Справа № 401/3159/24
№ 1-кп/401/169/25
26 березня 2025 року м.Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 16.05.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121070000421, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, з середньою освітою,працюючого за наймом, розлученого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89КК України є особою, яка не має судимостей;
-за обвинуваченням за ч. 2 ст. 197-1 КК України,-
з участю:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
Регламентація обмежень використання земель водного фонду передбачена ст. ст. 85, 89, 95 Водного кодексу України, згідно з якими забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікаційну тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: середні річки, водосховища на них, водойми, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.
У травні 2023 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_3 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 113, 115, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачі йому у власність чи у користування земельної ділянки, а також на порушення статей 60, 61 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, навколо водойм та на островах, забороняється розорювання земель, а також садівництво та городництво, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час перебування за межами населеного пункту села Федірки Великоандрусівської об'єднаної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, самовільно зайняв земельну ділянку, загальною площею 0.37537 га, яка розташована на березі ставка з кадастровим номером 35252288100:02:000:7501 площею 23,4851 га., а саме край ділянки розташований на відстані 5 метрів від нього. Зазначена земельна ділянка розташована в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об'єкту, який знаходиться на території Великоандрусівської об'єднаної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, поблизу села Федірки між земельними ділянками із кадастровими номерами 3525288100:02:000:5192 та 3525288100:02:000:7502.
Реалізуючи свій злочинний умисел, самовільно використовуючи зазначену земельну ділянку, ОСОБА_3 вжив заходів щодо розорювання зазначеної вище земельної ділянки площею 0.37537 га.
При цьому, ОСОБА_3 реалізуючи свій умисел, з корисливих спонукань, всупереч вимог ст. ст. 60, 61, 78, 81, 116, 123-126, 150, 211 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», достовірно знаючи про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розуміючи, що земельна ділянка розташована на землях прибережної захисної смуги, що є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, самовільно розорав вказану земельну ділянку площею 0,37537 га.
24.05.2023 оглядом земельної ділянки, розташованої на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту між земельними ділянками з кадастровими номерами 3525288100:02:000:5192 та 3525288100:02:000:7502, в зоні прибережної захисної смуги ставка з кадастровим номером 35252288100:02:000:7501 площею 23,4851 га. встановлено її використання шляхом розорювання зазначеної вище земельної ділянки.
Тим самим, ОСОБА_3 , всупереч ст. ст. 60, 61, 78, 81, 116, 123-126, 150, 211 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільно розорав земельну ділянку площею 0,37537 га. на землях прибережної захисної смуги, що розташована за межами населеного пункту та належить Великоандрусівській сільській раді Олександрійського району Кіровоградської області.
Вищеописаними діями ОСОБА_3 вчинив самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні вищеописаного кримінального правопорушення визнав повністю, обставини щодо часу, місця, способу і мети його вчинення не оспорював та суду надав показання згідно яких, у травні 2023 року з метою вирощування кукурудзи та картоплі біля ставку в с.Федірки обробив земельну ділянку. Будь-які документи на право користування земельної ділянки не оформлював. У скоєному щиро розкаюється, зробив для себе висновки.
Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 197-1 КК України, за ознаками самовільного зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Обвинуваченим вчинено умисне кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, він в силу ст.. 89 КК України, є особою, яка не має судимостей, зі слів працює за наймом, має постійне місце проживання де характеризується, як особа на яку скарг не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не значиться.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
При призначенні покарання судом також взято до уваги висновки, викладені у досудовій доповіді органу пробації, відповідно до яких виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в томі числі окремих осіб), а ризики вчинення повторного кримінального правопорушення є середніми.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, з урахуванням особи винного ОСОБА_3 , те, що призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення особи, керуючись вимогами ст. 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк.
Проте, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, суд визнає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства, тому приходить висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 197-1 КК України, на підставі якої призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
В силу п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покласти такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Світловодський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками судового провадження, які не були присутніми під час проголошення вироку, у той же строк з дня отримання копії вироку.
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1
26.03.2025