П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11077/23
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
05.04.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 19.07.2023 №0168621-2413-1410-UA48080010000048763.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником нежитлової будівлі, яка не відносяться до об'єкту оподаткування згідно із підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
З огляду на те, що визначення грошового зобов'язання відбулось неправомірно та необґрунтовано, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївської області від 19.07.2023 №0168621-2413-1410-UA48080010000048763.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визначив, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належне йому на праві власності нежитлове приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тому, визначення грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не можна вважати обґрунтованим та правомірним, що за своєю сукупністю створює підстави для скасування оспорюваного рішення контролюючого органу.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що лише фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі та споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування згідно із підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Водночас, підтвердження приналежності належної позивачеві будівлі до даного класу споруд до податкових органів не надходило, тому у платника відсутня сукупність умов для надання пільги відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та керівником Фермерського господарства «ВІДРОДЖЕННЯ». Основним видом діяльності Фермерського господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; додаткові - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність.
Також, позивач з 05.05.2013 зареєстрований як фізична особа - підприємець, код діяльності 03.22 - ПРІСНОВОДНЕ РИБНИЦТВО (АКВАКУЛЬТУРА); у відомостях про об'єкти оподаткування позивача є інформація про склад; позивач подавав декларації платника єдиного податку про отримані доходи від прісноводного рибництва.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлового приміщення, площею 525,7 м2 (склад), розташованого за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Новокрасне, вулиця Кропивницького, 23.
Згідно Технічного опису об'єкта нерухомого майна, що належить позивачеві, вказаний об'єкт має наступні характеристики: склад є будівлею сільськогосподарського призначення (код 1271.9 за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000) і розташований на земельній ділянці (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), що, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, перебуває у власності позивача.
19.07.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення №0168621-2413-1410-UA48080010000048763, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання позивача за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 51255,75 грн.
Не погоджуючись із визначенням грошового зобов'язання, посилаючись на те, що нежитловий об'єкт нерухомості використовуються безпосередньо в сільськогосподарських цілях, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За визначенням, наведеним у статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Таким чином, пільги, передбачені підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, застосовуються за наявності сукупності двох умов: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.
Також, до цього класу віднесено «Будівлі сільськогосподарського призначення інші. 1271.9».
При цьому, встановлена вказаними положеннями податкового законодавства пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Отже, для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України необхідно з'ясувати, чи є власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) сільськогосподарським товаровиробником, чи призначений об'єкт нерухомості (будівля, споруда) для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовану розділом ХІІ «Податок на майно».
Слід враховувати, що відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно із статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 року №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 цього Кодексу.
Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.11.2020 року по справі №560/168/19, у постанові від 18.05.2021 року по справі №820/3705/17.
Верховний Суд, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 року та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом «ж», зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази, а саме лист голови ФГ «Відродження» від 31.08.2023 за №19, не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема того, що позивач у спірному періоді безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівлі, призначеної для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Варто додати, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Водночас, виходячи з обставин справи, позивач з 05.05.2013 зареєстрований як фізична особа - підприємець, код діяльності 03.22 - ПРІСНОВОДНЕ РИБНИЦТВО (АКВАКУЛЬТУРА); у відомостях про об'єкти оподаткування позивача є інформація про склад; позивач подавав декларації платника єдиного податку про отримані доходи від прісноводного рибництва. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлового приміщення - будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271.9 за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поширення на позивача пільги зі сплати податку, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем неправомірно та необґрунтовано, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають норма матеріального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв