П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32751/24
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К. О. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 26428-25103/К-02/8-1500/24 від 24.09.2024 року у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться у Переліку № 909. Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників. Постанова Кабінету міністрів України від 15.08.2011 № 872 "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" зазначає, що "особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами". З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року за № 327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 № 1205. Тобто, посада педагогічного працівника з врахуванням постанови КМУ № 909 та постанови КМУ № 963 поширюється і на посаду “асистент вчителя». Таким чином, з урахуванням того, що станом на день досягнення пенсійного віку, позивач обіймала посаду “асистент вчителя», вона має усі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином у неї є наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відноситься до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, а тому має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що з боку органів Пенсійного фонду України не було допущено протиправною поведінки або бездіяльності відносно позивача, оскільки грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Вказує, що за записами в трудовій книжці позивач працює з 01.09.2022 по даний час асистентом вчителя, посада якого не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.07.2024 року.
16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24 вересня 2024 року листом № 26428-25103/К-02/8-1500/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь та повідомлено, що згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік), і мають страховий стаж (для жінок 30 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки за записами в трудовій книжці ОСОБА_1 працює з 01.09.2022 по даний час асистентом вчителя, посада якого не передбачена Переліком, тому відсутнє право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Не погоджуючись з вищевказаними діями пенсійного фонду позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, враховуючи наявність у позивача спеціального стажу, віднесення її посади до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також того, що до призначення пенсії за віком позивач не отримувала будь-яку пенсію, дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, а тому зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вищезазначену грошову допомогу.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок №1191) передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно п. 7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.06.2022р. у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
У постановах від 22.02.2024р. у справі №260/323/20, від 21.03.2024р. у справі №580/2737/23 правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.09.2022 року була переведена на посаду асистента вчителя Миколаївського ліцею Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області та на момент виходу на пенсії працювала на цій посаді.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.09.2024 року слідує, що позивачці відмовлено у виплаті грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що на момент виходу на пенсію вона працює на посаді асистента вчителя, а робота на даній посаді не дає права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки не передбачена у відповідному Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.
Надаючи оцінку зазначеній вище підставі для відмови позивачці у призначенні та виплаті їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, колегія суддів виходить з наступного:
Постановою Кабінету Міністрів від 04 листопада 1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
У Розділі 1 «Освіта» вказаного Переліку містяться найменування посад в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Серед вказаного переліку посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не міститься.
Разом із тим, приписами статті 33 Закону України "Про освіту" вставлена обов'язковість закладу освіти, що забезпечує здобуття загальної середньої освіти, створення умов для досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти.
Процедура досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, визначається освітньою програмою закладу освіти.
Держава зобов'язана забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти на рівні Державних стандартів загальної середньої освіти.
Для забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя";
Згідно ст. 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам, крім іншого, пенсію за вислугу років; інші гарантії, визначені законом України.
Згідно до положень частини шостої статті 26 Закону України "Про повну загальну середню освіту" асистент вчителя забезпечує особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами.
З наведеного убачається, що посада асистента вчителя вводиться до штату закладу освіти для того, щоб діти, котрі мають особливі освітні потреби, досягли тих результатів навчання, які передбачені у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти.
Частиною 8 статті 44 Закону України «Про повну загальну середню освіту», для забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом, до штату закладу освіти вводяться посади асистента вчителя та інші посади, необхідні для роботи з такими особами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким до посад педагогічних працівників віднесено і посаду «асистент вчителя», на якій працювала позивачка на момент виходу на пенсію.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 року № 1205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за № 1308/18603, затверджено Типові штатні нормативи закладів загальної середньої освіти, які поширюються на усі типи закладів загальної середньої освіти.
Згідно даного Наказу, посада «асистент вчителя» вводиться у школах, де запроваджене інклюзивне навчання, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 1 ставка на клас, у якому навчаються такі діти.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про повну загальну середню освіту" Кабінет Міністрів України постановою від 15 вересня 2021 р. №957 затвердив Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти.
Пунктом 17 цього Порядку встановлено, що організацію інклюзивного навчання учнів забезпечує асистент вчителя, посадові обов'язки якого визначаються його посадовою інструкцією, що затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства.
У зв'язку із введенням посади асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. №1205, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 22 грудня 2010 р. за №1308/18603. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту були розроблена кваліфікаційна характеристика асистент вчителя, яка листом від 25.09.2012 №1/9-675 доведена до відома керівників районних та міських відділів освіти, керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Так, в описі посадових обов'язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що посада педагогічного працівника з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 поширюється і на посаду «асистент вчителя», а тому робота на посаді асистента вчителя дає право особі на призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на те, що позивачка станом на день досягнення пенсійного віку та виходу на пенсію за віком працювала в закладі комунальної форми власності та займала посаду «асистент вчителя», яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мала необхідний страховий стаж для жінок - 30 років та не отримувала пенсію раніше, вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у призначенні та виплаті позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням того, що позивачка має всі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Перехідних положень Закону № 1058-IV, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки у даному випадку є зобов'язання органу пенсійного забезпечення нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІV, як працівнику освіти.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова