П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8313/24
Головуючий в 1 інстанції: Дерев'янко Л.Л.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Семенюка Г. В.
- Шляхтицького О. І.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним і скасування рішення за №143150018549 від 16.05.2024, підписаного 17.05.2024, та зобов'язання повторно розглянути заяву від 09.05.2024 про призначення пенсії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024, підписаного 17.05.2024, за №143150018549;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.05.2024.
В обґрунтовування позовних вимог позивачка вказувала, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов з огляду на те, що до страхового стажу не підлягає зарахуванню період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки запис до трудової книжки внесений з порушенням вимог законодавства України, а саме - з 16.08.1985р. - 13.08.2002р (відсутня дата в наказі при прийняті на роботу). Позивачка не погоджується з такою позицією, і посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року за №162, за якою зазначення дати наказу на час вчинення запису не вимагалось, вимагався сам запис, а не його повнота. З цього позивач робить висновок, що запис №8 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.05.1983, датований 16.08.1985, достатній для здійснення обчислення страхового стажу для призначення пенсії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024 №143150018549 і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.05.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує що судом першої інстанції не взято до уваги положення п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, відповідно до якого, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно- комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.05.2024 року позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 16.05.2024 прийняв рішення № 1437500018549 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Рішення мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 16.08.1985 по 13.08.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.05.1983 року, оскільки відсутня дата в наказі про прийняття на роботу. Інші документи, передбачені пунктами 3 та 18 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), відсутні. Страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 06 днів. Відповідач повідомив позивачку, що вона матиме право на пенсійну виплату 03.04.2027 або при набутті необхідного страхового стажу.
За відомостями форми Ок-5, наданої відповідачем, до стажу позивачки включено періоди роботи після 01.01.2001 згідно реєстру застрахованих осіб.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивачки серія НОМЕР_2 від 13.05.1983. На сторінці 6 трудової книжки є запис № 8, зроблений “Николаевское областное предприятие “ВТОРЧЕРМЕТ» 16.08.1985 про прийняття на посаду секретаря-машиністки. В графі “на основании чего внесена запись (документ, его дата и номер)» зазначено “Пр 82-к».
Запис № 9 від 03.05.1993 свідчить про переведення в АТЦ прибиральником виробничих приміщень на підставі наказу 41к параграф 1 від 28.04.1993, а запис № 9 від 13.08.2002 - про звільнення по ст. 38 КЗоТ України на підстави наказу № 70 к параграф 5 від 12.08.2002.
Запис про звільнення завірений підписом інспектора відділу кадрів та печаткою підприємства “Акціонерне товариство закритого типу “Миколаївське обласне підприємство “Втормет».
В розділі трудової книжки серія НОМЕР_2 “Відомості про нагородження» містяться два записи, внесені “Вторчермет» 04.03.1986 та 04.03.1987 про оголошення подяки та нагородження цінним подарунком.
04.04.2024 позивачка отримала лист № К-318/24.03-01 з трудового архіву Миколаївської міської ради. Листом відділ інформації та використання документів ліквідованих установ Миколаївської міської ради повідомив, що документи з особового складу акціонерного товариства закритого типу “Миколаївське обласне ПП “ВТОРМЕТ» (раніше Миколаївське обласне підприємство “Вторчермет») до відділу на зберігання не надходили, тому довідку про перейменування підприємства та довідку про стаж роботи ОСОБА_1 з 16.08.1985 по 13.08.2002 надати неможливо.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення пенсійного органу та зобов'язав повторно розглянути заяву позивачки.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних виплат мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Абзацем 1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно ч.1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи містяться і у п.1 Порядку 637.
Приписами п.3 Порядку №637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пп.2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пп.2.6 п.2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача № 143150018549 від 16.05.2024 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено про недоліки запису № 8 в її трудовій книжці і невідповідності між назвою підприємства, яким зроблено запис № 8 про прийняття на роботу і назвою підприємства, яким вчинено запис № 10 про звільнення позивачки.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, дійсно трудова книжка не містить відомостей про дату наказу, який став підставою для прийняття позивача на роботу на посаду секретаря-машиністки.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів, колегія суддів зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, доводи позивача, що за Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла у період заповнення трудової книжки, зазначення дати наказу не було обов'язковим є помилковими, оскільки найменуванням графи 6 форми трудової книжки “документ, його дата і номер» вказує на відомості, які вносяться для цієї графи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про помилковість застосування судом першої інстанції норм права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Г.В. Семенюк
Суддя: О.І. Шляхтицький