. 181-187
Згідно висновку експерта ОСОБА_10 № 25-мк від 21.05.2010 року Державної установи Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України характер слідів ковзання на підошвах обох черевиків та підбори лівого черевика можуть свідчити про те, що під час первинного контакту автомобіля з потерпілою ОСОБА_9 , остання перебувала в стані руху, а саме крокувала. На предметах одягу та сумки потерпілої ОСОБА_9 виявлені численні пошкодження, здебільшого - сліди ковзання та тертя, а також розриви по ходу швів лівої пройми підкладки куртки. Виявлені пошкодження могли утворитися від тертя та ковзання по дорожньому покриттю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при наїзді транспортного засобу, що рухався на пішохода.
Т. 2 а.с. 103-112
Відповідно до висновку експерта № 724/12054 від 31.05.2010 року Державної установи Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України у ОСОБА_9 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (характер якої точно встановити не можливо), гематоми правої заушної ділянки, гематоми правої виличної ділянки, рани нижньої губи та підборідка справа, перелому 3-7 ребер зліва по лопаточній лінії, закритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, що утворилися внаслідок зіткнення автомобіля з наступним її падінням на полотно дороги. Аналіз тілесних ушкоджень з врахуванням механічних пошкоджень на транспортному засобі дають підстави вважати, що мав місце наступний механізм травмування ОСОБА_9 : внаслідок удару бампером автомобіля в ділянку бокової поверхні лівої гомілки, виник перелом обох кісток гомілки; тіло в наступну фазу було закинуто на капот та вітрове скло з падінням на задню поверхню тіла, що призвело до виникнення переломів ребер, а від удару об вітрове скло виникла черепно-мозкова травма. В наступну фазу відбулося падіння на полотно дороги та ковзання по ній, від чого утворились ушкодження м'яких тканин обличчя. На момент первинного контакту ОСОБА_9 знаходилась в положенні, наближеному до вертикального та перебувала у русі, про що свідчить характер слідів ковзання на підошвах обох черевиків та підборі лівого черевика. Відповідно до існуючих науково-методичних розробок, зокрема ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_9 могли виникнути при швидкості автомобіля близько 50 км/г.
Т. 2 а.с. 113-120
Згідно висновку експерта 80/15 від 12.05.2015 року за результатами судової автотехнічної експертизи, якщо виходити зі свідчень пішохода ОСОБА_9 , то в дорожньо-транспортній обстановці, що склалась, водій автомобілю ВАЗ-21093 ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. п. 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України, мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. п. 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України та в діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Т. 2 а.с. 128-135
Відповідно до висновку експерта № 375/15 від 20.07.2015 року за результатами судової автотехнічної експертизи, якщо виходити зі свідчень пішохода ОСОБА_9 , то в дорожньо-транспортній обстановці, що склалась, водій автомобілю ВАЗ-21093 ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. п. 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України, мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. п. 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України та в діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП. Крім того, в зв'язку з обставинами, що вказані в дослідницькій частині висновку, визначити швидкість руху автомобілю ВАЗ-21093 державний номер НОМЕР_2 , виходячи з довжини слідів його гальмування, не представляється можливим. Також, якщо виходити зі свідчень пішохода ОСОБА_9 , то швидкість її руху складала 3,8 км/год..
Т. 2 а.с. 136-147
Висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8810-10224 від 18.11.2010 року встановлено, якщо виходити зі свідчень пішохода ОСОБА_9 , то в дорожньо-транспортній обстановці, що склалась, водій автомобілю ВАЗ-21093 ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 8.10 ПДР України, мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 8.10 ПДР України та в діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 8.10 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
Т. 2 а. с. 148-157
Відповідно до висновку автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи №1723/18-1724/19 від 27.07.2011 року, якщо виходити зі свідчень пішохода ОСОБА_9 , водій автомобілю ВАЗ-21093 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 8.10 ПДР України, при включенні сигналу світлофора, що забороняє рух, повинен був зупинитись перед пішохідним переходом і не виїжджати на перехрестя. Тобто водієві автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_7 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 8.10 ПДР України. Також, в діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
Т. 2 а.с. 158-165
Висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 3678/4607 від 31.05.2013 року встановлено, якщо виходити зі свідчень пішохода ОСОБА_9 , то в діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
Т. 2 а.с. 166-172
Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає, доведеною вину обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення - злочину та його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.
Невизнання обвинуваченим своєї вини, суд розцінює, як обраний останнім спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Так, факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується показами потерпілої, в тому числі при проведенні слідчого експерименту, висновками вищенаведених експертиз, не суперечить судово-медичним даним щодо локалізації та механізму утворення у потерпілої тілесних ушкоджень.
Вказані покази потерпілої та інші докази у своїй сукупності є логічними, послідовними та не суперечать один одному.
Суд вважає вищенаведені докази належними, допустимими та достовірними, які можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Твердження захисника обвинуваченого про невинуватість ОСОБА_7 , про що свідчить, з його точки зору, неодноразове закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення не є безумовною підставою, яка беззаперечно підтверджує невинуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом.
Так, не вірити показам потерпілої щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, механізму утворення у неї тілесних ушкоджень, підстав у суду не має, як і не встановлено підстав для обмови обвинуваченого з боку потерпілої.
Що стосується показів свідків, а саме:
-свідок ОСОБА_11 у своїх показах пояснив суду що він з ОСОБА_7 колишні колеги по роботі. В той день 28.10.2005 року ОСОБА_11 попрохав ОСОБА_7 підвезти його до дому. В автомобілі їх було троє - ОСОБА_7 , який знаходився на водійському сидінні, ОСОБА_11 , який знаходився на задньому сидінні за переднім пасажирським сидінням та ОСОБА_12 , який є їх спільним товаришем, який сидів на передньому пасажирському сидінні. Рухались вони по пр. Героїв Сталінграда в сторону пр. Льва Ландау в крайній лівій полосі зі швидкість десь 30 км/г., їм горіла зелена стрілка. Вони були першими в ряду при повороті ліворуч. Пішохід з'явилась з правого ряду машин, які рухались з правої сторони. Йшла вона не по пішохідному переходу з права на ліво по руху авто. Як зазначив ОСОБА_11 , що він почув тільки звук удару, самого зіткнення він не бачив. Після дорожньо-транспортної пригоди вони разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 підійшли до потерпілої, викликали швидку допомогу та подзвонили її рідним. В лікарню ОСОБА_11 не їздив;
-свідок ОСОБА_12 показав, що він з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 колишні колеги по роботі. 28.10.2005 року близько 18 год. 00 хв. вони їхали через пр. Героїв Сталінграда в сторону пр. Льва Ландау в крайній лівій полосі зі швидкістю приблизно 40 км/г.. В автомобілі їх було троє - ОСОБА_7 , який знаходився на водійському сидінні, ОСОБА_11 , який знаходився на задньому сидінні за переднім пасажирським сидінням та ОСОБА_12 , який сидів на передньому пасажирському сидінні. Коли вони наближались до перехрестя їм горіла зелена стрілка. Для пішоходів в цей час на пішохідному переході горіло червоне світло на світлофорі. Вони були першими в ряду при повороті ліворуч. Рядом з ними був великий автомобіль габарити якого закривали видимість з правої сторони. Пішохід з'явилась з правого ряду машин, які рухались з правої сторони. Йшла вона чуть далі від пішохідного переходу, десь на один метр. ОСОБА_12 зазначив, що водій - ОСОБА_7 після того, як побачив пішохода, почав гальмувати та вивертати кермо ліворуч, але все одно зачепив пішохода. Зіткнення з потерпілою прийшлось на праву сторону автомобіля. Після дорожньо-транспортної пригоди вони разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підійшли до потерпілої. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 одразу викликали швидку допомогу та повідомили родичів потерпілої. До лікарні ОСОБА_13 не їздив, то суд їх до уваги не приймає та оцінює критичними оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди вказані свідки та обвинувачений підтримували добрі стосунки і можуть бути зацікавлені в наданні показів на користь обвинуваченого.
Висновки експертиз, а саме: висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 12046/12047 від 03.06.2010 року; висновок автотехнічної експертизи № 54 від 10.02.2006 року, висновок судової автотехнічної експертизи № 7920 від 09.11.2006 року, висновок експерта 80/15 від 12.05.2015 року, висновок судової автотехнічної експертизи, висновок судової автотехнічної експертизи № 375/15 від 20.07.2025 року, висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8810-10224 від 18.11.2010 року, висновок автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи № 1723/18-1724/19 від 27.07.2011, висновок транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 3678/4607 від 31.05.2013 року в частині, що ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди, судом також не приймаються до уваги, оскільки ці висновки надані виключно на показах обвинуваченого, які судом розцінені, як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Крім того, факт надання обвинуваченим відразу після дорожньо-транспортної пригоди значної фінансової допомоги (яка на 2005 рік складала приблизно 800 (вісімсот) доларів) чоловікові потерпілої, також в певній мірі свідчить про винні дії ОСОБА_7 в даній дорожньо-транспортній пригоді.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Наявні в матеріалах справи докази у сукупності з показаннями потерпілої є послідовними, узгоджуються між собою, та не породжують у суду розумного сумніву в тому, що ОСОБА_7 винен у скоєному інкримінованому йому кримінальному правопорушенню-злочину.
При викладених обставинах, судом встановлено, що мали місце діяння, у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується, ці діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за його вчинення.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Вивченням відомостей щодо особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, не одружений, є фізичною особою - підприємцем, за місцем мешкання характеризується позитивно.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, у вигляді спричинених потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, а також конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, незворотні наслідки вчиненого.
Враховуючи, що покарання відповідно до ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд дійшов висновку про призначення покарання без застосування положень ст. 75 КК України, оскільки його виправлення без ізоляції від суспільства є неможливим, а підстав для звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі ст. 75 КК України - суд не вбачає.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України - суд, вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
У кримінальному провадженні потерпілою заявлено позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 29 885 грн. та моральної шкоди у сумі 800 000 грн. В обґрунтуванні позову потерпіла зазначила, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 вона втратила здоров'я та за цей період крім фізичних страждань, має надзвичайні моральні страждання, оскільки якість її життя назавжди втрачена, бо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона стала інвалідом на все життя.
За змістом роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_9 надала разом з позовною заявою, копії чеків на придбання лікарських засобів на суму 7 330 грн. та розрахунок суми індексації, інфляційних витрат. Також, у позовній заяві потерпіла зазначила вартість речей, які були вдягнуті на неї у момент дорожньо-транспортної пригоди у сумі 2000 грн. Тому вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_9 у розмірі 29 885 грн. підлягають задоволенню з урахуванням відшкодованих відразу після дорожньо-транспортної пригоди грошових коштів у сумі 3700 грн..
Що стосується стягнення моральної шкоди на користь потерпілої суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи обґрунтування розміру моральної шкоди потерпілій ОСОБА_9 , яка посилається на те, що втрата здоров'я, надзвичайні моральні та фізичні страждання, інвалідність, стали для неї болючим ударом і тяжким випробуванням, суд, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілій, на підставі вимог ст. 1167 ЦК України, враховує: тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, вимоги розумності і справедливості, суд вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_9 у розмірі 500 000 грн.
Вирішуючи питання, що закінчення строків давності відповідно до ст. 49 КК України, суд приходить до наступного.
Правова позиція Верховного Суду щодо цього питання висловлена в ухвалі від 09.04.2019 у справі № 760/18016/15-к.
Так, Суд вказав: «Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити від нього засудженого…
…Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу.»
З аналізу викладеного випливає, що закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності - є нереабілітуючою ознакою і зобов'язує суд встановити окрім передбачених статтею 49 КК України умов, також і те, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні.
Також, положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно до покарання, передбаченого в інкримінованому правопорушенні, обвинуваченому ОСОБА_7 , таке відноситься до тяжкого злочину.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення-злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , мало місце 28.10.2005 року, тобто на даний час минуло більше 19 (дев'ятнадцяти) років.
Таким чином, на момент розгляду судом даного кримінального провадження, строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за даний злочин, минув.
Що стосується питання стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів та проведення судових експертиз, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 118 КПК одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов'язані із залученням експертів.
Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 122 КПК витрати, пов'язані із залученням, зокрема експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам з Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Судові витрати, пов'язані з проведенням:
- судової транспортно-трасололічної та автотехнічної експертизи № 12046/12047 від 03.06.2010 року в розмірі 2148, 00 гривень;
- судової автотехнічної експертизи № 80/15 від 12.05.2015 року в розмірі 2304,00 гривень;
- судової автотехнічної експертизи № 375/15 від 20.07.2015 року в розмірі 2304,00 гривень;
- судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8810/10224 від 18.11.2010 року в розмірі 2385,00 гривень;
- судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1723/18-1742/19 від 27.07.2011 року в розмірі 5640,00 гривень;
- судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 3678/4607 від 31.05.2013 року в розмірі 1960,00 гривень;
- судової автотехнічної експертизи № 7920 від 09.11.2006 року в розмірі 290,60 гривень,
а всього в сумі 17 031,06 грн., належить стягнути з ОСОБА_7 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 29 885 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень з урахуванням відшкодованих відразу після дорожньо-транспортної пригоди грошових коштів у сумі 3700 (три тисячі сімсот) гривень - задовольнити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 суму матеріальної шкоди в розмірі 26 185 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 суму моральної шкоди в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави суму судових витрат за проведення судової транспортно-трасололічної та автотехнічної експертизи № 12046/12047 від 03.06.2010 року в розмірі 2148,00 гривень; судової автотехнічної експертизи № 80/15 від 12.05.2015 року в розмірі 2304,00 гривень; судової автотехнічної експертизи № 375/15 від 20.07.2015 року в розмірі 2304,00 гривень; судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8810/10224 від 18.11.2010 року в розмірі 2385,00 гривень; судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1723/18-1742/19 від 27.07.2011 року в розмірі 5640,00 гривень; судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 3678/4607 від 31.05.2013 року в розмірі 1960,00 гривень; судової автотехнічної експертизи № 7920 від 09.11.2006 року в розмірі 290,60 гривень, а всього в сумі 17 031 (сімнадцять тисяч тридцять одна) гривня 06 копійок.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Комінтернівський районний суд м. Харкова.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя - ОСОБА_1